Коли кліщ уже "забутий", а хвороба – ні: про пізні стадії лайм-бореліозу

Сьогодні в Україні спостерігається зростання випадків укусів кліщів, і багато людей скаржаться на їх збільшення. Це дійсно так, підтверджують медики, зокрема лікар-інфекціоніст, професор, доктор медичних наук та заслужений лікар України Ольга Голубовська. Вона зазначає, що про профілактику укусів, правильний одяг та огляд після прогулянок вже багато говорили, але важливо також звернути увагу на те, як кліщові інфекції можуть проявлятися пізніше, і як їх не пропустити.

Ця тема є особливо актуальною, оскільки багато людей орієнтуються на класичну картину хвороби: укус кліща, потім кільцеподібна еритема, і лише після цього лікування. Але на практиці все набагато складніше. Еритема не завжди виникає, і багато людей навіть не пам'ятають, що їх кусав кліщ. Тому важливо, щоб лікарі різних спеціальностей, а також пацієнти, знали, що хвороба Лайма – це не лише шкірне захворювання, а системне, яке може проявлятися через ураження серця, нервової системи та суглобів.

Особливо це стосується кардіологів, які часто стикаються з так званими лайм-кардитами. Це не рідкість, і можуть виникати порушення провідності серця, такі як атріовентрикулярні блокади різного ступеня, аж до третього, найважчого. Ольга Голубовська наводить реальний клінічний випадок молодої жінки, яка, незважаючи на те, що не пам'ятала укусу кліща і не мала жодної еритеми, почала відчувати періодичні запаморочення. Вона списувала це на втому, але в результаті втратила свідомість. Госпіталізація виявила у неї атріовентрикулярну блокаду третього ступеня та підтвердження бореліозу. Після антибактеріальної терапії жінка одужала, що підкреслює важливість своєчасної діагностики.

Лікарі, особливо кардіологи, повинні запитувати пацієнтів про незрозумілі симптоми, такі як перебої в серцевій діяльності чи запаморочення, і при необхідності проводити не лише стандартну ЕКГ, а й добове моніторування, оскільки такі порушення не завжди виявляються одразу.

Неврологи також повинні бути обережними, адже існує поняття нейробореліоз, яке може проявлятися, наприклад, парезом лицевого нерва. Людина може прокинутися з перекошеним обличчям, і це не завжди свідчить про інсульт. У таких випадках важливо думати ширше, оскільки були пацієнти, у яких не було класичних менінгеальних симптомів, але при люмбальній пункції виявлявся запальний процес у спинномозковій рідині, що є проявом хвороби Лайма.

Діагностика в таких ситуаціях є складнішою, адже потрібно враховувати клінічну картину, анамнез та результати досліджень, як крові, так і ліквору. Якщо немає повного лабораторного підтвердження, але клінічна картина відповідає, лікарі мають право розглядати це як можливий випадок і лікувати відповідно.

Пізні стадії захворювання також викликають багато питань. Наприклад, як відрізнити лайм-артрит від ревматологічного захворювання? Відповідь не завжди проста, іноді це можливо лише за допомогою серології. Проте, при хронічних формах антитіла можуть не зростати або зростати незначно, а іноді позитивні аналізи можуть бути наслідком перехресних імунних реакцій.

Це призводить до ситуації, коли ані інфекціоніст, ані ревматолог не можуть впевнено поставити діагноз. Це те саме "перехрест" у медицині, яке стає все більш поширеним. У таких випадках лікарі можуть приймати рішення про пробне лікування, але це завжди має бути зважене рішення, а не для всіх пацієнтів.

Лікування в пізніх стадіях захворювання обов'язково включає антибактеріальні препарати. Перша лінія лікування – це засоби, які добре проникають всередину клітин, оскільки збудник має здатність "ховатися". Це, зокрема, доксициклін, азитроміцин та захищені пеніциліни. Вони діють безпосередньо на борелії, якщо ті ще не перейшли в "прихований" стан.

Тривалість лікування залежить від стадії захворювання. Згідно з міжнародними рекомендаціями, доксициклін призначають на 10 днів, а азитроміцин або амоксицилін – на 14 днів. Якщо йдеться про ураження нервової системи, лікування може тривати до місяця з використанням цефалоспоринів.

У складних випадках лікування може бути тривалішим і включати комбінації препаратів. Але такі рішення повинні бути чітко обґрунтовані. Існують схеми, де лікування триває місяцями, але це не стандарт і не підходить для всіх пацієнтів.

Особливу увагу варто приділяти пацієнтам, які могли інфікуватися за кордоном, зокрема в США, де циркулюють більш вірулентні збудники. Ольга Голубовська згадує випадок пацієнта, який переніс бореліоз у США, а через кілька років звернувся з важким станом. Лікування виявилося значно складнішим, з використанням кількох антибіотиків і тривалістю близько двох місяців.

Контроль аналізів після лікування також є важливим аспектом. Пацієнти часто запитують, коли потрібно повторно здавати аналізи, і важливо розуміти, що...