Не запасний маршрут – Дунай як операційна модель України для європейської інтеграції
Чому річково-морський коридор став структурною опорою економічної стійкості України та її європейської орієнтації?
Дунай часто описують як вторинний або суто воєнний логістичний коридор для України. Проте насправді це одна з небагатьох транспортних систем, де Україна вже повністю працює відповідно до правил Європейського Союзу, регуляторних стандартів та комерційних практик.
У цьому сенсі Дунай не є тимчасовим обходом. Це функціонуючий інструмент економічної інтеграції, який вже існує – а не щось, що почнеться після формального приєднання до ЄС.
Коли основні чорноморські порти України були заблоковані, Дунайський коридор забезпечив безперервність морських експортерських операцій. Лише у 2025 році через порти Дунаю в Ізмаїлі, Рені та Усть-Дунайську було перевантажено понад 8,9 мільйона тонн вантажів, що зменшило тиск на наземні прикордонні переходи та зберегло експортний потенціал. Але його важливість не можна вимірювати лише в обсягах надзвичайних ситуацій.
Дунай слід розглядати не як місцеву річку, а як річково-морську логістичну систему, інтегровану в Трансєвропейський транспортний коридор № 7.
На відміну від глибоководних портів, які орієнтуються на глобальні напрямки, Дунай доставляє вантажі безпосередньо в промисловий центр Європи – Угорщину, Австрію, Німеччину та Балкани – через внутрішні водні шляхи. У політичному середовищі, сформованому Зеленою угодою ЄС, внутрішні водні перевезення також відповідають цілям декарбонізації Європи, оскільки річковий транспорт генерує значно менше викидів на тонно-кілометр у порівнянні з автомобільними вантажоперевезеннями.
Важливість масштабу в цій дискусії також не можна недооцінювати. Європейський внутрішній флот у 2024 році нараховував понад 13 000 суден, з яких...