Секрети, які розкривають секс-працівниці: Альбіна шпигує для українських сил

Практика залучення представниць секс-бізнесу для шпигунства є поширеною у світі, і в Україні такі історії теж мають місце. Альбіна, дівчина, яка назвалася саме так, поділилася своїм досвідом з журналісткою Анастасією Левченко з ВВС. Вона розповіла, що під час своєї роботи зав'язує діалоги з чоловіками, а щойно вони починають ділитися своїми секретами, які іноді є державними таємницями, передає цю інформацію своєму координатору на території, підконтрольній Україні.

«Чоловіки під алкоголем розповідають багато цікавого. Вони й не думають, що жінка, якій вони заплатили, може щось комусь переповісти», — зазначає Альбіна, тендітна дівчина, яка вже кілька років надає секс-послуги російським військовим на окупованих територіях та виманює з них таємниці, які потім передає українцям.

Протягом кількох тижнів журналісти намагалися зв'язатися з Альбіною, і, зрештою, вона знайшла безпечне місце, де змогла залишитися наодинці, щоб розповісти ВВС про своє життя як українки, яка ділить ліжко з ворогами, удаючи наївну дівчину та ризикуючи власним життям.

Альбіна (ім'я змінене) — ще досить молода. Вона народилася та прожила все своє життя в містечку, яке стало жертвою російської армії під час повномасштабного вторгнення. З метою збереження її безпеки, ми не можемо назвати її справжнє ім'я та місце проживання.

До війни Альбіна працювала офіціанткою, але з початком окупації була змушена піти в бордель, або, як її колеги називають, «офіс», щоб заробляти на життя. Вона вже кілька років працює в цій сфері, і більшість її клієнтів — військовослужбовці російської армії. За кілька місяців після початку роботи в цій індустрії вона вирішила стати шпигункою, щоб допомогти Збройним Силам України, адже все ще сподівається, що Україна поверне контроль над її містечком.

Іноді ворожі військові частини або техніка, координати яких ділиться Альбіна, піддаються ударам, і дівчина дізнається про це з новин. Вона не наводить конкретні приклади локацій, про які розповідала, щоб не розкрити своє місце проживання.

«Одного разу мій клієнт, солдат, проговорився мені про місце базування їхнього штабу. Я передала цю інформацію координатору, і десь через пару днів туди прилетіло. Там було багато [російських] офіцерів. Усе місто про це говорило. Ніхто не міг зрозуміти, як їх знайшли, звідки з'явилася ця інформація», — ділиться Альбіна.

«Звичайно, таку роботу я нікому би не побажала. Але коли це сталося, я відчула гордість, що змогла допомогти. Це мій внесок. Так, можливо, про це не дізнається багато людей, але опір [на окупованих територіях] є», — додає вона.

Незважаючи на те, що ми не можемо незалежно перевірити слова Альбіни, українські спецслужби підтвердили її історію. Експерти, з якими ми спілкувалися, також зазначили, що практика залучення жінок секс-бізнесу для шпигунства є поширеною у світі.

Секс-праця не легалізована ані в Україні, ані в Росії, тому на окупованих територіях це заняття є незаконним і небезпечним. Секс-працівники часто стають жертвами фізичного та морального насильства, відчувають себе незахищеними, мають проблеми з фізичним та психічним здоров'ям.

На окупованих територіях Росії ця діяльність карається штрафами, але штраф — не найбільший ризик для Альбіни. Вона живе з постійним страхом, що колись люди навколо помітять, чим насправді вона займається. Серед колег по цеху довіри теж немає. Серед секс-працівниць, які працюють разом із Альбіною, є і російські дівчата, які через різні обставини були змушені туди приїхати.

Хто є власником секс-установи, де вони працюють, жінкам не розповідають. Вони збираються в так званому офісі, звідки водії розвозять їх на замовлення до клієнтів. Усе — по передплаті.

«Не можу сказати, що маю теплі відносини з дівчатами з Росії. Не знаю навіть імен багатьох з них. Клієнти ставляться до всіх нас як до товару, за який вони сплачують гроші», — ділиться Альбіна.

«Російські клієнти часто виговорюються про проблеми на роботі (вони називають службу роботою). Є чоловіки інших національностей, не російські, вони більш жорсткі. Але і від них можна дізнатися якусь інформацію», — додає вона.

Майор СБУ у відставці Іван Ступак розповідає, що подібна схема отримання інформації від секс-працівниць існувала ще до війни. До неї іноді можуть залучати і чоловіків, і жінок, які працюють в ескорт-індустрії, але це, як правило, одиничні випадки. Їхні свідчення не можна використовувати в суді, оскільки, як правило, вони не мають жодних доказів і йдеться лише про довіру «на слово».

Однак під час війни їхню інформацію використовують інакше. Це можуть бути додаткові дані для здійснення ударів, а також зачіпки для подальших розслідувань чи пошуку цілей.

«Ми розуміємо, що російська сторона чудово це усвідомлює. Всі дівчата, які потрапляють в поле зору російської контррозвідки, перевіряються на момент співпраці з Україною», — зазначає Іван Ступак.

Відкриті джерела містять інформацію про те, як ще під час Другої світової війни жінок навчали бути шпигунками. Деякі з них ставали секс-працівницями, щоб збирати інформацію на ворожій території. Однак як тоді, так і зараз, точних даних щодо кількості шпигунок-секс-працівниць немає.

Альбіна не є професійною шпигункою. Поєднувати ескорт-індустрію з підпільним збором інформації, як каже дівчина, вона почала, бо хотіла допомогти Україні. «Спочатку я не розуміла, як і куди я можу передати цю інформацію, щоби мене не розкрили», — додає Альбіна.

Пізніше, прогулюючись вулицями міста, вона почала помічати листівки з українськими символами та зрозуміла, що у її місті є рух опору. Одного дня в мережі Альбіна натрапила на пост організації «Атеш», що закликав людей на окупованій території до співпраці. Так почалася її робота з «Атеш». «Я на зв'язку з координатором. Ми листуємося. Жодних дзвінків. Одразу після передачі інформації я видаляю листування», — розповідає вона.

Зарплату за цю роботу Альбіна не отримує. Співпрацює з рухом, каже вона, не для заробітку.

Фото: BBC / Getty Images