Деескалація між США та Іраном вплине на економіку Росії

Менеджер із комунікацій Razom We Stand повідомляє про те, що деескалація між Сполученими Штатами Америки та Іраном вже почала впливати на короткострокову динаміку ринків, а також на ширший баланс сил навколо санкційної політики та енергетичних доходів Росії.

Усі економічні видання в даний час рясніють заголовками, що стосуються чергового прикладу TACO-ефекту. Після заяв президента Дональда Трампа про паузу у війні проти Ірану, акції на ринках стрімко зросли, тоді як ціни на нафту почали падати. За оцінками експертів, Росія може втратити приблизно 0,9 мільярда доларів на нафті та 0,2 мільярда на газі. Крім того, можна очікувати припинення розмов про зупинку санкцій проти Росії та введення нових.

Після оголошення Трампа про двотижневе перемир'я та відкриття Ормузької протоки, ціна на нафту марки Brent знизилася з пікових рівнів понад 110 доларів до 94-95 доларів за барель, в той час як ціна WTI впала до 95 доларів, а російська нафта Urals знизилася з 116 доларів у порту Приморськ до 92-95 доларів за барель.

Цей процес не є лише технічною корекцією, а швидким «вимиванням» воєнної премії, яку ринок закладав у ціни через ризик блокування Ормузької протоки, через яку до початку війни проходило близько 20% світових нафтових потоків.

Виходячи з базового сценарію, у якому ціна на Urals знижується з 116 до 85 доларів за барель, Росія недоотримує приблизно 31 долар з кожного бареля. При поточному рівні морського експорту сирої нафти, що становить близько 4,0-4,2 мільйона барелів на добу, це означає втрату близько 120-130 мільйонів доларів щодня, або приблизно 0,85-0,9 мільярда доларів за тиждень.

Навіть якщо врахувати зниження фізичних обсягів через удари по інфраструктурі та тимчасове просідання до 3,2 мільйона барелів на добу, масштаб недоотриманої виручки все ще становитиме близько 0,65-0,7 мільярда доларів за тиждень. Це лише ефект від зниження цін, без урахування подальших політичних рішень.

Більш жорсткий сценарій пов'язаний із можливим рішенням США не продовжувати неформальні винятки для російської нафти на індійському напрямку. Нагадаємо, що виняток був виданий 5 березня 2026 року з терміном дії 30 днів. Але 19 березня США видали оновлену ліцензію, продовживши дію до 11 квітня 2026 року на тлі побоювань щодо зростання цін. Тож, у найближчу суботу ми побачимо, чи буде чергове продовження виключення, чи ні.

Під час ескалації Росія фактично змогла вийти з традиційного дисконту до Brent у 10-13 доларів і навіть продавала окремі партії з премією. У разі повернення дисконту і одночасного зниження глобальної ціни Urals може опуститися до 72-75 доларів за барель при Brent 85 доларів. У такому випадку втрати відносно пікового рівня 116 доларів перевищать 40 доларів за барель, що дасть вже 1,2-1,3 мільярда доларів недоотриманої виручки на тиждень, або близько 0,9-1,0 мільярда доларів за консервативного сценарію з нижчими обсягами експорту.

Таким чином, деескалація створює подвійний ефект: зниження глобальної ціни та повернення структурного дисконту для російської нафти. Газовий сегмент реагує повільніше, але також формує відчутний негативний ефект для Росії.

На піку ескалації ціни на європейському хабі TTF піднімалися до 600-750 доларів за тисячу кубічних метрів, після чого стабілізувалися в діапазоні 500-650 доларів. Для трубопровідного експорту через TurkStream, який зараз становить близько 55 мільйонів кубічних метрів на добу, зниження ціни на 100 доларів за тисячу кубічних метрів означає приблизно 35-40 мільйонів доларів недоотриманої виручки щотижня.

Основний удар припадає на сегмент скрапленого газу (СПГ): за обсягів близько 1 мільярда кубічних метрів на тиждень і зниження ціни з 900 до 750 доларів за тисячу кубічних метрів, Росія втрачає ще близько 150 мільйонів доларів на тиждень. У сумі газ дає додатково 150-200 мільйонів доларів втрат щотижня, що доводить загальний ефект від деескалації до приблизно 1,0-1,5 мільярда доларів на тиждень з урахуванням нафти.

Проте ключовий ефект не обмежується прямими втратами доходів. Росія втрачає так звану воєнну премію — додаткову надбавку до ціни, яка виникає не через баланс попиту і пропозиції, а через ризики. Під час ескалації ринок закладав сценарії перебоїв постачання, атак на інфраструктуру та блокування Ормузу, що штовхало ціни вгору. Росія отримувала цю ренту автоматично, навіть без збільшення видобутку. Падіння цін на 10-15% за один день після оголошення перемир'я — це саме зникнення цієї премії.

Це є структурною втратою: Росія не може компенсувати цю втрату, оскільки не контролює джерела цих ризиків. Не менш важливим є політичний вимір ситуації.

Протягом останнього місяця в Європейському Союзі чітко сформувалася коаліція, яка виступає проти посилення санкцій. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо відкрито закликав переглянути обмеження на російські енергоносії, аргументуючи це необхідністю гарантувати енергетичну безпеку. Угорщина під керівництвом Віктора Орбана продовжувала блокувати нові санкційні ініціативи та прив'язувала свою позицію до потреби збереження доступу до дешевої енергії.

Саме ця коаліція стала ключовим фактором блокування 20-го пакета санкцій ЄС, затримок із продовженням персональних санкцій, а також створювала ризики для нових фінансових рішень на користь України. Основний аргумент цієї позиції був економічним: високі ціни на енергію роблять санкції політично і соціально дорогими для Європи.

Зниження цін на нафту і стабілізація газового ринку підривають цю аргументацію. Менший інфляційний тиск, нижчі витрати для промисловості і домогосподарств зменшують політичну ціну санкцій. У цих умовах зростає ймовірність повернення до обговорення 20-го пакету санкцій, посилення заходів проти тіньового флоту, обмежень у сфері страхування та перевалки, а також прискорення реалізації політики REPowerEU.

Деескалація не лише зменшує доходи Росії, а й знижує її здатність політично впливати на санкційний процес через фактор високих цін. У підсумку, деескалація в Ірані створює для Росії комплексний негативний ефект. Вона втрачає доходи від експорту нафти і газу, втрачає воєнну премію, яка формувала додаткову ренту, і водночас втрачає політичний ресурс у Європі, побудований на страху перед високими цінами. Це означає, що навіть короткострокове перемир'я вже працює проти російської економічної моделі, заснованої на поєднанні енергетичних доходів і геополітичної нестабільності.