Росія має експансивні територіальні цілі в Україні, зокрема на Вінниччині — дані ISW

Нещодавно опубліковані дані свідчать про те, що Росія має експансивні територіальні цілі в Україні, які виходять за межі Донбасу. Зокрема, вказується на намір створити буферну зону на Вінниччині. Ці факти підтверджують, що Російська Федерація маніпулює вимогою вивести українські війська з Донецької області, представляючи це як умову для припинення війни.

Про це йдеться у новому звіті Інституту вивчення війни (ISW), який аналізує нещодавні заяви заступника керівника Офісу Президента України Павла Паліси в інтерв'ю агентству РБК-Україна. Паліса зазначив, що російські війська, ймовірно, зосередять свою основну увагу на Донбасі, але за сприятливих умов можуть розвивати свої зусилля на Південному напрямку, зокрема в Олександрівському та Запорізькому районах.

Заступник керівника ОП також підкреслив, що військові цілі Росії включають створення буферної зони в Харківській, Сумській та Чернігівській областях, а також підготовку умов для спроби захоплення Запоріжжя та Херсонщини. У довгостроковій перспективі росіяни прагнуть реалізувати свої агресивні амбіції щодо захоплення Миколаївської та Одеської областей.

Паліса також застеріг, що у російських планах вперше з'явився пункт про створення буферної зони у Вінницькій області зі сторони невизнаного Придністров'я, що є територією Молдови. Він акцентував, що наразі російські війська не мають достатньої сили для реалізації всіх цих намірів.

ISW нагадує, що ще в червні 2025 року Паліса озвучував оцінку, згідно з якою росіяни прагнули захопити оперативно значущу територію Донецької області до 1 вересня 2025 року. Раніше вони також планували завоювати решту Херсонської області та створити буферну зону на півночі та півдні України до кінця 2025 року, а захопити лівобережжя Дніпра на півночі та сході України разом з більшою частиною Миколаївської та Одеської областей — до кінця 2026 року. Проте станом на квітень 2026 року російські сили не змогли виконати жодної з цих оперативних цілей, про які раніше повідомляв Паліса, як зазначають аналітики ISW.

Більше того, окупанти досі не змогли відновити маневрову війну на полі бою, що було б необхідною умовою для здійснення оперативно значущих проривів, необхідних для досягнення цих цілей. Інститут вивчення війни підкреслює, що заяви Павла Паліси про військові плани РФ на 2026 рік узгоджуються з давньою оцінкою ISW, яка стверджує, що Росія зберігає експансивні територіальні цілі в Україні.

Кремль регулярно заявляє, що Росії "потрібно" створити буферну зону на півночі України, що є сигналом про ширші територіальні вимоги Росії. Такі заяви готують пігрунтя для подальших вимог до України поступитися частиною або всіма цими територіями, зокрема в областях, де російські війська мають мінімальну присутність або взагалі відсутні.

ISW також нагадує, що кремлівські чиновники постійно посилаються на концепцію "Новоросії" — вигаданий регіон на півдні та сході України, який уявляється Москвою поза межами окупованого Криму та незаконно анексованих частин чотирьох областей України. Ця концепція у риториці Кремля покликана виправдати постійно зростаючі територіальні амбіції РФ на сході та півдні України. Російські чиновники також раніше характеризували Харків та Одесу як "російські" міста, що підтверджує імовірне бажання Росії розширити буферну зону на Вінницьку область, про яке попередив Паліса.

Це узгоджується з ширшою риторикою російських чиновників, підкреслюючи, що Москва висуває претензії на українську територію поза межами Донбасу. Це також підриває офіційний російський наратив про те, що переговори про припинення війни цілковито залежать від того, щоб Україна поступилася неокупованою територією Донецької області.

Віцепрезидент Сполучених Штатів Джей Ді Венс під час свого візиту до Угорщини 8 квітня висловив думку, що не вважає доцільними "торги" між Україною та РФ за "кілька квадратних кілометрів території". Він зазначив: "Що я б сказав і росіянам, і українцям: знаєте, ми зараз говоримо про торги за кілька квадратних кілометрів території в той чи інший бік. Чи варто це втрати ще сотень тисяч російських та українських юнаків? Чи варто це додаткових місяців або навіть років високих цін на енергоносії та економічного спустошення? Ми вважаємо, що відповідь однозначно 'ні'".