Піт Гегсет: Війна проти Ірану та нові правила ведення бою

У перший місяць війни в Ірані Піт Гегсет, міністр оборони США, став одним із головних світових новинних героїв. Ця особа, відома своїми відвертими висловлюваннями, раніше працювала ведучим на Fox News і не соромилася висловлювати свою думку щодо правил ведення війни, які він вважає "нісенітницею". Гегсет прийшов до Пентагону з метою внести кардинальні зміни в його роботу. Він оголосив війну "роздутому апарату" та політиці інклюзивності, але, ймовірно, запам'ятається своєю позицією щодо війни проти Ірану, про що пише Ольга Просвірова для BBC News.

Ця новина публікується в рамках інформаційного партнерства з NV.

У 2005 році, під час розпалу війни в Іраку, Гегсет, тоді 25-річний лейтенант, прибув до Багдада як командир піхотного взводу. Швидкий розгром регулярної армії Саддама Хусейна навесні 2003 року не приніс США бажаної перемоги, оскільки партизанський опір зростав, а разом із ним – і американська військова присутність в країні. Підтримка війни серед американців почала падати, і Гегсет, випускник престижного Принстонського університету, потрапив у ситуацію, де йому довелося приймати складні рішення.

Гегсет згадує, як військовий юрист пояснював його взводу правила ведення бою: навіть у випадку, якщо ворог має гранатомет, відкривати вогонь можна лише тоді, коли він продемонструє намір стріляти. У своїй книзі "Війна проти воїнів" ("The War On Warriors") Гегсет писав, що після цього зібрав своїх солдатів і сказав їм не піддаватися цій "нісенітниці". "Хлопці, якщо ви бачите ворога, якого вважаєте загрозою, ви відкриваєте вогонь і знищуєте цю загрозу. Це дебільне правило, через яке гинуть люди", – наголошував він.

Сьогодні, через 20 років, Піт Гегсет очолив міністерство оборони США, яке під час другого терміна Дональда Трампа отримало напівофіційну назву "міністерство війни". "Сучасні бійці воюють з юристами не менше, ніж із поганими хлопцями. Наші вороги мають отримувати кулі, а не адвокатів", – зазначав Гегсет у своїй книзі. Він зневажливо ставився до Женевських конвенцій, які захищають військовополонених і цивільне населення під час воєн, називаючи їх "правилами, написаними 80 років тому важливими чоловіками, які сидять у кабінетах із меблями з червоного дерева".

Такий підхід до міжнародного права став близьким Дональду Трампу і відіграє помітну роль у кампанії США проти Ірану. Піт Гегсет виріс у Форест-Лейк, респектабельному містечку в Міннесоті, відомому своїми мальовничими озерами. Його батько працював баскетбольним тренером у місцевій школі, а мати – бізнес-коучем. Гегсет закінчив школу у 1999 році як найкращий учень випуску, і йому навіть доручили виголосити прощальну промову на церемонії.

Високі бали дозволили йому вступити до Принстона на політологію, де він грав у баскетбольній команді, очолював консервативне студентське видання та брав участь у програмі підготовки офіцерів запасу армії США. Після випуску він отримав офіцерське звання і став піхотним офіцером Національної гвардії США. У 2004 році Гегсет пройшов підготовку у Форт-Беннінгу, одній із найбільших військових баз США, а потім був направлений на базу Гуантанамо на Кубі, де очолив взвод солдат Національної гвардії Нью-Джерсі, відповідальних за охорону ув’язнених.

Гегсет провів у Гуантанамо менше року, і пізніше свідчив, що ніколи не був причетний до катувань. Військова в’язниця на Кубі має репутацію одного з найстрашніших місць у світі через численні задокументовані знущання з ув’язнених у 2000-х роках. "Я ніколи не був причетний до катувань", – запевняв він. У 2025 році, під час слухань у Сенаті щодо його затвердження на посаді міністра оборони, йому нагадали його слова про те, що він не має нічого проти катування водою (імітація утоплення) щодо організатора терактів 11 вересня.

На пряме запитання, чи вважає він такі методи припустимими, Гегсет відповів ухильно: "За чинним у країні законом катування водою заборонене". "Ми – країна, яка веде війну відповідно до закону, і наші чоловіки та жінки у формі завжди діють саме так, – писав Гегсет у своїй книзі. – Але надто багато людей, що сидять у кабінетах із кондиціонерами, люблять тицяти пальцем у тих хлопців у темних і небезпечних місцях, у тих жінок у вертольотах над ворожою територією, які роблять те, на що люди у Вашингтоні ніколи б не наважилися".

Ставлення до катувань було не єдиним, що викликало занепокоєння сенаторів під час затвердження Гегсета на посаді командувача найсильнішої армії світу. Після Гуантанамо, де Піт Гегсет провів менш як рік, він вирушив до Іраку, а повернувшись до США, спробував себе у нових ролях. Він закінчив магістратуру в Гарварді й навіть спробував піти у велику політику – у 2012 році брав участь у республіканських праймеріз до Сенату, але програв голосування на партійному з'їзді.

Гегсет недовго очолював ветеранську організацію Vets for Freedom ("Ветерани за свободу"). Цей досвід навряд чи можна назвати успішним: під його керівництвом організація накопичила значні борги, після чого, як повідомляли ЗМІ, донори найняли фінансового аудитора, а Гегсета фактично усунули від управління. Згодом він добровільно поїхав до Афганістану – але не на передову, а до Кабула, де працював старшим інструктором у центрі підготовки з контрповстанської боротьби. Повернувшись із Кабула, він очолив ще одну ветеранську організацію – Concerned Veterans for America (CVA, "Стурбовані ветерани за Америку"), і цей досвід став ще більш скандальним.

У 2014 році, як писав New Yorker, Гегсет повів співробітників "відпочити" до стрип-клубу й напився настільки, що колегам довелося стримувати свого керівника. Ці події викликали ще більше занепокоєння серед сенаторів, які розглядали його кандидатуру на посаду міністра оборони. Гегсет, незважаючи на всі суперечки та критику, продовжує залишатися впливовою фігурою в американській політиці, а його погляди на ведення війни та міжнародні відносини викликають жваві дискусії в суспільстві.