НВ (Новое Время)

Європа побоюється, що після оголошення Трампом перемир’я в Ірані їй доведеться платити чималу ціну за розблокування Ормузької протоки

Європейські країни висловлюють занепокоєння щодо можливих фінансових витрат, пов'язаних із розблокуванням Ормузької протоки після оголошення перемир’я в Ірані президентом США Дональдом Трампом.

Європа стурбована тим, що після оголошення президентом США Дональдом Трампом про перемир’я в Ірані їй, можливо, доведеться заплатити значну суму за розблокування Ормузької протоки та вирішення інших проблем, пов’язаних з війною. Про це йдеться у статті, опублікованій 8 квітня на сайті Politico.

У матеріалі зазначається, що Трамп має звичку залишати Європі вирішення наслідків своїх рішень після того, як «накоїть безладу». Це викликає занепокоєння серед європейських лідерів, які вже пообіцяли допомогти очистити Ормузьку протоку, щойно бойові дії припиняться. Однак, Франція, Німеччина та Велика Британія можуть опинитися в ситуації, коли їм доведеться не лише платити за супровід суден і розмінування протоки, але й їхні торгові судна, можливо, будуть змушені сплачувати великі збори, яких не існувало до війни, лише за привілей проходження.

8 квітня Трамп також заявив, що розглядає можливість створення «спільного підприємства» з Іраном та Оманом для стягнення мит. Це може суттєво вплинути на економічні відносини між країнами, адже витрати на розблокування протоки, навіть якщо їх розподілити між кількома державами, включаючи Австралію та Велику Британію, що не входять до ЄС, будуть значними.

Ціни на енергоносії в Європі, ймовірно, залишатимуться високими протягом тижнів або навіть місяців, якщо припинення вогню буде дотримано. Тенденція стає очевидною: Європі доводиться платити дедалі більше, щоб залишатися частиною НАТО, яке «стало дуже непередбачуваним», як зазначає Politico.

Іспанський законодавець-соціаліст Начо Санчес Амор, який входить до складу комітету Європейського парламенту з питань закордонних справ, підкреслив, що це закономірність. «У Газі ми платитимемо за відбудову. В Україні ми платимо за війну — фактично самі наразі. Тепер нам, можливо, доведеться платити за очищення Ормузької протоки», — сказав він.

Санчес Амор також додав, що НАТО має базуватися на взаємній лояльності, але «це не так, як воно працює». Politico оцінює, що витрати на розблокування протоки можуть перевищити 1 мільярд доларів з урахуванням інфляції, якщо врахувати операцію Непохитна воля (Earnest Will), яка передбачала захист кувейтських танкерів від іранських атак у 1987−1988 роках.

«Головне, щоб це припинення вогню дотрималося. Обіцянка Франції, Німеччини, Великої Британії та інших країн очистити протоку — це не порожній чек. Ми готові допомогти за належних умов», — зазначив дипломат ЄС, обізнаний з обговореннями, на умовах анонімності.

Наприкінці квітня на Кіпрі відбудеться нова неформальна зустріч європейських лідерів, які обговорюватимуть, окрім наслідків війни в Ірані, питання фінансування України. Один з дипломатів ЄС сказав Politico, що Європа «страждає від наслідків своєї відносної слабкості на світовій арені». Він підкреслив, що Європа не має сили — у класичному розумінні цього слова жорстка сила — щоб нав’язувати свою волю світу.

Вночі з 7 на 8 квітня Трамп оголосив про погодження на припинення вогню з Іраном на два тижні за умови негайного відкриття Ормузької протоки. Він підкреслив, що США вже «досягли та перевищили всі військові цілі», а також «значно просунулися» у досягненні остаточної мирної угоди.

Згодом Трамп заявив про «остаточну» перемогу США у війні проти Ірану. Вища рада національної безпеки Ірану також оголосила про «перемогу» на тлі припинення вогню, зазначивши, що «ворога [вдалося довести] до стану історичної безпорадності та остаточної поразки».

8 квітня президент Франції Еммануель Макрон повідомив, що близько 15 країн планують сприяти відновленню руху через Ормузьку протоку після припинення вогню, причому Париж очолить цю місію.

Того ж дня генеральний секретар НАТО Марк Рютте у Вашингтоні провів зустріч з Трампом, після якої заявив, що американський президент «явно розчарований» тим, що багато союзників по НАТО не підтримали війну проти Ірану.