10 причин, чому роботизація змінює хід війни: думка CEO компанії DevDroid

Сучасна війна змінюється швидше, ніж армії встигають адаптувати свої доктрини. Ефективність підрозділів дедалі більше залежить не від чисельності, а від здатності масштабувати технології, випереджаючи противника. Саме темп трансформації технологій визначатиме, як виглядатимуть бойові операції найближчих років.

У 2023 році переломним фактором на полі бою стало масове застосування безпілотних систем. Повітря перетворилося на середовище постійного спостереження, де будь-яке переміщення оперативно виявляється і може бути уражене на значній дистанції. Це суттєво обмежило можливість безпечного перебування особового складу на передньому краї, адже ризики зростають з кожним новим технологічним кроком.

Наступним логічним етапом стала трансформація наземних операцій. Завдання, які раніше виконувалися людьми, такі як підвезення боєприпасів, евакуація, розвідка або утримання позицій, опинилися в умовах постійного вогневого контролю. У таких умовах наземні роботизовані комплекси переходять із категорії експериментальних рішень у щоденний інструмент підрозділів.

Те, що ще кілька років тому розглядалося як допоміжна технологія, сьогодні починає виконувати функції, які традиційно належали піхоті. Для наземних роботизованих комплексів фактично настав момент масштабування. Вони поступово беруть на себе найбільш ризикові етапи операцій, формуючи нову модель застосування сил, у якій робот працює в зоні ураження, а людина зберігає контроль поза нею.

Наша мета — спільно з нашими бойовими підрозділами звільнити щонайменше 10 кілометрів вглиб окупованої території виключно комбінацією роботизованих засобів — повітряних систем, наземних платформ, засобів прикриття від FPV та дистанційних бойових модулів. Якщо ми зможемо зайти, закріпитися і втримати позиції на одній ділянці без піхоти, це рішення можна буде масштабувати на весь фронт.

Класична військова наука говорить про необхідність кратної переваги сил для наступу. Сьогодні це співвідношення може сягати 1 до 10 або навіть 1 до 20. Ми не можемо виставити стільки солдатів, але можемо виставити 30−50 дроїдів проти їхніх 10 бійців. Там, де раніше наступ вимагав сотень людей, сьогодні можна виставити десятки роботизованих систем — логістичних, розвідувальних і ударних. Це лише питання виробництва, інтеграції та тактики.

Ми маємо засипати фронт технікою. Як росіяни відправляють своїх людей «на м’ясо», так ми маємо відправляти роботів «на металобрухт». Штурмувати ними, втрачати їх, але розмінювати гроші й метал на ворожу живу силу, зберігаючи своїх людей. Україна сьогодні накопичує унікальний практичний досвід системного застосування роботизованих систем у бойових умовах.

Багато іноземних виробників інвестують значні ресурси у створення перспективних зразків техніки, однак ці рішення часто не проходять повноцінного випробування в умовах сучасного поля бою. В Україні ж технології розвиваються у середовищі постійного зворотного зв’язку — із швидкими доопрацюваннями, адаптацією та повторним застосуванням без тривалих циклів впровадження.

Останні глобальні конфлікти показали, що значна частина армій світу залишається неготовою до війни високої технологічної насиченості, де швидкість адаптації важливіша за формальну перевагу в ресурсах. Саме тому практичний досвід застосування роботизованих систем, отриманий в Україні, може стати основою для переосмислення підходів до підготовки та оснащення військ у багатьох країнах.

Україна вимушено стала середовищем, у якому формується практика війни майбутнього, і водночас — джерелом знань про те, як технології можуть зменшувати ризики для людей у реальних бойових умовах. Питання вже не в тому, чи будуть роботи присутні на полі бою. Питання в тому, хто першим навчиться масово та системно виконувати бойові задачі без необхідності відправляти людей у найнебезпечніші зони.