Проблеми з відзнаками у Збройних Силах України
У Збройних Силах України існує дві серйозні проблеми з відзнаками, про які рідко говорять, але які потребують термінового вирішення.
Журналіст і ведучий Radio NV, сержант Збройних сил України, звертає увагу на дві суттєві проблеми, пов'язані з відзнаками у війську, які залишаються поза увагою широкої громадськості. Перша проблема полягає в так званому "зоопарку значків", де кожен батальйон, бригада, корпус і регіональне управління мають свої власні нагороди. За чотири роки війни багато родів військ змінювали свої відзнаки тричі, часто з приходом нового командувача. Іноді бригади створюють кілька відзнак одночасно, нагороджуючи ними особовий склад, а інколи командири купують значки у громадських організацій, які потім видають за своїм підписом.
Ця ситуація з відзнаками виникає через те, що штаби не хочуть оформлювати офіційні подання на державні нагороди. Це пов'язано з тим, що підготовка таких документів вимагає часу і зусиль: потрібно збирати дані, подавати їх на розгляд і відстежувати їх подальшу долю. Набагато простіше створити власну нагороду, наприклад, "Хрест патріота" або "За вірну службу" трьох ступенів, і роздавати їх на власний розсуд.
Всі ці значки цінуються лише тими, хто їх видає, і не мають ані ваги, ані статусу. Вони не можуть бути прикріплені на кітель або використані для парадних фотографій. Цей металобрухт займає місце для справжніх державних нагород, на які колись не було оформлено документи. Кожен командир прагне мати свою нагородну систему, хтось робить це через повільність офіційної системи, а більшість — щоб задовольнити власне его. В результаті бійці отримують на руки бутафорію, яку не наважаться показати, бо можуть бути висміяні.
Друга проблема полягає в заплутаності офіційної нагородної системи. Відзнаки можуть надаватися головнокомандувачем, міністром оборони та президентом, але відсутні чіткі документи, які б визначали, за що саме слід нагороджувати. Ніхто не знає, за який внесок потрібно отримати "За зразкову службу" від міністра оборони, а за що — "За сумлінну службу" від головнокомандувача. Невідомо, який вчинок заслуговує на "Лицарський хрест", а який — на "Залізний".
Наприклад, "Хрест доблесті", "Хрест пошани", "Золотий тризуб", "Захиснику України", "За військову доблесть" — усі ці нагороди вручаються за "корисну службову діяльність". Міністр оборони має в своєму арсеналі хрести для кожного роду військ, і вони також мають три ступені. Якщо зібрати всі ці нагороди разом, можна отримати досить вражаючий мундир, подібний до північнокорейського генерала. Однак наявність кожної відзнаки не пояснює, за що саме вона була вручена. Підстави для отримання прописані дуже загально, а критерії нагородження не визначені. Усе це відбувається "на око".
Кількість нагород знецінює їх якість. Відзнаки не розповідають нічого про свого власника, а невизначеність підстав для нагородження ставить під сумнів внесок тих, хто їх отримує. Звісно, можна стверджувати, що в умовах війни це не на часі, але насправді ситуація є протилежною.
Цей текст був опублікований з дозволу автора.