Голова спілки Освіторія про небезпеку російської пропаганди та фільм Містер Ніхто

Голова громадської спілки Освіторія, а також засновниця Новопечерської школи, висловила своє обурення з приводу перемоги фільму Містер Ніхто проти Путіна на цьогорічному Оскарі. Ця подія вкотре нагадує про прикру істину: світова спільнота прагне нормалізувати агресора, і заради цього готова приймати навіть беззубий протест, який не відображає реальної ситуації в Росії.

Як виконавча продюсерка документального фільму Стрічка часу, що розповідає про українську освіту та дитинство під час війни, я була вражена наївністю західних кінокритиків і глядачів. Ми отримували дозволи на кожну зйомку та на участь дітей, адже в іншому випадку жоден дистриб’ютор не показав би такий фільм. Ми видаляли гігабайти матеріалу, знятого на прифронтових територіях, щоб не наражати на небезпеку вчителів, учнів і їхні родини, які там перебували.

Проте фільм Містер Ніхто пропонує повірити в «підпільний» репортаж із самого серця тоталітарної системи, де за лайк у соцмережах можуть дати реальні терміни. Виникає питання: чи дбав вчитель Павел Таланкін, який так тріумфально здіймав оскарівську статуетку на сцені, про безпеку своїх учнів, які залишилися в Росії після виходу фільму? Чи, можливо, цей фільм є частиною санкціонованої стратегії, де «хороші росіяни» намагаються замилити очі світу, поки їхня держава продовжує будувати конвеєр пропаганди, що прославляє всемогутність та ненависть?

Цей конвеєр працює надзвичайно ефективно і з розмахом. Наприклад, у 2025 році на «патріотичне виховання» Російська Федерація витратила 66 мільярдів рублів, що становить понад 700 мільйонів доларів. На початку навчального року 2025−2026 було запроваджено обов’язковий предмет «Розмови про важливе», де 70% розмов присвячені темам «загниваючого» Заходу, виправданню війни проти України та закликам учнів підтримувати військові дії.

Ці заняття починають проводити ще з дитячих садків: трирічні діти замість казок слухають російську пропаганду з вуст вихователів. А нові 17 параграфів російської історії, що стосуються «ультранаціоналістичної України», «змови Заходу» для розвалу Росії і, звісно ж, про Росію як країну-героя, вивчають російські 11-класники. Ці та інші тези стають частиною їхнього освітнього процесу.

Ольга Духніч, коментуючи ситуацію, зазначає, що на кожен такий фільм, як Містер Ніхто, в Україні існує інша статистика. Наприклад, у 2025 році щонайменше 11 000 українських дітей були примусово відправлені до російських таборів «перевиховання». Коли світова кіноакадемія нагороджує Оскаром російський фільм, вона фактично прирівнює злочинця до жертви, що є моральним абсурдом.

Захід відчайдушно хоче побачити Росію «хорошою». Як освітянин, я також хотіла б вірити в цю казочку, але ця небезпечна наївність може коштувати дорого, коли з-за парт, де викладали «Розмови про важливе», вийде нове покоління мілітаризованих фанатиків. Це викликає серйозні побоювання щодо майбутнього, яке може бути сповнене конфліктів і ненависті, якщо ми не будемо уважні до реальних загроз, що походять з Росії.