Гендерний дисбаланс на ринку праці в Україні: жінки стикаються з перешкодами у професійному розвитку

В Україні зберігається стійке розділення на «чоловічі» і «жіночі» професії, що суттєво заважає жінкам реалізовувати свій потенціал у роботі. Ця проблема стала ще більш актуальною після початку повномасштабної війни, яка призвела до браку чоловіків на ринку праці. Здавалося б, такі кризові обставини повинні були відкрити нові можливості для жінок. Однак, як стверджує Наталія Тілікіна, голова Інституту молоді, ситуація на ринку праці в Україні залишається незмінною.

У жовтні-листопаді 2025 року Тілікіна разом з колегами провела дослідження на замовлення ІСАР Єднання, яке аналізує становище молодих жінок в Україні, які не мають роботи або не навчаються. Результати цього дослідження виявили, що гендерний розрив в Україні поглиблюється, незважаючи на наявність нових викликів, пов'язаних з війною.

Дослідження показало, що роботодавці продовжують дотримуватися усталених стереотипів щодо «чоловічих» і «жіночих» професій, що обмежує можливості жінок у виборі кар'єри. Наприклад, вчителі в школах іноді відмовляють дівчатам вступати на технічні спеціальності, стверджуючи, що такі професії не відповідають їхній статі. Це призводить до того, що молоді жінки починають відчувати невпевненість у своїх силах та можливостях.

Наталія Тілікіна зазначає, що через стереотипне ставлення до жінок у професійній сфері у них формуються комплекси неповноцінності. Вони часто занижують свої професійні амбіції та зарплатні очікування, погоджуючись на менше, ніж могли б отримати. Це явище особливо помітне серед молодих українок, які, стикаючись з дискримінацією, починають сумніватися у своїх здібностях і можливостях.

Окрему увагу Тілікіна приділяє жінкам з інвалідністю, які також стикаються з проблемами самостигматизації. Незважаючи на те, що українське законодавство декларує інклюзивність на робочих місцях, реальність виглядає зовсім інакше. Ринок праці в Україні практично не враховує потреби людей, які мають обмежені можливості, такі як ті, хто пересувається на інвалідних візках або має порушення зору чи слуху.

Навіть якщо робочі місця для таких людей і існують, загальне ставлення суспільства до цієї групи громадян часто призводить до того, що вони самі починають сумніватися у своїй цінності та можливостях. Це підкреслює необхідність змін у суспільстві, щоб забезпечити рівні можливості для всіх, незалежно від статі чи фізичних обмежень.

Таким чином, ситуація на ринку праці в Україні потребує термінових змін, щоб подолати гендерний дисбаланс і забезпечити жінкам рівні можливості для професійного розвитку. Важливо, щоб суспільство, державні установи та бізнес спільно працювали над створенням інклюзивного середовища, де кожен може реалізувати свій потенціал.