УЗЕ – технологія, без якої енергосистема XXI століття просто не працює

Автором цієї статті є Андрій Конеченков, голова правління Української асоціації відновлювальної енергетики (УВЕА). У 2025 році світова енергетика пережила значні зміни, оскільки установки зберігання енергії остаточно вийшли з тіні генерації. Вони перестали бути лише "доповнюючою технологією" в Україні та стали окремим, динамічним сегментом глобального енергетичного переходу. За підсумками 2025 року світовий ринок додав 106 ГВт нової потужності УЗЕ, що продемонструвало річне зростання на рівні 43%. Загальна встановлена потужність досягла приблизно 270 ГВт. Це вже не просто історія про перспективний сегмент ринку, а реальність, без якої енергосистема XXI століття просто не може функціонувати.

На фоні цих змін Європа також активно трансформується. Після періоду, коли технологія зберігання енергії асоціювалася переважно з побутовими батареями "за лічильником", фокус дедалі більше зміщується в бік великих промислових і мережевих рішень. Міжнародна енергетична агенція (МЕА) прямо зазначає, що розвиток гнучкості, мереж, накопичення енергії та інтеграція відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) стали ключовими напрямками енергетичних інвестицій в Європі у 2025 році.

Економічні фактори також відіграють вирішальну роль у цьому процесі. За даними BloombergNEF, у 2025 році середня ціна батарейних блоків для стаціонарного зберігання впала до історичного мінімуму - 70 доларів США за кВт·год, що на 45% нижче, ніж роком раніше. Вперше установки зберігання енергії стали найдешевшим сегментом серед усіх літій-іонних технологій, навіть дешевшими за батареї для електромобілів. Це є тією межою, після якої ринок починає думати лише про те, як швидко масштабуватися далі. У свій час так було з викопним паливом, потім - із сонцем та вітром, а тепер черга дійшла до УЗЕ.

Однак ціни - це лише одна сторона монети. Інша сторона - нова природа попиту, яка також впливає на розвиток технологій. Сьогодні дедалі більше секторів потребують не просто електроенергії, а гарантованого постійного електропостачання з тривалістю автономної роботи. Саме тому світові експерти відзначають, що одним із нових драйверів ринку УЗЕ стали дата-центри та штучний інтелект.

Я б, зі свого боку, доповнив цей список ще й оборонною промисловістю. Сьогодні в Європарламенті енергію та енергетику позиціонують як критичну стратегічну змінну для оборонної готовності, промислової стійкості та безпеки Європи. У США аналізується потенціал накопичувачів для забезпечення автономності військових баз. Енергетичні об'єкти все частіше стають ключовими воєнними цілями на рівні з військовою інфраструктурою. Це можна спостерігати на прикладі України та конфлікту на Близькому Сході. Простими словами: "УЗЕ сьогодні потрібні не лише ринку електроенергії, а й тим, хто мислить категоріями безперервності, резерву, стійкості й критичної інфраструктури".

Водночас, для України важливим питанням залишається, яке місце вона займе в цій тенденції та сегменті. Для України установки зберігання енергії є питанням стійкості енергосистеми і, без перебільшення, стійкості держави. В умовах постійних атак з боку росії на критичну інфраструктуру, саме УЗЕ є однією з небагатьох технологій, здатних поєднати короткострокову безпеку з довгостроковою модернізацією. Вони необхідні не лише для того, щоб пережити "пікові" години, а й для перебудови архітектури української енергосистеми на більш децентралізовану, гнучку, здатну витримувати втрати великих вузлів і інтегрувати все більшу частку ВДЕ, зокрема вітрової генерації.

Першим кроком до запуску ринку УЗЕ в Україні став закон, ухвалений влітку 2022 року, який набув чинності під номером 2046-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку установок зберігання енергії". Цей закон уперше визначив зберігання енергії як окремий вид господарської діяльності та закріпив статус оператора УЗЕ як окремого учасника ринку електричної енергії. Це створило фундамент для подальшого розвитку. Однак справжній прикладний зміст ця норма почала набувати лише тоді, коли ринок отримав економічні стимули. Одним із найважливіших рішень у цій частині стало продовження до 1 січня 2029 року пільг зі звільнення від ПДВ і мита при імпорті визначеного енергогенеруючого обладнання. Для сегмента УЗЕ це критично, адже акумуляторні комірки, силова електроніка та інверторні системи формують левову частку капітальних витрат будь-якого проєкту зі зберігання енергії.

Прийнятий у лютому цього року Закон №4777-IX передбачає ще кілька позитивних змін для впровадження УЗЕ: виділення гібридних проєктів в окрему категорію з гарантованою часткою не менше 10% від загального річного обсягу "зелених" аукціонів; вирішення питання подвійного тарифного навантаження — мережеві тарифи тепер розраховуються лише на основі різниці між споживанням і відпуском електроенергії, що суттєво покращує фінансову модель таких проєктів; підняття планки обов'язкового ліцензування до 5 МВт, а також надання операторам УЗЕ можливості постачати електроенергію безпосередньо споживачу, з яким вони приєднані до однієї точки мережі, без необхідності отримувати ліцензію постачальника; механізм cable pooling, який дозволяє максимально ефективно використовувати наявну мережеву інфраструктуру й суттєво зменшує витрати на приєднання.

Ще одним переломним моментом став розвиток ринку допоміжних послуг. Протягом 2024-2025 років НЕК "Укренерго" провела спеціальні аукціони, які фактично сформували першу справжню бізнес-модель для великих УЗЕ в Україні. Саме тут відбулася одна з найважливіших змін: завдяки п’ятирічним контрактам на допоміжні послуги УЗЕ вийшли із категорії "технологічного експерименту" у категорію "банківського активу".

Ці рішення в комплексі зробили реальними перші великі проєктні кейси з УЗЕ. Найяскравіший із них - комплекс УЗЕ потужністю 200 МВт і ємністю 400 МВт·год, реалізований ДТЕК ВДЕ в Україні.