Трамп критикує НАТО напередодні саміту в Анкарі. Чи загрожує це альянсу?

Військовий аналітик, колишній радник міністра оборони України та координатор групи "Інформаційний спротив" Сергій Притула звертає увагу на пікантність критики Дональда Трампа на адресу НАТО в цьому році. Ці висловлювання відбуваються напередодні чергової річниці створення Альянсу, що викликає безліч запитань щодо його місії та ролі в сучасному світі.

Щорічний саміт лідерів НАТО запланований на 7-8 липня в Анкарі, і регіон вже відчуває наслідки війни в Перській затоці. Притула зазначає, що наслідки цієї війни залишаються невизначеними, але можуть мати серйозний вплив на ситуацію в Туреччині. Наприклад, подальша ескалація конфлікту в Ірані може призвести до масштабної кризи біженців, з якою доведеться стикатися саме Туреччині.

Анкара, у свою чергу, може мати повне моральне право звернутися за підтримкою до США, проте Трамп, як зазначає аналітик, навряд чи буде готовий фінансово підтримати цю ініціативу, особливо в контексті осінніх виборів. Водночас, європейські країни не бачать сенсу платити за дії США та Ізраїлю, що може призвести до серйозних конфліктів між членами Альянсу.

У контексті енергетичної політики, якщо проблеми в Ормузькій протоці затягнуться, зросте значення ідеї будівництва трубопроводів з Перської затоки до портів, які не належать Ізраїлю, таких як Ліван, Сирія та сама Туреччина. Це підвищує роль Анкари як модератора в сирійських процесах, що може викликати занепокоєння в Ізраїлі. З іншого боку, це може суперечити планам США щодо постачання нафти та газу до Європи, що також обмежує маневри Росії.

Одним із наслідків війни стало посилення співпраці між Туреччиною, Єгиптом, Саудівською Аравією та Пакистаном, які разом складають близько 450 мільйонів осіб населення. Ці країни активно взаємодіють не лише в регіоні, але й в Африці, що може призвести до нових конфліктів або, навпаки, до кооперації.

З наближенням липневого саміту напруга між США та іншими членами НАТО, ймовірно, не тільки не зникне, але й посилиться. Притула вважає, що створення сильного підсумкового документа, який охоплює глобальний порядок денний і географію, стане складним завданням. Невідомо, які формулювання будуть використані для визначення відносин з Україною та Росією.

Лінія перекладання відповідальності за стримування Росії на європейських членів Альянсу залишиться. Однак у цих країнах вже чути голоси про необхідність розрядки відносин з Москвою, і в залежності від дій США, ці настрої можуть посилитися.

Хоча формально США з НАТО не виходять, накопичені проблеми можуть викликати серйозні сумніви у здатності Альянсу адекватно реагувати на кризи в Європі. У червні-липні США святкуватимуть 250-річчя та проводитимуть чемпіонат світу з футболу, а серпень може стати ідеальним місяцем для Путіна, щоб влаштувати провокації в Європі, на які Вашингтон і Брюссель не зможуть адекватно реагувати.

Для Путіна це може стати можливістю підбадьорити населення, зупинити нарікання на економічні проблеми та мобілізувати підтримку перед виборами до Держдуми, які можуть перетворитися на свято непокори. Зовнішньо це може дати йому аргумент для перегляду санкцій та підготовки до нових викликів.

Текст опубліковано з дозволу автора.