Олена Юрченко: історія виживання та відновлення в Бородянці

Жителька Бородянки, що в Київській області, Олена Юрченко, у 2022 році пережила жахи окупації та втратила своє житло через російські обстріли. У річницю звільнення селища вона поділилася своїми спогадами в інтерв'ю з NV на фоні будівництва свого нового дому, відзначаючи, як важливо зберігати надію та пам'ятати про минуле.

Олена прожила в Бородянці 36 років, працюючи в центрі допомоги ветеранам. Вона згадує, як до початку повномасштабного вторгнення її будинок був місцем, де панували традиції та дружні стосунки. "Жили тут багато років. Коли ми оселялися в цей будинок, багато людей уже знали одне одного, разом працювали, тому склалися такі традиції. Сусіди часто збиралися, дружили між собою. Тут був дуже цікавий дитячий майданчик, там усі діти збиралися вечорами. Молодь святкувала, дорослі люди збирались просто поговорити, провести час. Ми одне про одного майже все знали: спільні свята, дні народження. Це була така невеличка сім'я", - розповіла вона.

Перед початком війни, за словами пані Олени, в селищі панувала тривога. Люди намагалися купити продукти, адже відчували, що щось недобре насувається. "Ще пам'ятаю, зайшла купити масла. Думаю: треба купити сьогодні. Та ні, мабуть, завтра. А 'завтра' вже не було — завтра було все розбите. Я йшла з роботи і бачила, як біля військкомату хлопці розбирали автомати. Ставало трошки моторошно, була така тривога", - згадала жінка.

Через кілька днів ворожа техніка зайшла в Бородянку, і почали з'являтися повідомлення про перших загиблих. Олена розповіла, що російський танк влучив у будинок, де загинула ціла родина, включаючи маленьку дитину, бабусю, дідуся та інших членів сім'ї. "Це просто не вкладалося в голові. Був такий ступор, що ти не міг нічого змусити себе робити… Найстрашніший день був першого числа, коли танки вже прорвалися. Вони йшли центральною вулицею і просто стріляли в стіни. Ми чули, як ці снаряди по стінах ідуть. Спали вже не в спальні, а перебралися у велику кімнату, [подалі від вікон]. Абсолютно не розуміли, що нам робити", - згадала вона.

Під час одного з обстрілів російський снаряд влучив у квартиру пані Олени. "Перший вибух був дуже сильний, у квартирі вибило шибки і двері, а мене врятувало те, що я стояла між двома стінами у коридорі. Але, слава Богу, я сміялася, казала: 'Напевно, є ангел-охоронець'. Племінник був у сусідній кімнаті. Було дуже страшно, що твоїх близьких уже немає. Але всі відгукнулися, і [прийшло усвідомлення]: квартира не важлива. Важливо те, що твої близькі живі. У сусідній будинок влучила бомба, і він просто склався донизу. Потім ми підходили — він іще дні чотири просто горів у підвалі. Знаю, пізніше говорили, що там загинула сім'я: чоловік, дружина і троє дівчаток. Про їхню долю ніхто нічого не знає", - розповіла жінка.

Пані Олена не могла виїхати з Бородянки, оскільки опікувалася літніми батьками, і вони були змушені залишитися під окупацією та обстрілами, щодня чекаючи, коли їх звільнять Сили оборони. Запаси їжі, газу та дров стрімко закінчувалися, і єдиною надією родини були українські військові. "Радість була така, що просто не передати. Коли вийшли в місто — йдуть військові. 2 квітня з'явилися наші. З одного боку, ніби страшно від вигляду автомата, а потім [приходить] свідомість: це ж свої, вони тебе захищають! Хотілося казати: 'Хлопці, ви такі гарні'. Хотілося перед ними на коліна ставати просто від того, що вони звільнили тебе від цього всього", - згадує жінка зі сльозами на очах.

Попри втрату житла, пані Олена була впевнена, що в майбутньому матиме ще кращу квартиру, а зруйновану окупантами Бородянку відбудують набагато краще, ніж до війни. Вона також розповіла, як разом із сусідами спостерігала за знесенням свого зруйнованого будинку. "Було дуже важко це перенести. Сиділи з сусідами, дивилися... Таке відчуття, ніби екскаватор знімає ці поверхи, а твоє життя відрізають по шматочках. Там твоя спальня, твої шпалери, твої речі, які залишилися в квартирі. Але з іншого боку, знаю, що багато людей на Сході — у Бахмуті чи Маріуполі — втратили все і не можуть навіть повернутися. Слава Богу, ми тут, на цьому місці. Ми живемо там, де хочемо жити", - сказала вона.

Олена також зазначила, що пережите назавжди змінило її ставлення до своєї країни та походження. "Я відчула, що таке для мене Україна", - поділилася вона.

Бородянка, розташована на перетині кількох важливих автошляхів Київщини, стала одним з основних шляхів російського наступу на Київ з білоруського напрямку. Перша техніка РФ з’явилася на околицях міста, де немає жодних військових об'єктів, вже 26 лютого. Бородянка була деокупована 1 квітня 2022 року, після чого її мешканці почали відновлювати своє життя, незважаючи на всі випробування, які їм довелося пережити.