Черепи китів виявилися «сейфами» з залишками стародавньої акулячої зброї
Дослідження черепів китів, які мільйони років пролежали під морським дном біля Антверпена, розкрили таємниці їхньої загибелі та взаємодії з древніми акулами.
Палеонтологи з Бельгійського інституту природничих наук (RBINS) провели детальне КТ-сканування черепів китів, які були знайдені на дні біля Антверпена. Ці дослідження виявили, що черепи китів служили своєрідними «сейфами», у яких зберігалися залишки стародавньої акулячої зброї. Вчені виявили уламки зубів, які глибоко вросли в кісткову тканину, що дозволило їм ідентифікувати хижаків без необхідності розпилювання фосилів.
Олів'є Ламбер, провідний автор дослідження, підкреслив, що ці знахідки представляють рідкісний шанс заглянути в деталі фіналу життя цих гігантів, які раніше вважалися втраченими. Технічне розслідування виявило дві абсолютно різні тактики полювання, що свідчить про різноманітність взаємодії між китами та акулами в давні часи.
У першому випадку, в черепі вимерлого гладкого кита, палеонтологи виявили сліди укусу шестизябрової акули, відомої також як акула-корова. Сліди укусів на верхній частині голови свідчать про те, що туша кита вже була мертвою і дрейфувала в океані пузом догори. Акула методично вигризала шматки з мертвого тіла, демонструючи поведінку мародера.
Другий сценарій виявився значно агресивнішим. У черепі монодонтида, родича сучасної білухи, вчені знайшли слід від зуба родича великої білої акули. Цей хижак цілеспрямовано атакував рострум, де розташований мелон — орган, наповнений жиром. Це свідчить про те, що акула знала, де знаходиться найбільш калорійна частина жертви, і діяла професійно.
Сьогодні жодних шестизябрових або великих білих акул у південній частині Північного моря не спостерігається. Джон Стюарт з Борнмутського університету, який знайшов один із черепів ще у 80-х роках, наголошує на важливості фізичних доказів, які були отримані в результаті цього дослідження. Він зазначає: «Зазвичай ми будуємо гіпотези на порожніх припущеннях, а тут у нас є реальні інструменти, якими робилися ці укуси».
Фактично, вчені отримали палеонтологічний «рентген» екосистеми, яка зникла мільйони років тому. Ці знахідки відкривають нові горизонти для розуміння еволюційних змін в морських екосистемах, а також взаємодії між різними видами. Сьогодні дослідники намагаються спрогнозувати, чи можуть ці зубасті гіганти повернутися до берегів Європи, якщо глобальне потепління знову підвищить температуру води до рівня епохи пліоцену.