Туринська плащаниця: нове дослідження генетичного аналізу кидає виклик традиційним уявленням

Туринська плащаниця — велике лляне полотно, довжина якого становить близько 4,4 метра, і яке багато вірян вважають справжнім поховальним саваном Ісуса Христа, знову опинилася в центрі уваги науковців. Нещодавно проведене дослідження, результати якого були опубліковані на сервері препринтів bioRxiv, пропонує новий погляд на історію цього об'єкта через призму генетичного аналізу.

Згідно з історичними документами, плащаниця вперше з'явилася у Франції в середині XIV століття, коли вона потрапила до власності лицаря Жоффруа де Шарні. Попри те, що ця релігійна реликвія протягом століть була об'єктом паломництва, зокрема її відвідував Папа Франциск у 2015 році, наукові дані часто суперечать релігійним переказам. Наприклад, попередні радіовуглецеві аналізи вказували на те, що тканина була виготовлена між 1260 та 1390 роками, що збігається з часом її появи в історичних хроніках як можливої майстерної підробки.

У новому дослідженні вчені проаналізували ДНК із зразків, зібраних ще у 1978 році. Результати виявилися досить несподіваними: на полотні знайшли сліди величезної кількості рослин і тварин, проте саме їхній склад викликає найбільше запитань у прихильників теорії автентичності. Зокрема, на плащаниці виявили ДНК дикої моркви, апельсинів, бананів та арахісу.

Генетично знайдена морква виявилася близькою до сортів, які були виведені в Європі лише у XV-XVI століттях. Апельсини та банани також потрапили до європейського регіону пізніше за епоху Христа. Найбільше дослідників вразила відсутність типової флори Близького Сходу першого століття, що підкріплює версію про середземноморське походження полотна в епоху пізнього Середньовіччя.

Генетичний аналіз тваринних слідів виявив присутність ДНК свиней, овець, козлів, коней, а також домашніх котів та собак. Це свідчить про те, що полотно тривалий час перебувало в контакті з господарським середовищем Європи або Середземномор'я. Щодо людської ДНК, результати виявилися ще дивнішими. Понад 55% виявлених ліній належать до Близького Сходу, що часто використовується як аргумент на користь автентичності. Проте західноєвропейські лінії складають лише близько 5,6%. Справжньою сенсацією стала наявність майже 39% індійських генетичних ліній.

Вчені припускають, що це може бути пов'язано з імпортом пряжі або самого льону з регіонів долини Інду, які в давніх текстах згадувалися як «Хіндойін». Хоча не можна повністю виключити пізніше забруднення полотна під час його транспортування та численних експозицій, сукупність даних — від радіовуглецевого датування до аналізу сільськогосподарських культур — дедалі більше вказує на те, що плащаниця є унікальним артефактом середньовічної епохи.

Навіть якщо вона не є прямим свідком біблійних подій, цей об'єкт залишається безцінним джерелом інформації про торговельні шляхи, міграцію рослин та культурну взаємодію між різними частинами світу в минулому. Таким чином, нові результати дослідження ставлять під сумнів традиційні уявлення про походження Туринської плащаниці та відкривають нові перспективи для подальших наукових розслідувань.