Науковці розробили нову ДНК-вакцину від туберкульозу

Науковці з Університету Джонса Гопкінса, зокрема з Johns Hopkins Medicine та Школи громадського здоров’я Bloomberg, розробили нову експериментальну ДНК-вакцину від туберкульозу, яка вводиться через ніс. Цей інноваційний підхід продемонстрував значні результати в дослідженнях на мишах, де вакцина допомогла швидше знищувати бактерії, що викликають цю небезпечну хворобу, а також запобігала поверненню інфекції після лікування.

Про це повідомляє видання SciTechDaily, яке детально висвітлює результати дослідження. Вакцина містить два гени, які навчають імунну систему розпізнавати бактерії, здатні виживати під час лікування антибіотиками, що призводить до повторного захворювання. Туберкульоз, відомий людству щонайменше 6 тисяч років, залишається серйозною загрозою для здоров'я населення. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), близько чверті населення світу, що становить приблизно 2 мільярди людей, мають приховану інфекцію без симптомів. У 2024 році більше 10 мільйонів людей захворіли на активну форму туберкульозу, а 1,2 мільйона померли від цієї хвороби.

ВООЗ підкреслює нагальну потребу в терапевтичних вакцинах, які можуть бути використані разом із ліками, щоб скоротити тривалість лікування та підвищити його ефективність. На сьогоднішній день терапія туберкульозу часто передбачає тривалий прийом кількох препаратів, що є складним завданням для пацієнтів, а стійкі до ліків штами продовжують поширюватися.

Згідно зі словами керівниці дослідження Стіліані Караніки, вакцина в поєднанні зі стандартною терапією допомогла інфікованим мишам швидше позбутися бактерій, зменшила запалення легень і запобігла рецидиву після завершення лікування. Вона також підсилювала дію комбінації препаратів бедаквіліну, претоманіду та лінезоліду, які можуть бути корисними проти стійких форм туберкульозу.

Ця нова вакцина поєднує гени relMtb і Mip3α. Перший з них допомагає бактеріям виживати в складних умовах, зокрема під дією антибіотиків, тоді як поєднання з другим геном створює сигнал, який притягує імунні клітини, що «показують» збудника іншим клітинам і запускають спрямовану атаку на інфекцію.

Вакцину вводять через ніс, що дозволяє їй діяти безпосередньо в дихальних шляхах, де розвивається інфекція. Це сприяє формуванню тривалого місцевого імунітету в легенях та загальної імунної відповіді організму.

У дослідженнях на макаках-резусах вакцина викликала помітну імунну відповідь у крові та дихальних шляхах, яка тривала щонайменше шість місяців. Однак ці експерименти оцінювали лише імунну реакцію, а не захист від самої інфекції, що є важливим наступним кроком у дослідженні.

Дослідники зазначають, що для початку клінічних випробувань за участі людей потрібні додаткові дослідження. За словами Караніки, результати на приматах є обнадійливими, оскільки їхня імунна система ближча до людської, що дозволяє перейти від дослідів на мишах до подальших етапів перевірки.

Науковці вважають, що їхні результати підтримують підхід, який передбачає використання імунотерапії проти бактерій, що переживають лікування, а не лише антибіотиків. ДНК-вакцини є відносно стабільними та можуть швидко вироблятися, що робить цей підхід потенційно практичним у разі успіху.

Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. NV не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. NV також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.