Поєднання бойового досвіду та сучасних технологій у 7-му корпусі швидкого реагування ДШВ

Поєднання бойового досвіду з сучасними технологіями — саме на таких засадах тренують бійців у 7-му корпусі швидкого реагування Десантно-штурмових військ. Про забезпечення інтелектуальної переваги над ворогом завдяки обізнаності десантників із реаліями сучасної війни NV поговорив із начальником відділення підготовки 25-ї окремої повітрянодесантної бригади 7-го корпусу ДШВ підполковником Сергієм Чучулою (позивний Болград).

— Хоча 7-й корпус швидкого реагування ДШВ створений уже в умовах широкомасштабної війни, за плечима українських десантників — кілька десятиліть досвіду. Як зараз старі традиції обростають новими?

— Так, Десантно-штурмові війська — це унікальний рід військ, який завжди був, є і буде елітою Збройних сил. У тому числі завдяки спектру завдань, які ми можемо виконувати. Першочергово це було виконання стрибків з парашутом, перекидання військ парашутним способом. 25-та окрема повітрянодесантна бригада досі унікальна для всього нашого війська, бо є єдиною, яка спроможна десантуватись бригадою з повітря в повному складі. Хоча, зрозуміло, через реалії сьогодення ми не можемо десантувати всю техніку.

Наша ідентичність несе за собою бойові традиції, виплекані з початку незалежності України, за час російсько-української війни, завдяки участі в міжнародних місіях. Із загартуванням у боях нарощуються і традиції десантно-штурмових військ загалом, нашого 7-го корпусу і кожного підрозділу окремо. Все це дає змогу військовослужбовцям пишатись службою у ДШВ, тим, що вони носять маруновий берет.

Тримати таку високу планку, зокрема виконувати весь можливий спектр бойових завдань настільки успішно, ми в 7-му корпусі можемо завдяки першокласному рівню підготовки, яка максимально наближена до умов бойових дій і готує до всіх викликів.

— Як відбувається ця підготовка? Скільки вона триває?

— Одразу після базової загальновійськової підготовки, яка в ДШВ і без того посилена та вважається найкращою у війську, новобранці проходять адаптацію в бригадах. Вона триває від 5 до 14 днів. За цей час першочергова задача особового складу — пристосуватися до підрозділу проходження служби. Також слід адаптуватися до умов місцевості, де виконуватимуться бойові завдання. Бо, наприклад, чотири парашутно-десантних батальйони в складі бригади можуть одночасно діяти на чотирьох різних ділянках місцевості.

У 7-му корпусі програма адаптації максимально гнучка. Вона видозмінюється у відповідності до потреб підрозділів, які виявляються на кожному конкретному етапі та напрямку. Тому в нас постійно проводиться аналіз проведених дій із керівним складом батальйонів — зокрема, розбір із застосуванням сучасних технологій, на чому зараз слід робити наголос під час підготовки.

Головне в ході адаптації — основні предмети бойової підготовки, такі як тактична медицина, тактична підготовка, вогнева підготовка, інженерна підготовка. Також великий акцент на сьогоднішній день у нас зроблено на протидії БПЛА. Адже ми повинні завжди бути готові до зустрічі з FPV чи іншими дронами противника, і це не повинно впливати на завдання йому максимальної шкоди й успішне виконання бойового завдання.

— Чому після БЗВП, універсальної для всіх, потрібна ще й адаптація у бригаді?

— По-перше, після прибуття безпосередньо до підрозділів перед бійцями постають специфічні особливості виконання бойового завдання. По-друге, особовий склад повинен притертися до свого підрозділу. На БЗВП склався свій колектив, свої побратими, товариші. Але потім вони йдуть в різні батальйони, де в них уже з’являється нова родина.

Так само і командири всіх ланок повинні призвичаїтись до своїх підлеглих, побачити, хто на що здатен, розуміти спроможності прибулих до підрозділу — і планувати такі завдання, які будуть їм під силу, щоб усі працювали як єдина команда.

У нас у 25-й ОПДБр весь командирський склад на своєму місці, вся група інструкторів — десантники, які мають колосальний бойовий досвід і постійно підвищують свою кваліфікацію.

— Тобто самі командири предметно вивчають кожного підлеглого? Наскільки взагалі індивідуально підходять до визначення спеціалізації військовослужбовця під час підготовки?

— Індивідуальний відбір дуже важливий. Багато людей приходять із бажанням працювати, наприклад, пілотами дронів. Однак перед початком фахової підготовки вони проходять етап відбору, під час якого наші інструктори оцінюють їхню профпридатність. Не кожній людині легко опанувати керування FPV-дроном і стати професійним пілотом 25-ї ОПДБр.

Якщо військовослужбовець не підходить для такої ролі, йому пропонують інший напрямок — працювати з наземними роботизованими комплексами, інженерними боєприпасами або в ремонтній майстерні. Такий підхід дозволяє максимально ефективно використовувати здібності кожного.

— 7-й корпус підкреслює, що є «технодесантом». А як саме сучасні технології — VR-тренажери, симулятори, інтерактивні системи — змінюють підготовку десантників?

— Справді, на сьогодні ми вийшли далеко вперед у плані технологічного розвитку. Нині у кожній бригаді 7-го корпусу представлений широкий спектр інтерактивних тренажерів із застосуванням VR-окулярів, звукоімітаціями тощо, які дозволяють відтворити у віртуальній реальності те, що недоступне на навчальній ділянці місцевості.

Ще один із ключових моментів — у фаховій підготовці до роботи з конкретним зразком озброєння проблематично здійснювати реальний пуск бойової ракети в навчальних цілях. Тож для економії боєприпасів, які потрібні на фронті, скажімо, ПЗРК Стінгер чи ПТРК Джавелін, тренажери дозволяють моделювати пуски максимально наближено до реалій.

До того ж, навчальний тренажер пропонує великий спектр можливостей для відпрацювання різних сценаріїв, що дозволяє десантникам отримати цінний досвід без ризику для життя.