BBC Ukraine

Чому Японія змінює давнє правило розлучень

З 1 квітня 2024 року в Японії розлучені батьки отримають можливість оформити спільну опіку над дітьми, що стало важливим кроком для країни, яка до цього часу була єдиною серед країн "Великої сімки", що не визнавала таке юридичне поняття.

З 1 квітня 2024 року в Японії вступають в силу нові зміни до Цивільного кодексу, які дозволять розлученим батькам оформлювати спільну опіку над своїми дітьми. Це важливе нововведення, адже до цього часу Японія була єдиною країною серед "Великої сімки", яка не визнавала юридичну концепцію спільної опіки. Цей крок став результатом тривалих дискусій та критики попередньої системи, яка часто призводила до втрати зв'язку між батьками і дітьми після розлучення.

Згідно з новими правилами, батьки зможуть самостійно вирішувати, оформлювати спільну чи одноосібну опіку над дітьми. У випадку, якщо батьки не зможуть дійти згоди, рішення про опіку буде приймати суд. Це означає, що тепер батьки мають більше можливостей для співпраці у вихованні своїх дітей, що, на думку експертів, позитивно вплине на психологічний стан дітей.

Раніше, відповідно до японського законодавства, опіка надавалася лише одному з батьків, зазвичай матері, що призводило до ситуацій, коли другий батько, позбавлений опіки, не міг бачитися з дитиною або брати участь у важливих рішеннях, таких як вибір школи чи питання вакцинації. Це викликало серйозну критику з боку правозахисників та психологів, які вказували на негативні наслідки для дітей, які залишалися без спілкування з одним із батьків.

З новими поправками також запроваджується обов'язкова виплата аліментів після розлучення. Тепер батько або мати, з яким проживає дитина, можуть вимагати від колишнього партнера щомісячно близько 20 тисяч єн (приблизно 125 доларів США). Це нововведення має на меті забезпечити фінансову підтримку для виховання дітей, що є важливим аспектом у контексті розлучення.

Критики попередньої системи зазначали, що вона призводила до того, що багато батьків втрачали зв'язок зі своїми дітьми після розлучення. Це не лише завдавало шкоди емоційному стану дітей, але й створювало ситуації, коли один з батьків виявлявся несправедливо покараним. Крім того, попередня система не дозволяла батькові, який не отримав опіки, брати участь у прийнятті важливих рішень, що стосуються дитини, що викликало додаткові проблеми.

Зміни в законодавстві також покликані запобігти випадкам викрадення дітей одним із батьків. Останніми роками в Японії було кілька гучних випадків, які викликали міжнародний резонанс, коли іноземці, які раніше перебували в шлюбі з японськими громадянами, стикалися з проблемами у спілкуванні зі своїми дітьми. Наприклад, у 2023 році японську зірку настільного тенісу Ай Фукухара її колишній чоловік з Тайваню звинуватив у викраденні сина, стверджуючи, що вона відмовилася повертати дитину на Тайвань. Пізніше між ними було досягнуто угоди.

Однак не всі в Японії підтримують нові правила. Деякі жінки, які пережили домашнє насильство, висловлюють побоювання, що нові зміни можуть призвести до того, що вони будуть змушені підтримувати зв'язок зі своїми колишніми чоловіками, навіть у випадках насильства. Одна з жінок, яка втекла від чоловіка п'ять років тому, зазначила: "Чесно кажучи, мені дійсно страшно. Протягом наступних 12 років мені доведеться жити в страху, що мій колишній чоловік у будь-який момент подасть заяву на спільну опіку". Вона підкреслила, що, незважаючи на нові правила, вона все ще не відчуває себе в безпеці.

Згідно з новим законом, суд буде призначати одноосібну опіку, якщо виявить випадки домашнього насильства чи жорстокого поводження. Однак багато жінок все ще висловлюють занепокоєння щодо можливих наслідків нововведень. За даними Guardian, щорічно близько 200 тисяч дітей у Японії стикаються з розлученням батьків, що вдвічі більше, ніж 50 років тому. Опитування 2021 року показало, що кожна третя дитина з розлученої сім'ї з часом втрачає контакт з тим із батьків, який не має опіки. За даними японського Міністерства охорони здоров'я, у 2020 році 85% випадків опіки отримували матері, що свідчить про те, що нові зміни в законодавстві можуть стати важливим кроком у напрямку більшої справедливості у питаннях виховання дітей.