Влада на болотах перетворює суспільство на казарму

Командир 429 окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес», депутат Київради та радник оборонного комітету Верховної Ради України Юрій Федоренко заявив, що протягом повномасштабного вторгнення влада на болотах систематично перетворює власне суспільство на казарму. За його словами, обмежуються й без того обмежені права і свободи підданих, розширюються повноваження силовиків, а інформаційний простір стискається. Цей процес не просто триває — він системно поглиблюється.

З лютого 2022 року на болотах ухвалено десятки репресивних законів. Зокрема, введено кримінальну відповідальність за «дискредитацію армії», дозволено вилучення майна та позбавлення громадянства інакомислячих, а також створено реєстри «іноагентів», яких фактично викинули з нормального суспільного життя. Це свідчить про те, що влада намагається контролювати кожен аспект життя своїх громадян.

На сьогоднішній день на порядку денному стоїть повна монополізація інформаційних потоків і остаточне занурення населення в «цифровий карцер». Володимир Вятрович, український політик і історик, зазначає, що навіть Сталіну не вдалося досягти подібного контролю. Він підкреслює, що все це пояснюється логікою «обложеної фортеці»: навколо вороги, всередині — шпигуни, а отже, потрібен тотальний контроль.

Водночас, у суспільстві періодично виникають розмови про можливе «мирне врегулювання», зокрема, з вуст наших заокеанських партнерів. Звучать заяви, що Кремль прагне миру. Але наскільки щирими є ці «прагнення»? Відповідь на це питання фактично озвучив один із російських чиновників — голова комітету ради федерації з конституційного законодавства Андрій Клішас. Він заявив, що навіть після завершення війни більша частина «воєнних» обмежень залишиться чинною — «якщо вони корисні, їх не скасовуватимуть».

Це важливо розуміти: на болотах чиновники не висловлюють особисту думку, вони транслюють «лінію партії». А ця лінія полягає в наступному: недоімперія не планує переходити на мирні рейки і, відповідно, не готується до миру. Навіть якщо колись буде підписана так звана мирна угода (далеко не факт, що це станеться цього року), російське суспільство буде жити у режимі облоги. Чому так? Щоб будь-якої миті переключитися з режиму «холодної фази» на гарячу.

Отже, маємо усвідомлювати: війна для Кремля — це не тимчасовий стан, а форма існування режиму. Без війни ця система не працює. Вона не здатна функціонувати без ворога — зовнішнього та внутрішнього. Олексій Копитько, український політик, зазначає, що недоімперія сьогодні — це стара, іржава, але небезпечна військова система. Вона може буксувати, втрачати ресурси, сипатися, але продовжує рухатися, знищуючи все на своєму шляху. Так буде доти, поки ця машина не розвалиться на запчастини.

На поточному етапі наше завдання — зупинити її, а на наступному — розтрощити або зробити так, щоб ця конструкція розвалилася сама. Скільки часу це займе? Рік? Два? Десять? Можливо, все наше життя. Ми не обирали цю війну, але ми точно знаємо, що для нас це єдиний спосіб зберегти державу. Ми не маємо права її втратити і ми її ніколи не втратимо. В цьому полягає місія нашого покоління. Слава Україні!

Текст опублікований з дозволу автора.