Сергій Притула закликає до активізації експорту українських військових технологій

Волонтер та засновник Благодійного фонду Сергія Притули, Сергій Притула, звернув увагу на новину про те, що Німеччина планує закупити бойові безпілотники у компанії Rheinmetall на суму 2,4 мільярда євро. Цей контракт міг би стати можливістю для українських компаній, якщо б оголошений кілька місяців тому дозвіл на експорт українських товарів і технологій військового призначення реалізувався не лише у формі декларацій, а й у конкретних діях.

Минулого року українське суспільство зіткнулося з комунікаційною проблемою — як пояснити людям, що під час війни країна може продовжувати торгувати з міжнародними партнерами. Поки громадськість активно збирала кошти на безпілотники типу "мавік", усвідомлення необхідності відкриття експорту стало більш актуальним. Адже це не лише додаткові фінансові ресурси для економіки, але й можливість масштабування внутрішнього виробництва, створення нових робочих місць і надходження податків. Відкриття експорту також сприяє інтеграції української оборонної промисловості з арміями країн НАТО, що має важливе геополітичне значення. Це, в свою чергу, може стати додатковим ресурсом для фронту.

Притула зазначає, що існує безліч причин, чому експорт українських військових технологій повинен бути активізований. Однак, спілкуючись з багатьма українськими виробниками, він чує, що реальні дії за межами оголошень про наміри не відбуваються. Всі розуміють, що задоволення потреб українського війська є беззаперечним пріоритетом. Стійкість Сил Оборони України є запорукою виживання країни та компаній, які постачають різні безпілотні системи, від FPV до БПЛА, від НРК до морських дронів.

Важливою перешкодою для експорту є міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Ця структура, до складу якої входять представники майже двох десятків інституцій, таких як СБУ, СЗР, РНБО та ГУР, є занадто громіздкою для ефективного діалогу з приватними виробниками військових товарів і технологій. Прямі контракти з приватними компаніями залишаються недосяжними.

Регулювання експорту державних оборонних підприємств, хоча і має свої проблеми, є менш складним. У державних підприємств є певна традиція та досвід, але їхня продукція, м'яко кажучи, не користується великим попитом, за винятком деяких видів номенклатури.

Сергій Рахманін підкреслює, що класична проблема стосунків між державою та приватним сектором полягає в надмірній зарегульованості, що заважає швидкому реагуванню на потреби ринку. У той час, коли світ змінюється дуже швидко, Україні потрібно бути готовою до викликів, які виникають на ринку озброєнь. Наприклад, Росія зазнала значних втрат, а риторика президента США щодо Саудівської Аравії може вплинути на ситуацію в Україні.

Країни ЄС можуть швидко розгорнути виробництво, наприклад, безпілотників FPV та бомберів, але без належної екосистеми це буде складно. Сервіс, навчальні та сервісні центри, інструктори, які можуть навчити не лише тактиці, але й взаємодії з засобами радіоелектронної боротьби, є критично важливими. Україна має потенціал не лише продавати товари та технології, але й надавати практичну експертизу, що може принести значні фінансові вигоди.

Ці кошти можуть бути використані для закупівлі того, що в Україні не виробляється, що в свою чергу може дати поштовх розвитку мілтеху, особливо в сфері досліджень та розробок. Це, в свою чергу, принесе бонуси не лише в оборонній сфері, але й у цивільному житті.

Країна потребує масштабування своїх оборонних можливостей, але наразі існують серйозні фінансові виклики. Наприклад, 90 мільярдів євро заблоковані Угорщиною, а кошти МВФ також заблоковані. Експорт тих товарів, які можна продавати без шкоди для фронту, може суттєво зменшити ці проблеми. Хоча це не відбудеться миттєво, у перспективі це може стати важливим ресурсом для України. Необхідно вийти на ринки вже цього року, адже в 2027 році ми можемо опинитися в ситуації, коли самі захоплюватимемося нашими дронами та технологіями. Світ швидко вчиться, і Україні потрібно закріпитися на ринку, поки ми ще маємо перевагу.

Текст опубліковано з дозволу автора.