Верховна Рада знов запрацювала: цікаві тенденції в голосуваннях
Два дні роботи Верховної Ради у пленарному режимі 7−8 квітня продемонстрували, що парламентська криза подолана, хоча існують серйозні проблеми з просуванням складних законопроєктів.
Верховна Рада України знову активізувала свою роботу, продемонструвавши цікаві тенденції в голосуваннях, що відбулися 7−8 квітня. Ці два дні стали свідками відновлення парламентської діяльності, що свідчить про подолання так званої парламентської кризи. Однак, незважаючи на позитивні зміни, проблеми з просуванням складних законопроєктів, які стосуються оподаткування та конфліктів економічних інтересів, залишаються актуальними.
На початку слід зазначити, що співпраця Верховної Ради з Міжнародним валютним фондом (МВФ) відзначилася прийняттям одного закону в цілому, що стосується продовження військового збору в повоєнний період, а також одного законопроєкту, який пройшов перше читання. Проте ще два законопроєкти залишаються невирішеними, потребуючи доопрацювання та узгодження, що вказує на потенційні проблеми у подальшій взаємодії парламенту з урядом.
Щодо програми Ukraine Facility, то три законопроєкти були прийняті в цілому, а ще один – у першому читанні. Крім того, ухвалено кілька євроінтеграційних законопроєктів, з якими, на щастя, не виникло серйозних проблем.
Важливою подією стало повернення до своїх прямих обов'язків Давида Арахамії, який виконує роль «виконавчого директора» Ради, головного парламентського переговорника та «ремонтника більшості». Його участь у відновленні фактичної парламентської більшості та нормалізації ситуації у фракції Слуга народу підтверджують численні джерела в парламенті.
Крім того, до роботи з парламентом підключився очільник Офісу президента Кирило Буданов, що також позитивно вплинуло на політичну ситуацію. Активізація взаємодії між урядом і парламентом, зокрема між керівництвом Верховної Ради та керівниками парламентських комітетів, сприяла проходженню урядових ініціатив через парламент, що стало можливим завдяки суттєвому доопрацюванню законопроєктів депутатами.
Проте, незважаючи на ці позитивні зміни, проблеми залишаються. Особливо це стосується критичного ставлення багатьох депутатів до прем'єр-міністерки Юлії Свириденко. Як політолог, я зауважив кілька цікавих тенденцій, які проявилися під час голосувань 7−8 квітня.
По-перше, Давид Арахамія та Андрій Мотовиловець змогли полагодити «ядро» фракції Слуга народу, яка, за словами Мотовиловця, у середині березня налічувала лише 111 депутатів. Проте 7−8 квітня кількість голосів «слуг» за необхідні рішення варіювала від 167 до 186.
Другою важливою тенденцією стала конструктивна позиція значної частини опозиційних депутатів, зокрема з фракцій Європейська солідарність та Голос, які підтримали законопроєкти, що стосуються співпраці України з МВФ та ЄС. Хоча законопроєкти, ухвалені 7 квітня, пройшли й без голосів опозиції, сам факт часткової політичної солідарності є важливим.
Однак 8 квітня під час голосування за законопроєкт № 15111, що стосується оподаткування цифрових платформ, ця тенденція зламалася. Жоден депутат з Європейської солідарності не підтримав його, а з фракції Голос лише вісім депутатів проголосували «за», хоча Ярослав Железняк активно підтримував цей проект.
Нагадаю, що саме з цим законопроєктом виникли проблеми в середині березня, після чого почалися розмови про парламентську кризу. Таким чином, коли йдеться про непопулярні та конфліктні рішення, проблеми в депутатському корпусі знову проявляються. Проте законопроєкт все ж вдалося проголосувати за основу, хоча і з певними труднощами.
Європейська солідарність також проявила «несолідарну» позицію щодо інших важливих законопроєктів. Наприклад, під час голосування за депутатську версію № 12087, що стосується інтеграції енергетичних ринків, лише двоє депутатів цієї фракції проголосували «за».
Дуже показовою є тенденція, що фракція Батьківщина перейшла в абсолютну опозицію, не підтримавши жодного законопроєкту, що стосується співпраці з МВФ та ЄС. Більш того, за деякі з них було чимало голосів «проти». Це свідчить про те, що Батьківщина, яка раніше підтримувала деякі рішення «слуг народу», тепер займає жорстку опозиційну позицію.
Причини такого переходу можуть бути різними, але, на мою думку, основною є ситуація навколо Юлії Тимошенко. Наразі НАБУ та САП завершили слідчі дії у кримінальній справі лідерки Батьківщини та передають її до суду. Жорстка опозиція Батьківщини може слугувати способом політичного захисту, аргументуючи, що кримінальна справа проти Тимошенко є покаранням за її політичну позицію.
Ще одне цікаве спостереження: з фактичної парламентської більшості випала більша частина колишніх депутатів з ОПЗЖ. Ця тенденція свідчить про те, що зміни в політичному ландшафті України продовжуються, і Верховна Рада намагається адаптуватися до нових реалій.