Схеми: Росія фінансувала просування мовного "закону Ківалова-Колесніченка"

Колесніченко та Ківалов. Фото із соцмереж Журналісти "Схем" встановили, що Росія фінансувала просування так званого мовного закону "Ківалова-Колесніченка", який надавав російській мові статус регіональної в Україні. Джерело : " Схеми " (Радіо Свобода) Деталі : Журналісти проаналізували документи витоку з "Правфонду" – російської державної організації "з підтримки співвітчизників за кордоном". Нагадаємо, у 2012 році після прийняття закону російська стала регіональною у 13 із 27 територіальних одиниць України. Його співавторами були народні депутати від "Партії регіонів" Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов. "Він був прописаний так, що насправді російську мову можна було вживати не поряд з українською мовою, а замість української мови", – пояснив дослідник мовної політики Володимир Кулик у розмові зі "Схемами". У 2018 році Конституційний суд визнав "закон Ківалова-Колесніченка" неконституційним. "Схеми" ж встановили, що Колесніченко отримував кошти від "Правфонду" на заходи з підтримки цього мовного закону як до, так і після його ухвалення в парламенті. Перед ухваленням закону йому відправили 1,2 мільйона рублів (майже 41 тисячу доларів), а після – ще 2 мільйони рублів (близько 65 тисяч доларів). Кошти, як встановили "Схеми", спрямували "на видання брошури "для російських співвітчизників" в Україні з інструкціями про те, як застосовувати мовний закон. Також у брошурі пояснювали, як використовувати російську мову в діловодстві, судах та освіті замість української. Згідно з документами витоку, які проаналізували "Схеми", поширювати брошуру мали серед держорганів України та міжнародних організацій, а також презентувати для громадськості у Києві за участі ще одного співавтора мовного закону – Сергія Ківалова. Проте захід відтермінували, і Ківалова на ньому замінив Михайло Товт, колишній нардеп і тодішній працівник Академії наук України. У "Схемах" встановили, що Товт та Степан Черничко — нині ректор Закарпатського угорського інституту та депутат Закарпатської обласної ради були співавторами брошури. Вони в коментарі журналістам заявили, що не знали, хто фінансував брошуру.