Математика абсурду: як різні підходи до обліку штату кратно збільшують навантаження на роботодавців

Данило Гетманцев, народний депутат України та голова Комітету Верховної Ради з фінансів, податкової та митної політики, нещодавно звернувся до Уряду з запитом щодо роз’яснення методики обліку середньооблікової кількості штатних працівників для цілей Закону про підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідь, яку він отримав, виявилася більше формальною, ніж змістовною, і в ній чітко проглядається заклик до роботодавців: "платіть внесок".

На рівні державних установ, можливо, проблеми не видно, але на практиці бізнес стикається з абсолютно іншою реальністю. Тому Гетманцев вирішив ще раз пояснити ситуацію, використовуючи прості приклади, щоб продемонструвати, як ця проблема вже впливає на підприємства.

Розглянемо уявного роботодавця, який має 100 працівників, серед яких 10 знаходяться у відпустці без збереження зарплати через військову агресію, а 20 мають призупинені трудові договори. Для визначення нормативу, згідно з Інструкцією зі статистики, не враховуються зовнішні сумісники, проте всі інші працівники, включаючи мобілізованих, працівників у відпустках без збереження зарплати та тих, з якими призупинено трудові договори, враховуються.

Таким чином, з 100 працівників виключаються лише 10 зовнішніх сумісників, що залишає 90 працівників для розрахунку. Відповідно, норматив становить 4% від цієї кількості, що дорівнює 4 робочим місцям для працевлаштування осіб з інвалідністю. Якщо роботодавець не виконує цей норматив, у нього виникає обов’язок сплатити внесок.

Проте для розрахунку внеску застосовуються інші правила. Зокрема, до розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників не включаються працівники, які фактично не отримують заробітну плату або не виконують трудові функції, такі як мобілізовані, працівники у відпустках без збереження зарплати, а також ті, з ким призупинено трудові договори. Натомість до розрахунку включаються зовнішні сумісники в межах еквівалента повної зайнятості.

Таким чином, з тих самих 100 працівників формується вже інший показник середньооблікової кількості штатних працівників – 40 працівників, від якої і проводиться подальший розрахунок внеску. Логіка тут проста: не можна ділити фонд оплати праці на тих, хто не отримує зарплату, адже це призведе до спотворення результатів.

Ці ж самі працівники по-різному "існують" у різних розрахунках. Для цілей розрахунку нормативу зовнішні сумісники фактично "невидимі", тоді як при обчисленні внеску вони вже враховуються і впливають на фінансовий результат. Водночас з іншими категоріями працівників ситуація є протилежною: вони враховуються при визначенні нормативу, збільшуючи його, але не враховуються при розрахунку внеску.

Саме ця різниця у підходах створює перекіс у всій системі. Включення "неактивних" працівників до розрахунку нормативу призводить до суттєвого збільшення суми внеску. Наприклад, якщо середня заробітна плата у нашого уявного роботодавця становить 30 000 грн, то за чинною логікою розрахунку норматив становитиме 4 особи. Відповідно, сума внеску складе 4 × (30 000 × 40%) × 3 = 144 000 грн за квартал.

Проте, з урахуванням зниження, яке діє під час воєнного стану, фактична сума внеску становитиме 72 000 грн за квартал. Якщо ж врахувати фактично працюючих працівників, то норматив зменшиться до 1 особи, а сума внеску складе 36 000 грн за квартал. З урахуванням зниження, фактична сума внеску буде 18 000 грн за квартал.

Ця ситуація свідчить про те, що фінансове навантаження може зростати в рази лише через різні підходи до визначення кількості працівників. Виникає логічне питання: чи є такий підхід справедливим? Фактично, держава сьогодні говорить роботодавцю, що збереження працівників під час війни обертається додатковими витратами для бізнесу.

Це створює небезпечний сигнал: соціально відповідальна поведінка бізнесу стає фінансово невигідною. Виникає враження, що чим більше роботодавець зберігає людей, тим більше він платить. Ця ситуація потребує термінового перегляду.

Як народний депутат, я повторно звертатимуся до Уряду та ініціюватиму внесення змін і нормативне врегулювання цього питання, щоб забезпечити справедливість у підходах до обліку працівників і зменшити фінансове навантаження на бізнес.