Пам'яті Героя України, лейтенанта медичної служби Владислава Титаренка

Лейтенант медичної служби Владислав Титаренко, якого рідні, друзі та кохана називають лікарем від Бога, вірним другом і дбайливим сином, залишив по собі незабутній слід, рятуючи життя українських бійців. Хоча Владислав прослужив у Збройних Силах України менше року, він встиг врятувати сотні життів, демонструючи виняткову відданість своїй справі.

Владислав Титаренко народився 13 вересня 1994 року в селищі Борова, що в Ізюмському районі Харківської області. Він навчався у харківській гімназії №172, яку закінчив із золотою медаллю, а потім вступив до Харківського національного медичного університету. За словами його матері, Оксани Вікторівни, інтерес до медицини у Владислава виник ще в підлітковому віці, коли він під час тривалого лікування вдома переглядав серіал «Доктор Хаус». Образ харизматичного лікаря та події, що відбувалися в лікарні, надихнули його на рішення стати лікарем-хірургом.

Навчання у вищому навчальному закладі співпало з початком російсько-української війни, тому Владислав паралельно проходив курс військової підготовки на кафедрі медицини катастроф та військової медицини. У 2017 році він успішно закінчив військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта медичної служби запасу. У 2018 році Владислав завершив університет із відзнакою за спеціальністю «Хірургія», яку свідомо обрав під час навчання, прагнучи робити справу своїми руками і бачити результати своєї праці. Після проходження інтернатури він працював у 25-й клінічній лікарні Харкова, а під час пандемії COVID-19 також долучився до роботи в інфекційному відділенні.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Владислав зустрів його в Харкові. Російські обстріли знищили його квартиру на Північній Салтівці, де він жив разом із коханою дівчиною. Після цього він кілька місяців мешкав у одномісній палаті 25-ї клінічної лікарні, продовжуючи виконувати свої професійні обов'язки.

7 грудня 2022 року Владислав був мобілізований до військового шпиталю «Військово-медичний клінічний центр Північного регіону» в Харкові, де надавав хірургічну допомогу пораненим бійцям. Після 20-денної підготовки він вирушив у відрядження до Ківшарівки, де працював у мобільному військовому шпиталі. Навіть під час ворожих обстрілів Владислав проводив ризиковані операції, проявляючи неймовірну відвагу та професіоналізм. "То був маленький госпіталь. Мобільна операційна, кілька лікарів і медсестер, а також водії «швидких». Навантаження на них було просто колосальне. Працювали і вдень, і вночі", – згадує його мама.

Командування військово-медичної установи оцінило професійні навички молодого лікаря, і протягом останніх місяців Владислав обіймав посаду командира передової хірургічної групи у мобільному військовому шпиталі в Куп'янському районі Харківської області. Оксана Вікторівна розповідає, що син переймався етичними питаннями, адже мав надавати медичну допомогу й окупантам, але вирішив не піддаватися емоціям. "До росіян у нього була тільки ненависть. Він був дуже категорично налаштований: це – ворог, особливо після того, як побачив, що відбувається з хлопцями на передовій. Ми зійшлися на тому, що треба за будь-що залишатися людиною і професіоналом", – говорить вона.

Колеги Владислава називали його «Антисмутком» за здатність заспокоювати людей після напруженої роботи. Він намагався відвернути увагу від жахів війни добрим словом і щирою усмішкою, тримаючи на своєму робочому місці дитячі малюнки, які приносили волонтери.

На жаль, 5 серпня 2023 року російські війська завдали удару керованою авіабомбою по центру переливання крові в селі Кругляківка Куп'янського району на Харківщині. Внаслідок цього обстрілу загинули двоє людей, серед яких був і 28-річний лікар Владислав Титаренко. Він саме виконував свій професійний обов'язок, рятуючи життя українських захисників.

Згідно з даними, які Оксані Вікторівні передала військова частина, з 7 липня до 5 серпня через передову хірургічну групу, якою керував Владислав, пройшли 1016 людей. За менш ніж місяць його група провела 557 операцій, 37 з яких були тяжкими або вкрай тяжкими. Поховали Владислава на Алеї Слави на 18-му харківському цвинтарі. У захисника залишилися мама, дідусь, молодший брат, кохана дівчина та друзі.

24 лютого 2024 року, Указом Президента України, лейтенанту медичної служби Владиславу Титаренку було посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Раніше Харківська обласна рада нагородила його Знаком пошани «За заслуги перед Харківщиною» посмертно. "Жодна нагорода не замінить мені сина. Але я розумію, наскільки це нагородження важливе для тих хлопців та дівчат, які зараз працюють у шпиталях, у стабілізаційних пунктах. Ці нагороди, це визнання важливі для лікарів. Лікарі – це люди, які ніколи не збиралися воювати. Завжди хотіли зберігати життя. Усі лікарі шпиталів – герої", – зазначила пані Оксана.

В пам'ять про бойового медика, Героя України Владислава Титаренка, 13 вересня 2024 року в Харкові на стіні лікарні, де він працював, була встановлена меморіальна дошка. Цей жест вшанування пам'яті героя, який віддав своє життя заради порятунку інших, назавжди залишиться у серцях людей.

Фото з архіву Оксани Титаренко та Суспільне Харків. Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам'яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.