«Переміщення на 1 км може тривати тиждень». Заступник командувача Сухопутних військ — про те, до чого і як готують на БЗВП у нових умовах війни

Сухопутні війська Збройних Сил України готують новобранців як для себе, так і для інших родів військ. Через їхні навчальні центри щомісяця проходять тисячі військовослужбовців, і важливо, щоб ці люди були максимально підготовлені до умов сучасної війни. Як відбувається процес навчання воїнів, які існують проблеми та які шляхи їх вирішення бачать в Сухопутних військах – на усі ці та інші питання відповів генерал-майор Дмитро Красильников, командувач підготовки Сухопутних військ – заступник Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. Дмитро Красильников з 1999 до 2012 року проходив службу в 95-й аеромобільній бригаді, командував підрозділами тактичної ланки від взводу до батальйону включно. У 2014 році сформував та підготував 34-й батальйон територіальної оборони Кіровоградської області, яким командував зокрема під час звільнення таких населених пунктів, як Торецьк, Новгородське, Верхньоторецьке, Майорськ, Зайцеве Донецької області. З 2015 по 2017 рік командував 57-ю окремою мотопіхотною бригадою, що була сформована на базі 34-го батальйону переважно з добровольців. 2015-й рік, зона АТО. Третій ліворуч - Дмитро Красильников / Фото: Сухопутні війська ЗСУ З початком широкомасштабної агресії керував угрупованнями на різних напрямках, зокрема на Донеччині, Луганщині та Харківщині. Учасник бойових дій, Герой України, лицар ордена Богдана Хмельницького. — Дмитре Сергійовичу, війна постійно змінюється, так само змінюється система підготовки в Сухопутних військах. Раніше, до прикладу, три роки тому, завданням цієї підготовки було дати найбазовіші знання ( навчити користуватися зброєю, працювати в команді). Зараз цього замало, війна вимагає більш комплексних знань. Тож яке наразі головне завдання стоїть в системі підготовки в Сухопутних військах? Що навчальний центр має дати кожному новобранцю? — Зараз, в умовах застосування противником FPV-дронів, скидів, артилерії, отруйних речовин на порядку денному стоїть питання виживання особового складу та водночас знищення ворога, який, як і раніше, намагається проводити механізовані, піші штурми, працює великими силами, середніми силами та навіть інфільтрацією дрібними групами. Тому зараз основне завдання підготовки — це, по-перше, навчити військовослужбовців виживати під час виконання бойових задач, і по-друге, здійснювати ураження і знищення противника. Тобто в першу чергу це такмед, обладнання позицій так, щоб вони реально захищали, це навички переміщення в сучасних складних умовах. Також важливо готувати людей до різних сценаріїв — як до хороших, так і до поганих. Чим більше людина знає, тим впевненіше себе почуває. Коли військовослужбовець бачить, що йому розповідають все чесно, відкрито, нічого не приховують, то він розуміє, що його цінують, що він важливий. Все має бути саме так. Між інструктором і рекрутом має існувати довіра, а її можна заслужити лише чесністю та відкритістю. Дмитро Красильников / Фото: Сухопутні війська ЗСУ На початку повномасштабного російського вторгнення основним засобом ураження була артилерія. Починаючи з 2023, особливо з 2024 року, головним засобом ураження стали FPV-дрони, а також дрони зі скидами. Також противник зараз активізує застосування шахедів по передньому краю і по наших найближчих тилах. Раніше ворог так не робив, росіяни працювали іранськими дронами в глибину території, по об'єктах критичної інфраструктури, по цивільних об'єктах. Зараз він застосовує ці засоби по передньому краю. І також у нас з 2024 року серйозною стала проблема застосування противником КАБів, керованих авіаційних бомб, що знищують основні позиції в зоні бойового зіткнення та в неглибокому тилу і таким чином прокладають дорогу для своєї піхоти. Саме тому навчальний центр має підготувати новобранців до цих складних умов. Якщо, умовно, три роки тому головним умінням було переміщуватися, працювати зі стрілецькою зброєю, то зараз все докорінно змінилось. Якщо раніше переміщувалися в складі підрозділів, взводів, рот, часто застосовували техніку та оперативно реагували, то зараз, наприклад, переміщення військовослужбовця, відділення з одного місця в інше на відстань 1 кілометр може тривати й день, і два, і три, і навіть тиждень. Відповідно навички, яким ми маємо навчити під час базової підготовки, докорінно змінилися за ці чотири роки. Фото: Сухопутні війська ЗСУ — Давайте не будемо розбирати трансформації за всі ці чотири роки, а згадаємо лише останній рік. Які ключові зміни в підготовці Сухопутних військ відбулися саме за цей період? — Головне це те, що навчальні центри Сухопутних військ набули тих спроможностей, яких ми від них очікували. Так, є певні питання щодо соціально-побутових умов, щодо підготовки інструкторсько-викладацького складу, але в цілому організаційні питання, питання методичного забезпечення вирішені, і ми забезпечили якісну підготовку особового складу. Ми маємо хороші програми, що навчають від простого до складного, враховують всі нові прийоми та способи ведення бойових дій, що застосовувалися і нами, і противником. Також ми почали підготовку безпосередньо в бригадах. Там сформувалися групи інструкторів з найкращих військовослужбовців, найбільш досвідчених, нагороджених державними нагородами. І вони мають найсвіжіші знання щодо умов ведення бою на даний час. Фото: Сухопутні війська ЗСУ Але ми все змішуємо, міксуємо досвід, який у нас є у бригадах, та методики, що напрацьовані роками в навчальних центрах. Коли ми це робимо, то отримуємо найкращий результат. Ми таким чином привносимо в навчальні центри сучасний бойовий досвід і мінімізуємо паперову роботу, а з навчальних центрів в бригади ми привносимо організацію, програми, методики. Це суттєво підвищує якість підготовки. Інструкторів потрібно готувати. Тому що не завжди, як то кажуть, найкращий футболіст може стати хорошим тренером, так само не завжди кращий військовослужбовець може бути кращим інструктором. І от саме цим ми зараз і займаємося. Займаємося і на курсах інструкторів, і на інструкторсько-методичних заняттях, і проводимо обмін інструкторами навчальних центрів і бригад. Таким чином ми постійно проводимо обмін досвідом — бойовим і методичним. Фото: Сухопутні війська ЗСУ — Які проблеми в підготовці ви вважаєте найкритичнішими станом на зараз? Як ви їх вирішуєте? — В першу чергу ми хотіли б розв’язати проблему укомплектованості наших навчальних підрозділів якісними інструкторами. Ми маємо мотивувати військовослужбовців, щоб вони йшли працювати в тилу, щоб вони оперативно передавали свій досвід, найкращим чином проводили підготовку. На даний час у нас некомплект особового складу інструкторів. Укомплектованість становить приблизно 75%. З них деякі відновлюються після поранень, перебувають у відпустках, хворіють, тобто укомплектованість 75% стає ще меншою. Також інструкторів треба навчати, підвищувати їхній рівень, але ми не завжди можемо робити це вчасно. В країні триває мобілізація, в навчальні центри прибувають нові військовослужбовці для проходження базової загальновійськової підготовки. Тож ми не можемо висмикнути всіх інструкторів з навчального процесу, це робиться поступово. Тож найбільша проблема зараз — це укомплектування якісним інструкторським і викладацьким складом. —  Раз ви вже згадали про інструкторів, то зупинімось на цьому аспекті трохи детальніше. Інструктор — ключова фігура на БЗВП. Відповідно він має бути висококласним фахівцем. Як ви забезпечуєте якість інструкторського складу? Розкажіть про весь процес: як відбувається відбір інструкторів і як ви їх готуєте? — Інструктори потрапляють до навчальних центрів з бойових підрозділів. Тут варто наголосити — щоб обіймати цю посаду, обовʼязково потрібно мати бойовий досвід. Так, раніше інструктори отримували цей фах після проходження необхідної підготовки, але зрештою всі вони отримали необхідний бойовий досвід. Саме для цього постійно проводяться ротації в зону бойових дій. Тобто інструктор з навчального центру відправляється в бойовий підрозділ та переймає найактуальніший досвід ведення бойових дій. Фото: Сухопутні війська ЗСУ Також інструктори проходять курси підвищення кваліфікації, постійно навчаються, а також проходять атестації - саме так ми перевіряємо їхній рівень і визначаємо, чи потрібно донавчити людину, актуалізувати її знання. Як я казав до цього, це постійний процес, який зараз трохи гальмується через недостатнє комплектування навчальних центрів інструкторсько-викладацьким складом. Також зараз Сухопутні війська спільно з Міністерством оборони та Lobby X проводять проєкт «На досвіді». Ми шукаємо нових інструкторів серед військовослужбовців, а також ветеранів, які посилять інструкторську ланку в наших навчальних центрах. —  Після того як інструктора підготували, він починає працювати. Як відбувається оцінка його роботи? Це якісь тести, екзамени, перевірки приховані? — Контроль роботи інструкторів відбувається постійно. З боку добре видно кого потрібно допідготувати, а можливо навіть замінити. Також, як я вже казав, ми постійно проводимо атестацію наших фахівців. — Щоб працювати ефективно, інструктор має бути не лише навченим, а й мотивованим. Як ви мотивуєте інструкторський склад? — Це питання вирішується на рівні держави. Проводиться робота щодо розв’язання питань соціально-побутового характеру. Це про, наприклад, обладнання робочих місць для інструкторів, де вони могли б і жити безпечно, і готуватися до занять, прати, відпочивати, просто нормально перебувати. Тобто питання номер один — це безпека. Воно завжди було в пріоритеті, зараз маємо, скажімо так, черговий етап його вирішення. Інструктору має бути не лише безпечно, а й максимально комфортно. Фото: Сухопутні війська ЗСУ —  Що б ми не казали, головною мотивацією завжди залишатимуться гроші. Командувач Сухопутних військ Геннадій Шаповалов в останньому інтерв'ю казав, що інструктори мають отримувати стільки, скільки військовослужбовці, яких вони готують для бойових бригад. Тобто це 50 тисяч і більше. Але просто зараз це неможливо технічно. Готуються якісь зміни до законодавства? Як інструктор в тилу зможе отримувати стільки, скільки й людина на бойовій посаді? — Це питання, знову ж таки, вирішується на державному рівні. Розробляється модель мотивації військовослужбовців шляхом підвищення грошового забезпечення інструкторському складу. Але водночас і вимоги до інструкторів стануть вищими. Ми готуємо масштабну атестацію особового складу з залученням незалежних груп від навчальних центрів, від Центру підготовки сержантського складу, від Національного університету оборони України. Це дозволить провести переатестацію особового складу, чітко визначити, хто готовий продовжувати виконувати задачі як інструктор і отримувати за це гідну винагороду. Кому потрібно підвищити свої знання на певних курсах. А кому треба змінити рід діяльності. Це процес не швидкий. Я думаю, що певні результати ми отримаємо десь до кінця цього року. Уже такі серйозні, які можна буде показати. — Нещодавно військовий омбудсмен Ольга Решетилова дала велике інтервʼю одному з українських медіа, в якому озвучила кілька моментів, що стосуються саме системи підготовки. Хотів би трохи розібрати їх. Пані омбудсмен згадувала про дефіцит лікарів у навчальних центрах. Який масштаб цієї проблеми саме в навчальних центрах Сухопутних військ і які, відповідно, шляхи вирішення? — Хотів би максимально розʼяснити це питання. При комплектуванні підрозділів Сил оборони з лав мобілізованих громадян у першу чергу особовий склад відбирається в частини Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ, Військово-Морських Сил. Туди йдуть наймолодші, найздоровіші. Тобто в навчальні центри Сухопутних військ у нас йдуть військовослужбовці вже в другу чергу. І відповідно до цього збільшується частка людей, що потребують надання медичної допомоги, медичного забезпечення. На початку цього року ми вже розпочали розв’язання цих питань створенням додаткових медичних підрозділів та введенням їх в штат навчальних батальйонів. До цього у нас в навчальних батальйонах було буквально декілька посад, що не вирішували всіх питань медичного забезпечення, а якщо й вирішували, то, скажімо так, з великими затримками. Тому це питання ми зараз вирішуємо та комплектуємо ці підрозділи. Але все одно медиків не вистачає. Фото: Сухопутні війська ЗСУ — Пані Решетилова також згадала про масові захворювання. Військовослужбовці прибувають на БЗВП уже хворими та іноді потребують госпіталізації. І тут омбудсмен переходить до іншої проблеми: часто СЗЧ відбувається саме з лікарень. Як вирішити цю патову ситуацію? — Якщо розібрати причини випадків самовільного залишення частини, то більшість дійсно припадає саме на лікування в медичних закладах або їх відвідування. Тому ми хочемо настільки розгорнути наші медичні підрозділи, щоб мати змогу більшість хвороб лікувати на місці. Робота в цьому напрямку ведеться. Але, знову ж, процес гальмується через брак медиків у навчальних центрах. — Ще пані омбудсмен розповіла журналістам про те, що періодично отримує скарги щодо нестачі інвентарю та імітаційних боєприпасів у навчальних центрах. Прокоментуйте, будь ласка: наскільки масштабна проблема? Чи є рішення? — Основні види боєприпасів у нас йдуть на фронт. В першу чергу на забезпечення потреб фронту. Тому у нас існують певні проблеми. Є нестача боєприпасів для рушниць, з якими проводиться підготовка до протидії дронам. Є певні проблеми з засобами імітації. Тому, на жаль, щось ми недоотримуємо. Але всі ці питання достатньо непогано вирішуються шляхом залучення додаткового фінансування. Наприклад, субвенцій від місцевих громад. — У навчальних центрах Сухопутних військ запроваджено триденний адаптаційний курс для щойно мобілізованих. Він включає психологічну стабілізацію новобранців, роз’яснення структури армії та прав військових, підготовку до розуміння і прийняття бойових ризиків, читання та обговорення історії України. Чи є якийсь ефект від запровадження цієї адаптації? Дмитро Красильников / Фото: Сухопутні війська ЗСУ — На даний час це питання, саме входження у БЗВП, залишається постійно під контролем психологічної підтримки персоналу та керівного складу. І ми визначили, що оптимально буде на час адаптації, ось ці декілька днів, залучати найбільш досвідчених, найбільш авторитетних інструкторів ( а вони є в кожному навчальному центрі). І на початку ці інструктори виступають як такі наставники, старші побратими, які показують, пояснюють всі аспекти проходження базової підготовки, основні правила поводження в пункті дислокації, яким чином діяти в разі оголошення повітряної тривоги, де попросити якийсь інвентар, який людина втратила, не отримала чи зіпсувала. Це такі дрібні побутові питання, що можуть здаватися незначними, але вони дуже сильно впливають і на морально-психологічний стан, і на базовий комфорт. Це відіграє свою роль. Це плавно підводить військовослужбовця до режиму, розпорядку дня, знайомить з організацією процесу — що можна, що не можна, куди можна ходити, яким чином здійснюється управління життєдіяльністю, прибрання тощо. Тому ці три, чотири, п’ять днів, по-різному це може бути, використовуються для того, щоб військовослужбовець плавно увійшов у БЗВП. Фото: Сухопутні війська ЗСУ — В усіх Силах оборони саме Сухопутні війська мають найбільшу кількість навчальних центрів, через які проходить найбільша кількість новобранців. І цих людей необхідно підготувати однаково якісно. Як ви забезпечуєте єдині стандарти підготовки в різних навчальних центрах? А головне як ви контролюєте дотримання цих стандартів? — Існує єдиний стандарт — це програма базової загальновійськової підготовки. Це загально єдиний стандарт для всіх і він виконується. Питання можуть виникати, але ми вирішуємо їх в ході інструкторських методичних занять, які проводяться в масштабі навчальних центрів зі своїми навчальними підрозділами, керівниками навчальних центрів, керівниками навчальних відділів, а також в масштабі Збройних Сил України на рівні Генерального штабу, в масштабі Сухопутних військ на рівні Командування підготовки та Оперативних командувань. Тому питання, яке потрібно докрутити, доопрацювати, ми доопрацьовуємо. — Оцінка якості підготовки в навчальних центрах напряму впливає на запровадження змін в цій системі. Ви маєте точно знати про всі проблеми, щоб ефективно їх вирішувати. Як ви про них дізнаєтеся? Теоретично на папері люди можуть звітувати про те, що все чудово. Як ви дізнаєтеся про справжній стан речей? Неанонсовані перевірки? Чи може, як в бізнесі, відправляєте в центри « таємних покупців»? Як ви це контролюєте? — Ну, по-перше, коли я чи мої офіцери, чи офіцери оперативних командувань, армійських корпусів, інших структур відправляються на якісь перевірки, то ніякого оголошення з метою безпеки не здійснюється. Ці перевірки неанонсовані. Таким чином ми позбавились показухи та бачимо все як є. Фото: Сухопутні війська ЗСУ Що стосується так званих « таємних покупців», то такий спосіб перевірки застосовується. Не дуже часто, тому що у нас є певний рівень довіри між військовослужбовцями, між навчальними центрами, між командирами, між керівниками. Тому цим ми не зловживаємо. Але іноді користуємося, коли потрібно негайно здійснити перевірку якогось окремого аспекту. Плюс рівень проведення БЗВП, рівень підготовки інструкторів видно одразу. Це важко приховати чи показати так, щоб це мало кращий вигляд ніж є насправді. — Люди, які проходять підготовку в навчальних центрах Сухопутних військ, потім відправляються в бригади, полки, окремі батальйони. Тобто саме ці підрозділи будуть оцінювати якість підготовки. Їм працювати з цими людьми. І вони вочевидь мають якісь свої рекомендації щодо змін в підготовці. Ви з ними комунікуєте з цього приводу? Як взагалі відбувається цей процес? Вони взагалі можуть впливати на глобальні зміни? Наприклад, оновлення програми БЗВП з урахуванням їхніх запитів. — Зворотній зв’язок, звісно, є. Ми отримуємо його від командирів бригад. Іноді деякі комбриги навіть цим зловживали, скаржились на те, що неякісна підготовка, не тому навчали тощо. Але для того, щоб повністю розібратися у цьому питанні, потрібно чітко зрозуміти що очікує командир бригади від військовослужбовця і що дає навчальний центр. НЦ дає загальну підготовку, універсальну, яка потрібна всім складовим Сил оборони. Фото: Сухопутні війська ЗСУ Щоб підготувати військовослужбовця до специфіки роботи конкретного підрозділу, було введено так званий адаптаційний курс, який до двох тижнів проходить безпосередньо в бригаді. Саме під час цього курсу командир бригади, начальник відділу підготовки бригади чи її інструктори мають ознайомити військовослужбовців зі специфікою майбутньої роботи. Донести особливості ведення бойових дій бригади, навіть особливості дій противника на цій ділянці фронту. Тому що противник на кожній ділянці фронту діє по-різному. Але фідбек надається завжди та ми аналізуємо всі зауваження. Навчальні центри, Командування підготовки, Головне управління доктрин та підготовки, Генеральний штаб — до процесу залучені всі. Минулого року, наприклад, було внесено декілька десятків змін до програми підготовки саме на основі наданого зворотнього звʼязку. — Як швидко взагалі оновлюються програми? У вас є певний план їхнього розвитку чи це відбувається в міру змін на фронті? Раніше казали, що бойовий статут змінюється тоді, коли в ньому доопрацьовано понад 40% змісту. Приблизно так воно і працює. Тобто дрібні зміни вносяться постійно, коли їх стає багато, відбувається глобальне оновлення програми базової загальновійськової підготовки. У нас виходить так, що приблизно раз в рік здійснюється повна заміна програми БЗВП. Ми можемо вносити зміни як на рівні Командування Сухопутних військ, так і на рівні армійських корпусів, оперативних командувань, бригад, навчальних центрів і навіть окремих навчальних підрозділів. Тобто тут найголовніше, щоб загальна концепція не втрачалася, а так зміни ми вносимо постійно. Фото: Сухопутні війська ЗСУ — Уявімо, що назріло рішення про зміни в програмі підготовки, є розуміння що саме потрібно змінити. Скільки часу необхідно на зміну? Хто ухвалює такі рішення? — Це працює так: зміни вносяться до наявної програми та одразу закладаються в нову редакцію, що опрацьовується паралельно. Коли повна зміна назріває, нова редакція вже майже готова. Після фіналізації її затверджує Головнокомандувач Збройних Сил України. — Що для вас означає підготовка 2026? Які базові навички повинні мати піхотинці та молодший командирський склад? — Підготовка 2026 — це мати навички пересування на велику відстань, хоча б до 10 кілометрів. Це вміти надавати тактичну догоспітальну допомогу і собі, і побратиму. В ідеалі — не лише знати як накладати турнікет, а і як робити його конверсію, переміщення. Це навички протидії дронам противника, тобто яким чином укриватися від скиду, яким чином боротися з FPV. Це базові навички щодо облаштування позицій в наявних умовах, тобто військовослужбовець має вміти доривати, дозаглиблювати, дообладнувати, донатягувати тощо. Він має вміти базово орієнтування на місцевості, це теж дуже важливе питання, елементарно розуміти де противник, де свої війська, яким чином орієнтуватися. Має бути елементарне розуміння комунікації: як мінімум, вміти доповідати що відбувається, чи отримала людина поранення, чи потребує допомоги, чи є в нього боєприпаси тощо. Тобто, такі базові пакети доповіді військовослужбовець має знати та вміти передавати різними способами. Це основні такі базові навички. Фото: Сухопутні війська ЗСУ — Люди, що потрапляють на БЗВП — це вчорашні цивільні. Вони найчастіше абсолютно не готові до умов підготовки. Що ви робите, щоб якнайшвидше адаптувати новобранців? І хто їм в цьому допомагає найбільше — інструктор чи це вже зона відповідальності психологів? — На жаль, до кожного військовослужбовця психолога не приставиш. Зараз ми формуємо в навчальних центрах мікрогрупи по двоє-троє військовослужбовців. В складі групи обовʼязково є один, який почувається більш впевнено, і це впливає й на інших членів групи. В ідеалі потім ці групи, що сформувались разом і разом навчались заходять в підрозділ також разом і працюють там саме в цьому складі. Ці люди майже два місяці живуть разом. Це вже злагодження і братерство. Також обовʼязково допомагають інструктори. Тут я знову згадаю про найбільш авторитетних з них, саме вони в першу чергу допомагають. Але ми також працюємо над тим, щоб таких людей в навчальних центрах ставало все більше. — Що найбільше впливає на мотивацію в навчальному центрі: порядок, справедливі правила, побут, оснащення, ставлення командирів? — Універсальної відповіді на питання про те, що саме найбільше впливає на мотивацію, немає. У нас проходять підготовку люди різного віку, з різним бекґраундом, і для кожного з них відповідь буде різною. Ну, наприклад, для молодого військовослужбовця питання соціально-побутові не так важливі. Для нього першочергово важлива якість підготовки, інструктора. Але, на жаль, молодих людей в навчальних центрах Сухопутних військ не так багато. Нещодавно я працював в одній начальній роті й наймолодшому військовослужбовцю там було 42 роки. Наймолодшому! Старші військовослужбовці на перший план ставлять соціально-побутові умови: щоб можна було посушити речі, помитися своєчасно, щоб був якийсь вільний час, можливість поговорити з рідними зрештою, просто відпочити, подумати. От для таких військовослужбовців побут дуже важливий. Тому що якщо в молодому віці хлопець може на землі проспати три дні і йому нічого не буде, то у старших військовослужбовців то спина схопить, то суглоби будуть нити. Отже, питання соціально-побутового характеру для таких людей на першому плані йдуть. Зараз у нас є досвід направлення військовослужбовців безпосередньо в частину, а звідти вони вже відправляються на БЗВП. Так ось я помітив, що ці військовослужбовці, які безпосередньо потрапили у військову частину, а потім у складі взводу прибувають на навчання в навчальний центр, то з ними зовсім не буває проблем. Ані з мотивацією, ані з побутом — ні з чим. Вони намагаються або самі розв’язати усі питання, або одразу звертаються до керівництва, не соромляться. Тобто вони вже йдуть таким колективом. І я скажу, що відсоток випадків СЗЧ в таких підрозділах наближається до нуля. Така цікава практика, яку я помітив в останні декілька місяців. Фото: Сухопутні війська ЗСУ — Куди звертатися військовослужбовцю, якщо він має якісь нарікання чи пропозиції під час проходження БЗВП? — По-перше, військовослужбовці мають у першу чергу ставити питання своєму інструктору. Якщо це не допомагає, то необхідно звертатися до офіцера з психологічної підтримки персоналу. В кожній навчальній роті він є. Заняття під керівництвом заступника командира роти з ППП ( психологічної підтримки персоналу) відбуваються щотижня, тоді й можна поставити усі свої питання. Врешті-решт можна звернутися до військового омбудсмена Ольги Решетилової або на гарячу лінію Міністерства оборони. — Підрозділи підготовки — це пріоритетна ціль противника. Відповідно новобранці готуються в умовах потенційної підвищеної небезпеки. Як ви організовуєте навчання в умовах війни так, щоб максимально берегти людей? — В першу чергу у нас постійно дообладнуються укриття для особового складу — там, де люди навчаються, там, де вони проживають. В навчальних центрах, які найбільш наближені до лінії бойового зіткнення, ми намагаємося весь особовий склад селити під землею. В решті навчальних центрів, які більш віддалені, обладнуються укриття. Постійно проводиться моніторинг інформаційного простору, моніторинг радіолокаційного простору. Уся інформація поступає на пункти управління навчальних центрів щодо обстановки в повітрі. Фото: Сухопутні війська ЗСУ На даний час ми суттєво підвищили рівень безпеки особового складу під час проведення навчань. Це серйозно впливає на якість проведення занять, але безпека передусім. Ми порахували, що в одному з наших навчальних центрів втрата навчального часу за один цикл склала 18 навчальних днів з 51. Це впливає на розклад занять, але інакше не можна, адже це безпека військовослужбовців. Ще хочу згадати те, що дуже багато залежить від особистої дисципліни. Наші розслідування показали, що дуже багато випадків втрат на полігонах відбуваються через особисте невиконання військовослужбовцями вимог зайти в укриття. Хтось там виходив на перекур, хтось виходив просто подихати свіжим повітрям, і в цей час здійснювався або розрив « Іскандера» з касетною бойовою частиною, або прильот « Шахеда». Іскандер, звичайно, більш небезпечний. «Шахед» хоча б чути, а «Іскандер» дуже швидко прилітає. До деяких навчальних центрів він долітає за хвилину, за дві. В цьому випадку дуже важливо реагувати навіть на будь-який безпілотник. Тому що зазвичай за всіма розвідувальними ознаками безпілотник — це пряма ознака готовності противника застосувати ракетну зброю. Тому навіть коли безпілотник може кружляти 2 години, потрібно перебувати в укритті 2 години. — Що для вас є головним показником, що система підготовки справді дає результат на фронті? Як ви взагалі оцінюєте не окремі результати, а загальний успіх процесу підготовки? За якими критеріями? Дмитро Красильников / Фото: Сухопутні війська ЗСУ — Загальний успіх залежить від маленьких успіхів кожного окремого навчального центру, окремого напрямку підготовки, окремого навчального підрозділу. Я зайду трохи здалека. В кожному навчальному центрі створюються групи у WhatsApp, в яких військовослужбовці, що завершили навчання, продовжують спілкуватися зі своїми інструкторами. І дуже приємно, коли інструктори, командири отримують від своїх, скажімо так, колишніх підлеглих, тимчасових підлеглих слова подяки. Я вважаю це такими маленькими перемогами безпосередньо для конкретних викладачів, конкретних інструкторів, конкретних навчальних центрів. Є у нас певні перемоги серед навчальних центрів. Наприклад, коли хтось каже, що хоче займатися саме в 151 Навчальному центрі, або хоче займатися в якомусь іншому навчальному центрі, навчальному підрозділі, батальйоні, у такого-то комбата. Це, я вважаю, більш серйозні перемоги — коли система зайшла на рівень навчального підрозділу. Що стосується глобального успіху, то я можу сказати, що ми суттєво покращили рівень підготовки в Сухопутних військах. Я це чітко бачу, наприклад, з інструкторсько-методичних занять. Але потрібно вивчати не тільки те, що добре, а й те, що погано, щоб зробити краще. Ми відзначаємо високий рівень підготовки в деяких навчальних підрозділах, центрах і одразу починаємо роботу над тим, щоб підняти рівень підготовки в інших навчальних центрах. Це наша головна мета. Теги:   Сухопутні війська БЗВП Військова підготовка Мобілізація в Україні Війна Росії проти України Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter