Правозахисники Crimea Vox: у Криму зростає переслідування та ув'язнення жінок

Жінки в Криму дедалі частіше стають жертвами репресій, адже за чотири роки війни кількість кримчанок, які опинилися в слідчих ізоляторах та колоніях, значно зросла. Їхні діти залишаються без матерів, під опікою родичів, а деякі навіть не знають, де саме перебувають їхні рідні, оскільки російські силовики приховують інформацію про них, надаючи статус інкомунікадо. Правозахисники з Crimea Vox досліджують, чому після початку повномасштабної війни політичні переслідування в Криму стали все частіше торкатися жінок.

Повномасштабна війна Росії проти України змінила не лише лінію фронту, але й характер репресій в окупованому Криму. Жінки стають мішенню для переслідувань, і до осені 2023 року правозахисники почали активно фіксувати нові кримінальні справи проти кримчанок. Ольга Скрипник, голова Кримської правозахисної групи, зазначає, що це вже системна практика: "До 2022 року в наших списках політичних в'язнів було до п'яти жінок, зараз — понад 60 позбавлених волі з політичних мотивів".

Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко підкреслює, що особливо помітне зростання порушених справ спостерігається в останні два роки: "З 2022 року темпи незаконних затримань жінок із подальшим арештом зросли, особливо у 2024–2025 роках. Найбільше жінок було затримано у 2025 році — щонайменше 11". Вона пов'язує це зі спробою окупаційної влади посилити контроль над суспільством та придушити будь-які прояви незгоди. Під переслідування потрапляють ті, хто висловлює проукраїнські погляди, засуджує російську агресію або просто демонструє нелояльність.

"Це спроба залякати місцевих жителів, показати, що "для нас немає червоних ліній. Ми переслідуватимемо всіх, навіть жінок із малолітніми дітьми чи літніх", — зазначає Ольга Скрипник, підкреслюючи, що йдеться про цілеспрямовану політику, пов'язану з активізацією російських силових структур. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, станом на березень 2026 року відомо щонайменше про 52 жінок, які зазнали політичного переслідування і перебувають у СІЗО або колоніях.

"Станом на сьогодні 21 жінка перебуває в колоніях, а 31 — у СІЗО. І невідомо, скільки ще жінок утримуються в місцях позбавлення волі у статусі інкомунікадо, без зв'язку із зовнішнім світом. Окрім цього, 10 жінок станом на сьогодні переслідуються заочно", — зазначає співзасновниця та менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру Зарема Барієва. За даними Представництва президента України, наприкінці 2025 року в Криму налічувалося щонайменше 224 політичні в'язні, приблизно п'ята частина з яких — жінки. Серед них є як кримчанки, так і жінки, яких затримували і привозили з нещодавно окупованих територій України. Реальна кількість, ймовірно, значно вища, оскільки окупаційна влада дедалі частіше приховує імена обвинувачених у своїх судових реєстрах, позбавляючи світ можливості дізнатися про долю цих людей.

Характер переслідування жінок у Криму за останні роки помітно змінився і став жорсткішим. Якщо в перші роки після окупації адміністративні справи використовувалися точково й поодиноко (насамперед проти матерів і дружин політв'язнів, які виходили на одиночні пікети), то сьогодні за адміністративними статтями за антивоєнні висловлювання карають масово. І дедалі частіше під удар потрапляють саме жінки. Крим поступово перетворився на простір доносів і покарань за слова. За даними Служби зовнішньої розвідки України, вже до осені 2025 року на півострові зафіксували понад 1,5 тисячі протоколів за статтею про "дискредитацію армії" РФ. На початок грудня їхня кількість зросла до 1642, повідомляло Представництво президента України в АРК. У більшості випадків це завершується штрафами: 1518 постанов уже винесено. До того ж саме жінки становлять більшість притягнутих до відповідальності: 53% (803 випадки) проти 47% чоловіків (713).

Проте значно тривожнішою тенденцією правозахисники називають зростання кримінальних справ. Як стало відомо редакції Crimea Vox, у Криму переслідують десятки жінок за статтями про державну зраду, шпигунство і тероризм. Йдеться про Ельвіру Аблязову, Марину Бєлоусову, Ларису Бєляєву, Галину Бехтер, Леру Джемілову, Есме Німетулаєву, Хатідже Буюхчан, Насібу Саїдову, Аню Єльцову, Ольгу Цирік, Ніяру Ерсмамбетову та інших. "Це класична практика криміналізації ідентичності та інакодумства", — вважає Зарема Барієва, співзасновниця Кримськотатарського ресурсного центру. З початком повномасштабної війни у 2022 році ця практика лише посилилася. Будь-яка критика, проукраїнська позиція або навіть непряма нелояльність можуть бути кваліфіковані як "держзрада", стверджує правозахисниця.

"Стаття про державну зраду сама по собі політично мотивована, не має чітких правових рамок і дозволяє непропорційно карати практично за будь-які дії", — підкреслює голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник. Правозахисники зазначають: навіть співпраця з окупаційною владою не захищає від репресій. Так, кримчанка Людмила Колесникова кілька років працювала дізнавачкою в російській поліції, при цьому зберігши українське громадянство, але це не врятувало її від кримінального переслідування. У 2022 році вона виїхала з Криму до Ірландії, але у 2024 році повернулася до Ялти через хворобу матері. Після похорону її спочатку затримали за адміністративною статтею — дівчина відбула 12 діб арешту за "дрібне хуліганство", нібито за лайку в громадському місці. Потім втрутилася ФСБ. У результаті Колесникову звинуватили у державній зраді і засудили до 17 років позбавлення волі.

Репресії, за словами правозахисників, дедалі частіше виходять за межі окремих справ і зачіпають цілі родини. Організації фіксують випадки, коли одночасно під кримінальне переслідування потрапляють матері й доньки. Так, за обвинуваченнями у державній зраді (ст. 275 КК РФ) проходять Олександра та Вікторія Стрілець, а також Оксана та Анна Соценко. Як і в інших подібних справах, документи обвинувачення залишаються закритими для журналістів.

Про справу матері й доньки Стрілець прокуратура повідомила: "У суді встановлено, що молода жінка [Олександра Стрілець] вирішила за винагороду вести кримінальну діяльність, пов'язану з державними таємницями". Цей випадок є яскравим прикладом того, як репресії в Криму зачіпають не лише окремих осіб, але й цілі родини, що свідчить про системність і жорстокість політики окупаційної влади.