Земля виявилася набагато більшим «домосідом», ніж вважали вчені
Нове дослідження виявило, що наша планета сформувалася з матеріалів, які здебільшого походять з локального диска поблизу Сонця, спростовуючи популярні теорії про космічний «імпорт».
Дослідження, проведене вченими з ETH Zurich, виявило, що Земля є набагато більшим «домосідом», ніж вважали вчені протягом останніх десятиліть. Популярна теорія, яка стверджувала, що до 40% матеріалів нашої планети походить з далеких околиць Сонячної системи, зазнала серйозного перегляду. Вчені довели, що майже кожен грам земної маси походить з одного-єдиного локального «цеху» — внутрішнього диска, що знаходиться поблизу Сонця.
Проблема попередніх оцінок полягала в тому, що вчені зазвичай порівнювали зразки лише за двома ізотопними системами, такими як кисень чи хром. Однак дослідники Паоло Соссі та Ден Бауер вирішили підійти до справи інакше, використавши великий обсяг даних. Вони задіяли в межах одного статистичного експерименту відразу десять показників. Ця цифрова ревізія показала, що Земля повністю складається з некорбонового матеріалу, характерного для внутрішніх регіонів Сонячної системи.
Згідно з новими даними, частка речовини, що прилетіла з-за Юпітера, не перевищує 2%, а за багатьма параметрами вона взагалі дорівнює нулю. Це відкриття має значні наслідки для розуміння формування планет і їхніх компонентів у ранньому Сонячному системі.
Технічно така ізоляція пояснюється роллю Юпітера як гравітаційної греблі. Поки Сонячна система тільки формувалася, газовий гігант настільки швидко набрав масу, що прорубав гігантську щілину в протопланетному диску. Цей розлом став фізичним бар'єром для пилу та каміння із зовнішніх холодних зон, блокуючи поставки «імпортної» сировини. Схоже, Юпітер заблокував ці поставки так ефективно, що Земля, Марс та астероїд Веста фактично виросли на залишках однієї й тієї ж локальної хмари речовини.
Особливо резонансним є висновок щодо походження води на Землі. Досі вважалося, що леткі сполуки та майбутні океани були «транспортувані» метеоритами з периферії, оскільки поблизу Сонця було занадто гаряче для формування води. Проте, якщо ми на 98% місцеві, то вся вода вже мала бути в нашій зоні на момент народження планети. Це відкриття ставить під сумнів традиційні уявлення про те, як вода могла з'явитися на Землі.
Соссі та Бауер визнають, що їхня робота не ставить крапку в дослідженнях, а лише переводить дискусію в нову, набагато жорсткішу площину, де старі моделі перемішування речовини в космосі більше не працюють. Це дослідження відкриває нові горизонти для вивчення формування планет та їхнього складу, а також ставить нові питання щодо того, як ми розуміємо еволюцію нашої планети та її водних ресурсів.