Іран висунув нові вимоги щодо припинення вогню та збагаченого урану

Іран, країна, що вже неодноразово ставала предметом міжнародних переговорів, висунув нову вимогу для досягнення припинення вогню. Влада Ісламської Республіки вимагає визнання свого суверенітету над Ормузькою протокою, включаючи визнання спірних островів, які Іран контролює вже досить давно, як частини своєї території. У такому випадку, плата за транзит через цю важливу водну артерію виглядає логічним кроком.

На перший погляд, це може виглядати як спроба Ірану підняти ставки у переговорах. Проте, для кращого розуміння ситуації варто озирнутися на історію ядерної угоди, підписаної США з Іраном. Ця угода стала важливим елементом у боротьбі США та їх союзників проти терористичної організації ІДІЛ, особливо на території Іраку, де американські військові та Корпус вартових ісламської революції (КВІР) діяли спільно протягом понад трьох років, звільняючи, зокрема, місто Мосул.

Однак, після завершення бойових дій потреба в КВІР як ударній силі зникла, і в 2018 році США вийшли з угоди. Причиною цього кроку стала заява тодішнього президента Дональда Трампа, що угода більше не відповідає інтересам США. Цей крок активно підтримали Ізраїль та Саудівська Аравія, які на той момент мали серйозні конфлікти з Іраном. Далі країни Європейського Союзу намагалися врятувати угоду, але без участі США вона не могла функціонувати.

Після відходу Трампа, США почали переговори про відновлення угоди, проте Іран вважав себе обдуреним і висував нові умови. Сполучені Штати не могли просто повернутися до старого тексту угоди, адже виникло питання про те, що відбувалося у 2018 році. Ізраїль активно використовував своє лобі, щоб запобігти відновленню угоди. Тим часом, з 2019 року, сторони конфлікту почали активно обмінюватися ударами, переважно на території третіх країн, що ускладнювало ситуацію.

Агресія США та Ізраїлю у 2026 році стала лише продовженням старого конфлікту. Кожна зі сторін бачить нову угоду як можливість продемонструвати свою дипломатичну або військову силу. Для США важливими є нові умови, такі як повне вивезення високо збагаченого урану з Ірану, а також контроль над нафтовою сферою та енергетикою. Нафта та електроенергія є реальними цілями, тоді як уран стає символом перемоги. Після цього США можуть навіть зняти санкції з Ірану.

На початку 2026 року Ірану було достатньо просто зняття деяких санкцій, переважно персональних. А арешт родин керівництва КВІР, частина яких вже померла, став би демонстрацією «моральної перемоги». Реальною метою Ірану є вплетення в регіональну політику та розширення зв’язків зі своїми проксі, які, до речі, стали менш агресивними, як показують приклади проіранських формувань в Іраку.

Однак такий варіант не підходить для Ізраїлю, а також для США, адже Трамп прагне ресурсів. У результаті виникає глухий кут, і тут Іран робить сильний хід, висунувши вимогу щодо протоки. Ця тема раніше не обговорювалася під час переговорів, але вона може стати ключовою.

Трамп не зацікавлений у підтриманні порядку в Ормузькій протоці, і навіть певна дестабілізація на ринках нафти та газу може бути вигідною для нього. Якщо Трамп отримає доступ до експорту іранської нафти, питання протоки стає для нього менш актуальним. Контроль Ірану над протокою стане для нього своєрідною «історією перемоги», адже країна, попри бомбардування, приросте територіями з величезним геополітичним значенням.

В обмін на цю «історію перемоги» Іран може погодитися віддати збагачений уран, за умови безперешкодного розвитку атомної енергетики та досліджень у галузі ядерної фізики. Це стане символом перемоги для США. На цьому фоні сторони можуть обговорити спільний збут частини видобутих в Ірані вуглеводнів. Для Трампа контроль над експортом венесуельської нафти та можливість частково зайняти термінали в Ірані стануть геополітичним успіхом.

Таким чином, «ультиматум» Ірану можна сприймати як першу реальну пропозицію для обговорення контурів нової угоди між США та Іраном. Що ж стосується Ізраїлю, то він вже отримав своє. Для Ізраїлю важливо завдати максимальних збитків інфраструктурі Ірану, як на його території, так і в інших країнах та регіонах, де Іран має вплив. Вони продовжуватимуть цю діяльність до моменту підписання угоди, а після цього переключаться на інші справи.