Лише 16% місцевих програм підтримки ВПО мають чіткі та вимірювані показники – завідувач Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ

Лише 16% місцевих цільових програм підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні можуть похвалитися наявністю чітких та вимірюваних показників ефективності. Про це на пресконференції в агентстві "Інтерфакс-Україна" заявив завідувач Лабораторії протидії дезінформації Київського національного економічного університету (КНЕУ) Віталій Кулик. Він зазначив, що в багатьох випадках у документах навіть відсутні ключові показники ефективності (KPI), що ускладнює оцінку реальної ефективності цих програм.

"Основна проблема цих цільових програм полягає в тому, що спеціалізовані програми працюють значно краще, ніж загальні програми, в яких згадується про ВПО. Лише 16% місцевих цільових програм мають чіткі та вимірювані показники ефективності. Це означає, що навіть у документах відсутні KPI. Більше того, 54% програм мають формальний, декларативний характер", – підкреслив Кулик.

Віталій Кулик також навів приклад, що в деяких областях України існують модельні програми, які були створені на основі копіювання попередніх документів. "Декілька місцевих цільових програм, зокрема в одній області, є яскравими прикладами. Вони просто переписувалися, копіювалися, і навіть в деяких випадках забували змінити назву району. 30% програм взагалі не містять жодної згадки про ВПО. Лише 10% представників місцевої влади постійно залучають неурядові та міжнародні організації до реалізації цих програм", – зазначив він.

Кулик також звернув увагу на недостатній рівень інклюзивності, коли представники спільнот ВПО беруть участь у розробці місцевих цільових програм. "Цей рівень залучення є достатньо низьким, незважаючи на декларації органів місцевого самоврядування про те, що вони враховують позиції ВПО", – додав він.

У свою чергу, народний депутат України та співзасновник громадської організації "ВПО України" Сергій Козир підкреслив, що наразі в Україні немає жодного органу або міністерства, яке могло б надати точну кількість внутрішньо переміщених осіб. "Є координаційний центр, який в першу чергу приймає заявки від людей, які переміщаються з зони бойових дій, але він тепер підпорядковується Міністерству відновлення, а адмініструє його Міністерство соціальної політики. Приймає один, передає іншому, а третій ще виплачує. Міністерство освіти займається своїми справами, а Міністерство охорони здоров'я – своїми, і в результаті виходить, що людина залишається неприлаштованою", – зазначив Козир.

Крім того, народний депутат України та співголова міжфракційного об'єднання "ВПО України" у Верховній Раді Максим Ткаченко повідомив, що виплата у розмірі 3 тисяч гривень для дітей переселенців наразі доступна лише для тих, хто зазнав повторного переміщення після 2022 року. "Це є прикладом дискримінації та розподілу внутрішньо переміщених осіб на "такі і не такі", на тих, кому потрібна допомога, і на ті родини, які, за версією уряду та деяких міністрів, повинні були вже адаптуватися", – підкреслив Ткаченко.