Світ агросектору на межі катастрофи: блокада Ормузької протоки загрожує дефіцитом добрив

Ситуація на Близькому Сході, де ракети падають на території, має серйозні наслідки для світового агросектору. Блокада Ормузької протоки, яка є стратегічно важливим морським шляхом, призвела до фактичного зупинення постачань добрив, що загрожує глобальній продовольчій системі. Виробництво азотних добрив, яке базується на природному газі, тепер під загрозою, і це може спричинити рекордний ріст цін на продукти харчування, подібний до того, що спостерігався під час енергетичної кризи 1970-х років.

Матін Каїм, експерт з Боннського університету, попереджає про серйозний потенціал для переростання цієї ситуації у масштабну кризу, яка вдарить по найбіднішим верствам населення. Хоча Близький Схід не асоціюється з родючими землями, він відіграє важливу роль у світовому землеробстві. Через Ормузьку протоку проходить третина світових обсягів добрив, що підкреслює її значення для агросектору.

Катар, який забезпечує 15% світового постачання сечовини (карбаміду), контролює половину міжнародної торгівлі цим добривом. Коли цей важливий постачальник закриває свої двері, заводи в Індії та Пакистані, які залежать від імпортного газу, зупиняються. Експерт з Шеффілдського університету Ентоні Раян зазначає: «Якби ми повністю відмовилися від мінеральних добрив, половина людства просто померла б від голоду». Це свідчить про критичну залежність світового агросектору від добрив, що виробляються в регіоні.

Криза вже накрила фермерів у розпал весняної посівної кампанії. Ціна на сечовину зросла на 50%, на аміак — на 20%, а дизель, необхідний для роботи тракторів, подорожчав на 60%. У Сполучених Штатах, де аграрії вже перебувають на межі виживання, ситуація є критичною: кількість банкрутств у фермерському секторі за 2025 рік зросла на 46%. Вирощування кукурудзи, яка потребує великої кількості азоту, стає економічно невигідним. Фермери стикаються з неможливим вибором: сіяти в збиток, переходити на менш вибагливі культури або залишати землю порожньою.

Спеціалістка з добрив Діпіка Тхапліял зазначає, що подорожчання продуктів у магазинах є неминучим, і за прогнозами, ціни на їжу можуть зрости ще на 20−30%. Це означає, що споживачі можуть незабаром зіткнутися з суттєвим підвищенням цін на базові продукти харчування.

Війна на Близькому Сході перетворила добрива на геополітичну зброю, яка має набагато більшу силу, ніж нафта. Якщо конфлікт в Україні у 2022 році створив проблеми з вивозом готового зерна, то події навколо Ірану знищують саму можливість вирощувати це зерно. У ситуації, коли Близький Схід паралізовано, важелі впливу переходять до Росії та Білорусі, які є найбільшими експортерами добрив у світі.

Крім того, Китай, ще один важливий гравець у цій індустрії, закрив експорт, щоб захистити свій внутрішній ринок. Уряди багатьох країн намагаються зняти санкції з поставок із Венесуели чи Білорусі, але занедбана інфраструктура цих країн не може швидко закрити дефіцит на ринку.

На фоні цього дефіциту державна політика щодо біопального виглядає абсурдною: людство продовжує буквально спалювати їжу в бензобаках. Більше 5% усіх вирощених у світі калорій перетворюється на паливо для автомобілів. У Європі цей показник вражає: «Ми щодня спалюємо близько 15 мільйонів буханок хліба заради біопального. Це божевільний спосіб виробництва енергії», — обурюється Пол Беренс з Оксфорда. Натомість, замість того, щоб викинути це зерно на ринок і знизити ціни, уряди США та Австралії лише збільшують частку етанолу в бензині, намагаючись зберегти свій рейтинг перед водіями.

Історія надає нам похмуру підказку щодо того, чим закінчуються порожні полиці. Неврожай 1788 року став детонатором Французької революції, а «весна народів» 1848 року виросла на фоні картопляної хвороби та голоду. «Щоразу, коли ми бачимо стрибок цін на їжу, за ним іде політична нестабільність», — підкреслює Беренс, застерігаючи про можливі наслідки нинішньої ситуації.