KPI для американської армії: як Трамп готує локальне пекло в Ірані

Військовий аналітик, колишній радник міністра оборони України та координатор групи Інформаційний спротив, розглядає ситуацію в Ірані, зазначаючи, що для американської армії достатньо лише місяця та 30 мільярдів доларів, щоб створити локальне пекло. Імовірність досягнення домовленостей у Перській затоці залишається високою, незважаючи на те, що в соціальних мережах розгортаються різні думки. Тролінг Трампа у Twitter — це одне, а наслідки військових дій на місцях — зовсім інше.

Автор підкреслює, що Україні вигідно, щоб ці домовленості відбулися якомога швидше, але з важливим уточненням: вони не повинні надто обмежувати Європу, яка є нашим тилом. Багато коментарів щодо ситуації базуються на емоціях, пов'язаних із особистістю Трампа, що може бути виправдано в політичному контексті, але є абсолютно неправильним, коли мова йде про військові результати.

Необхідно відкласти особисті вподобання та зосередитися на фактах. У січні 2025 року Трамп і його команда визначили основний KPI для американської військової машини — смертоносність. Це не рівність статей, не права людини, не цінності, а здатність завдавати шкоди. Вашингтон визначає, куди і скільки смерті потрібно направити.

Протягом року американська військова машина провела три широко відомі кампанії за кордоном, а також кілька малих операцій, зокрема в Еквадорі та Нігерії, і наразі проводить четверту. Перша кампанія, яка відбулася рівно рік тому, була порівняно неуспішною — це був удар по хуситах. Для їх знищення була сконцентрована надмірна сила, яка не принесла бажаних результатів: хусити не зникли, але зазнали значних втрат і не створювали серйозних проблем протягом року.

Головною невдачею того періоду став політичний скандал, пов'язаний із додаванням журналіста до чату, що призвело до відставки радника з національної безпеки Майкла Волтца в ООН. Проте міністр оборони Гегсет встояв, оскільки не відхилявся від лінії Трампа. Друга кампанія, яка відбулася пізніше, була дуже успішною і демонстративною: США та Ізраїль протягом 12 днів бомбили Іран, продемонструвавши свою здатність завдати удару з будь-якої точки світу.

Пентагон навмисно спроектував цю операцію так, щоб світ побачив, що Америка може завдати удару в будь-який момент. Це підтвердило глобальне домінування США. Тепер у Пентагоні мають безліч практичних знань: скільки часу потрібно на підготовку, які ресурси необхідні, скільки коштує операція і що може піти не так. Третя кампанія також була успішною і дозволила протестувати нові тактики, включаючи акцію з евакуації товариша Мадуро.

Четверта кампанія наразі перебуває в активній фазі. США місяць концентрували сили, а потім провели операцію за п'ять тижнів, а на початку березня анонсували військовий цикл на п'ять-шість тижнів. Операція дійшла до стадії (перед)наземного вторгнення з розширенням цілей для повітряних атак. В процесі операції вдалося витягти пілота з глибокого тилу ворога, що викликало питання: «А чи може Росія так?»

Цей досвід важко переоцінити. Витрати підраховані, помилки аналізуються. Важливо зазначити, що все це відбувалося в умовах непорозумінь і перешкод з європейськими партнерами, що також спричинить висновки. Тепер всі бачать, що США необхідні, і це змушує менші країни відчувати тиск. Незалежно від того, що заявляють політики, якщо американська військова машина починає рухатися, через місяць можна очікувати передбачуваного результату.

Уявіть, що завтра Трамп йде грати в гольф, а кермо опиняється в руках когось більш симпатичного для опонентів Трампа, наприклад, Гевіна Ньюсома. Чи зміниться щось у стратегії? Ні. Залишаться ті ж самі терміни, ресурси та тактика. Всі ці знання тепер є в арсеналі американців, і навіть новий міністр оборони не зможе змінити ситуацію. Гегсет може зникнути, але смертоносна машина залишиться.

Переговори, які відбуватимуться в найближчому майбутньому, також можуть принести багато емоцій. Наприклад, Ізраїль може оскаржити певні опції щодо Лівану, хуситів, можуть виникнути провокації. Важливо зрозуміти, кого саме перебили ізраїльтяни та американці в Ірані. Вони знищували ключових представників режиму аятол та КВІР, тоді як армія Ірану залишилася фактично недоторканою. Президент та уряд Ірану залишилися цілими, хоч і злегка пом'ятими.

Це не просто особливість Ірану, а й урок, винесений з війни в Іраку, коли американці вторглися і створили хаос, з якого виріс ІДІЛ. Вашингтон має вчитися на помилках минулого, щоб уникнути повторення таких ситуацій в майбутньому.