Поклонська намагалась навчити Собчак українських слів: «паляниця» стала темою розмови

Колишня прокурорка Криму, яка у 2014 році стала одним із символів анексії півострова, Наталія Поклонська, під час інтервʼю з російською журналісткою Ксенією Собчак, намагалася навчити її українських слів. В особливості, увага була зосереджена на слові «паляниця», яке стало відомим українським «паролем» для виявлення чужинців.

Під час розмови Собчак намагалася розібратися у значенні цього слова, зазначивши, що йдеться про хліб. Однак Поклонська вирішила внести свої корективи у лінгвістичну дискусію, авторитетно заявивши, що «паляниця» насправді не є хлібом, а… попільничкою. Це викликало подив та сміх у багатьох, хто слухав їхню розмову.

Для більшої переконливості Поклонська навіть провела свого роду майстер-клас, демонструючи, як правильно вимовляти це слово. Вона пояснила, що правильніше говорити щось на кшталт «полиниця» і що це, за її словами, місце, куди скидають недопалки. Щоб закріпити вивчений матеріал, Поклонська повторила цю версію кілька разів підряд.

Розмова про українську «поляницю» почалася, коли Поклонська показала свій плейлист, у якому виявилась українська музика, зокрема пісні Наталії Бучинської. Вона намагалася виправдатися, зазначивши, що ця виконавиця не є «визнаною екстремістською» особою, підкреслюючи свою позицію як «патріотки».

Цікаво, що восени 2025 року стало відомо, що Наталія Поклонська, яка колись була фанатичною християнкою, змінила свої погляди і стала язичницею, взявши нове ім'я Радведа. Вона відмовилася від православ’я і обрала «іншу духовну систему цінностей», пов’язану з язичництвом та культами природи. Ці зміни в її житті викликали широкий резонанс у суспільстві, адже Поклонська раніше була відома своєю релігійною активністю.

Таким чином, інтервʼю між Поклонською та Собчак не лише підкреслило мовні бар'єри, але й продемонструвало, як зміни у особистих переконаннях можуть впливати на публічний імідж та сприйняття особи в суспільстві. Слова «паляниця» та їхнє значення стали символом не лише культурних відмінностей, але й політичних контекстів, які досі залишаються актуальними в Україні та Росії.