5 значних подарунків Києву, які змінили його обличчя
Київ, якого ми знаємо сьогодні, значною мірою сформувався завдяки меценатам — підприємцям, компаніям та доброчинцям, які роками працюють на благо міста. Редакція NV підготувала п’ять прикладів таких «подарунків», які охоплюють як великі інфраструктурні проєкти, так і культурні ініціативи.
Київ, столиця України, завжди славився своєю архітектурною красою та культурною спадщиною. Однак, чимало місць, без яких сьогодні його важко уявити, з’явилися завдяки меценатам — підприємцям, компаніям і приватним доброчинцям. Ці люди стали невід’ємною частиною життя киян, вносячи свій вклад у розвиток міста. Редакція NV зібрала п’ять прикладів таких значних «подарунків», які охоплюють широкий спектр — від великих інфраструктурних рішень до культурних інституцій та точкових міських ініціатив.
Першим у нашому списку є Бессарабський ринок, який сьогодні знає кожен киянин. Цей ринок, що став символом столиці, свого часу з’явився завдяки меценату Лазарю Бродському. На початку ХХ століття на цій території розміщувався стихійний ринок, і місто не мало ресурсів, аби це змінити. Проте, завдяки заповіту Бродського, який посмертно залишив чималу суму коштів на розвиток Києва, було вирішено збудувати новий ринок. Бессарабський ринок, збудований у 1910−1912 роках за проєктом Генріха Гая, став втіленням передових інженерних рішень свого часу: металеві конструкції, скляний дах і ретельно продумана система вентиляції. У підвалі навіть розмістили першу на весь Київ холодильну установку, що стало справжнім революційним проривом у торгівлі.
Наступним значним проєктом є площа перед Бессарабським ринком, де планують оновлення простору. Після демонтажу пам’ятника Леніну у 2013 році ця ділянка залишалася невпорядкованою та обмежено доступною для пішоходів. Тепер місто планує перетворити цю територію на відкритий і зручний громадський простір. Фармацевтична компанія Farmak, яка профінансує більшу частину робіт, прагне зробити внесок у розвиток Києва, з яким їхня історія пов’язана вже понад 100 років. Проєкт передбачає благоустрій території, перепланування пішохідної частини бульвару Тараса Шевченка та облаштування наземних пішохідних переходів. Простір буде безбар'єрним і доступним для людей з інвалідністю, батьків із візочками та старших людей. Тут також з’явиться новий фонтан, зелена зона та зручні лави для відпочинку.
Київський зоопарк також є прикладом меценатської ініціативи, що стала столичним магнітом. У 1907 році Товариство любителів тварин добилося від міста виділення території під зоопарк. Проте облаштування та утримання звіринцю забезпечувалися за рахунок пожертв. Окремі меценати, такі як Микола Терещенко, Фрідріх Фальц-Фейн і Владислав Городецький, фінансували розбудову зоопарку, подарували тварин і надали кошти на утримання. Ця ініціатива, яка розпочалася як приватний проєкт, згодом перетворилася на повноцінну міську інституцію, що працює вже понад 100 років.
Не менш значним є Театр на Подолі, який став символом сучасної культури в Києві. На місці цього театру раніше розташовувався закинутий довгобуд. Сучасна будівля, зведена за меценатського внеску компанії Roshen, стала першою театральною спорудою, збудованою в Україні за останні майже 100 років. Архітектори провели дослідження, щоб розробити проєкт, який гармонійно впишеться в існуючий краєвид. Нова будівля стала безбар'єрною та отримала автентичний фасад, викладений старою київською цеглою. Театр на Подолі став найбільш технічно оснащеним театром у країні, де вистави ставлять не лише українські режисери, а й світові зірки театру.
Останнім прикладом меценатства є мистецький проєкт «Шукай!», який налічує понад 50 мініскульптур, що розповідають про маленькі фрагменти історії міста. Цей проєкт започаткувала культурна менеджерка Юлія Бевзенко, а фінансування кожної мініскульптури забезпечують приватні донори. Колекція постійно поповнюється, і елементи цього проєкту заховані по всьому місту, що дозволяє киянам та туристам шукати їх у форматі квесту.
Меценатство в Києві існує вже століттями у різних проявах. Сьогоднішня столиця, якою ми її знаємо, ніколи б не постала без внеску небайдужих доброчинців, які вносять свій вклад у її розвиток та збереження культурної спадщини.