Тіньова економіка України: чому цифра "40-50% ВВП" – це міф

Автором цієї статті є Юрій Гаврилечко, економічний експерт та кандидат наук з державного управління. Він зазначає, що ви, напевно, неодноразово чули твердження про те, що майже половина економіки України знаходиться "в тіні". Це висловлювання часто звучить з трибун, з'являється в заголовках новин та повторюється в блогах соціальних мереж, настільки, що сприймається як беззаперечна істина. На основі цієї інформації регулярно наголошується на необхідності ухвалення нових регуляторних та фіскальних змін до законодавства, щоб зменшити рівень тіньової економіки. Але якщо спробувати розкласти цю цифру на практичні складові, виникає більше запитань, ніж відповідей.

Відзначимо, що офіційний валовий внутрішній продукт (ВВП) України у 2026 році становитиме близько 10 трильйонів гривень. Якщо прийняти за основу цифру "40-50% у тіні", це означає, що додаткові 4-5 трильйонів гривень економічної діяльності відбувається поза офіційним обліком. Це приблизно 100 мільярдів доларів, що насправді дорівнює економіці країни середнього масштабу.

Однак будь-яка економічна діяльність має своє матеріальне підґрунтя: вона потребує грошей, енергії, людей та фізичної інфраструктури. Якщо "тіньова економіка" справді існує в таких масштабах, все це мало б десь проявлятися. Тож давайте перевіримо кожен аргумент окремо.

Почнемо з основного. Сто мільярдів доларів тіньового обороту – це величезна сума грошей. Якщо ці операції не проходять через банківську систему, вони мають здійснюватися готівкою – гривнею або іноземною валютою. Третього варіанту в сучасній економіці просто не існує: бартер у таких масштабах неможливий. Але де ж ця готівка? Немає ознак значного зростання готівкової гривневої маси. Немає фіксації масового обігу доларів чи євро у таких обсягах. Банківська система та валютний ринок не демонструють жодних слідів обслуговування "другої економіки" на сто мільярдів. Фінансова інфраструктура, яка мала б забезпечувати подібний тіньовий оборот, просто не проявляється – ні в статистиці, ні в реальному житті.

Щоб було зрозуміло, такий обсяг готівки потребував би обміну готівки в обсязі близько 2 мільярдів доларів щотижня, додатково до того, що є зараз. Нагадаємо, що у 2025 році в Україні зафіксовано історичний рекорд купівлі готівкової валюти населенням – понад 23,9 мільярда доларів, а продаж склав 17,11 мільярда доларів. Відповідно, тіньові 100 мільярдів доларів – це зростання ринку купівлі-продажу в 2,5-5 разів, залежно від того, як рахувати. Про суттєву ревальвацію гривні за умов потрапляння на ринок такого обсягу валюти годі й говорити. Курс зараз був би десь на рівні 18-22 гривень за долар, а може, ще й вище. Але цього також непомітно.

Будь-яке виробництво – це, передусім, споживання енергії. "Прихована" економіка розміром з половину офіційної мала б споживати пропорційні обсяги електроенергії та пального. У фізичному вираженні це означає додаткові генеруючі потужності рівня щонайменше кількох атомних електростанцій або великих ТЕС, а також значні обсяги нафтопродуктів/газу, які потрібно або масово імпортувати, або постачати через якусь "невидиму" мережу. Натомість енергосистема України, особливо в умовах повномасштабної війни, перебуває під постійним моніторингом. Кожен мегават на рахунку. Будь-які суттєві відхилення у виробництві чи споживанні електроенергії фіксуються.

Ринок пального також є достатньо прозорим. Жодних ознак "другої енергосистеми" країни не існує і ніколи не фіксувалося. Ще один ключовий ресурс – праця. Для створення додаткових 40-50% ВВП потрібні мільйони працівників. Їх потрібно десь розмістити, вони мусять споживати товари та послуги, їхня активність неминуче відображається у демографічних, соціальних і споживчих показниках. Але ринок праці не демонструє прихованої "другої половини" зайнятого населення. Споживчий попит корелює з офіційними доходами, а не з гіпотетичними тіньовими потоками.

Статистика домогосподарств не підтверджує існування масових незадекларованих доходів такого масштабу. Люди, які заробляють великі неофіційні гроші, все одно їх витрачають, і це завжди залишає сліди у споживчій і фінансовій статистиці. Виробництво і торгівля потребують фізичної інфраструктури: складів, транспорту, логістичних центрів, торгових точок. Якщо половина економіки справді працює "в тіні", мала б існувати і паралельна матеріальна база, порівнянна за масштабом з офіційною. Але вона ніде не спостерігається – ні в містах, ні на транспортних маршрутах, ні в імпортно-експортній статистиці.

Склади не зникають із супутникових знімків. Потяги та фури не їздять невидимками. Логістика не ховається від митниці та "Укртрансбезпеки" в промислових масштабах. Що насправді називають "тінню"? Реальність значно прозаїчніша. Під "тіньовою економікою" зазвичай змішують у одну купу цілком різні явища: часткове приховування доходів, найчастіше це класичні зарплати "в конвертах"; мінімізацію податків через ФОП і спрощену систему оподаткування; неформальну зайнятість у малому бізнесі або домашньому господарстві; дрібні порушення обліку та звітності, а також масштабні фінансові афери типу "міндічгейту".

Все це реально існує, заслуговує на увагу і потребує реакції з боку держави. Але це фрагментарні відхилення всередині офіційної економічної системи, а не "паралельна країна" розміром з Україну. Причини цілком прагматичні. По-перше, політична вигода: набагато зручніше пояснювати хронічні проблеми з бюджетом "тотальною тінізацією", ніж шукати реальні рішення.