Чи змінилося святкування Великодня? Українці обирають паски з новими смаками та прикрасами

Згадайте ваш останній похід у магазин. Ви, напевно, помітили ряди полиць, заповнені пасками з білою глазур’ю. Однак з кожним роком все більше людей обирають нові варіанти, такі як паска Рафаело чи Дубайська. Чому ж українці надають перевагу святковій розкоші?

Великдень в Україні з кожним роком все більше віддаляється від традиційних родинних святкувань, коли столи ломилися від різноманітних наїдків, таких як ковбаса, домашня буженина, юшка, картопляна товченка, рагу, холодець, а також безліч видів печива, пляцків, крашанок та салатів у тазиках.

Раніше, до Великодня, звичайно, зарізали свиню, щоб приготувати розкішні страви «по-багатому». Але оскільки більшість українців нині живе в містах і не має власного господарства, святковий стіл стає меншим, хоча і залишається розкішним. Сучасні господині та господарі прагнуть продемонструвати достаток своєї родини через паски. Якщо раніше бабусі хизувалися висотою, пишнотою та кольором своїх пасок, то сьогодні молодь ділиться у соціальних мережах своїми кондитерськими шедеврами. Ріки крему, ошатні прикраси висотою у пів метра, упаковка, що кричить про те, що всередині — не просто паска, а неокласика задоволення.

Згідно з даними дослідження Poster, у великодній тиждень 2025 року українські заклади реалізували 456 тисяч пасок на суму 65 мільйонів гривень, причому найчастіше покупці обирали класичний варіант. На другому місці була сирна випічка, тоді як експериментальні смаки, такі як дубайська, «снікерс», суші-паска, радше виконували роль гучних новинок, ніж нової норми.

Але чи відбулася підміна понять, коли українці почали готувати та купувати паски з начинками? Спробуємо розібратися.

Варто зазначити, що Великдень — не єдине свято, яке сьогодні відзначають нетрадиційно. Релігія та церква перестали мати суттєвий вплив на суспільство, і важливі для християн дати, такі як Різдво, Водохреща, Спасів та Великдень, перестали бути єдиним часом для відпочинку та роздумів про святе. Це явище характерне не лише для України. Релігійна ідентичність знижується в багатьох країнах. З 2010 по 2020 рік частка населення, що належала до будь-якої релігії, зменшилася щонайменше на 5 відсоткових пунктів у 35 країнах, згідно з нещодавнім дослідженням Pew Research Center. Тому дотримання релігійних традицій, таких як випікання священного хліба, також змінило своє значення. Паска перестала бути духовним елементом і набула значення десерту.

Олена Брайченко, кандидатка історичних наук та засновниця проєкту Їжакультура, розповіла про вигляд паски в минулому: «У минулому випікали не менше 7−12 пасок, а то й більше, оскільки піч була велика. Паска була більше схожа на паляницю або хліб кругло-овальної форми, випечений з білого пшеничного борошна, а не такою, як зараз ми звикли купувати». Вона також додала, що тоді цей хліб був простіший, навіть не завжди солодкий, але його розкіш полягала в тому, що борошно було білим: дорожчим і рідкісним, призначеним для особливих подій.

Великодні бабки, які також були популярні, мали іншу функцію. До тіста додавали родзинки, шафран, імбир, і вони не завжди були солодкими, але містили велику кількість яєць, жиру та різноманітних прянощів, таких як гвоздика, кориця, імбир. Зі зникненням практик домашнього хлібопечення під паскою все більше почали розуміти саме здобний, пухкий, солодкий хліб.

Різноманітні додатки до паски, такі як спеції та сухофрукти, вважалися справжньою розкішшю. Заможність родини могла визначатися наявністю в пасці шафрану, найдорожчої спеції у світі. Родини служителів церкви та чиновників робили спеціальні замовлення на привезення спецій для використання в пасках. Це було свого роду показник статусу серед друзів, гостей та інших верств населення. Гарна та оздоблена коштовними прянощами паска у XVIII столітті була доступна не кожній родині. Заможне козацтво додавало до пасок мускатний горіх, шафран для кольору та аромату, корицю, імбир, а пізніше, у XIX столітті, гвоздику.

Водночас Микола Маркевич у своїй праці за 1860 рік описав рецепт паски: біле борошно, молоко, дріжджі, мед (еліта додавала цукор), багато яєць (до 50 жовтків), велика кількість вершкового масла. Однак у цьому рецепті не вказано важливий елемент паски, яка сьогодні вважається традиційною — родзинки. Українці, здається, діляться на два типи: ті, хто любить їх і їсть, або ті, хто терпіти їх не може. Родзинки також додавали до бабок, а пізніше й до пасок. В архівних матеріалах XVIII століття є згадки про те, що, наприклад, до Софіївського монастиря замовляли родзинки та спеції спеціально до Великодня для випікання пасок. Вони не були обов’язковим елементом, але також були доволі поширеними інгредієнтами, що надавали солодкість тісту.

Прикрашені паски були гордістю господарів — з пташками, косами, квітами, візерунками. На широкій пасці можна було зобразити будь-які сюжети за допомогою тіста. Чи не нагадує це сучасні «паски»? Гнізда яєць, шоколадні кролики, хатинки, квіти із зефіру чи мармеладу, прикраси печивом… Можливо, українська паска залишилася такою ж, лише створена іншими засобами?

Просто колись достаток означав 50 жовтків і дороге біле борошно, а тепер — фісташковий крем, ганаш, маракуя, авторський декор і лімітований набір від модного бренду. У 2026 році київські заклади пропонують паски-квіти.