У дикій природі залишилося лише 27 азійських гепардів. Війна в Ірані може знищити найрідкіснішого хижака

Ще у лютому 2026 року іранські рейнджери святкували неможливе: у провінції Північний Хорасан на камеру потрапила самка азійського гепарда з п’ятьма дитинчатами. Ці кадри стали першим за десятиліття промінчиком надії для виду, чия чисельність у дикій природі щойно піднялася до критичних 27 особин. Проте вже за дев’ять днів після цього спалаху життя небо над Іраном розірвали ракети США та Ізраїлю, перетворивши заповідні пустелі на театр бойових дій і поставивши найрідкіснішу велику кішку планети перед загрозою остаточного зникнення. Азійський гепард сьогодні — це біологічний привид, що зберігся лише на 16 відсотках свого колишнього ареалу, затиснутий у межах Ірану. Історія порятунку цих тварин уже проходила через « втрачені роки» під час революції 1979 року та війни з Іраком, коли охорона природи просто перестала існувати, пише видання ZME Science. Новий конфлікт 2026 року наклався на вже існуючі системні проблеми: санкції, що блокують закупівлю техніки, та шпигунський скандал 2018 року, через який дев’ять провідних екологів опинилися за ґратами. Шіна Ансарі, голова Департаменту навколишнього середовища Ірану, прямо каже: «Можливе вимирання найрідкіснішої кішки світу стало символом наших викликів та відповідальності перед природою». Технічно робота науковців у зоні конфлікту стала смертельно небезпечною. Основні заповідні зони, як-от пустеля Деште-Кевір, межують із військовими об'єктами, що потрапили під удари. Місцеві природоохоронці на умовах анонімності повідомляють, що будь-який рух автомобіля рейнджерів у пісках може бути ідентифікований дронами як ворожий, що фактично паралізувало моніторинг. Сара Дюрант із Зоологічного товариства Лондона наголошує на правовій незахищеності спеціалістів: «На відміну від гуманітарних працівників, статус природоохоронців на міжнародному рівні офіційно не визнаний. Таке визнання могло б стати щитом, що дозволив би їм продовжувати роботу з порятунку біорізноманіття». Війна принесла і специфічну інформаційну ізоляцію. Через тотальні вимкнення інтернету онлайн-системи стеження за камерами-пастками не працюють, а перехід на фізичне патрулювання в умовах ракетних обстрілів — це квиток в один бік. У деяких віддалених районах склалася дивна ситуація: там зникли і рейнджери, і браконьєри. У короткій перспективі це може дати звірам спокій, але без професійного нагляду будь-яка стабільність екосистеми залишається ілюзією. Окремою трагедією залишається « Дорога смерті» між Меямі та Себзеваром, де під колесами фур гине більше половини всіх гепардів Ірану. У 2023 році тут загинула вагітна самка з трьома зародками, що стало катастрофічним ударом по генофонду. Сьогодні, коли всі ресурси країни йдуть на оборону, будівництво огорож чи підземних переходів для тварин остаточно знято з порядку денного. Бюджети, які ледве покривали закупівлю фотопасток, тепер просто розчинилися у витратах на війну. Джамшид Парчізаде, науковець із Мічиганського університету, дає похмурий прогноз на майбутнє після завершення бойових дій. На його думку, навіть якщо бомби перестануть падати, гепарди програють війну за бюджет. «Уряду доведеться витрачати кожну копійку на відбудову міст та інфраструктури. До війни охорона гепардів отримувала мізерне фінансування, але після війни я сумніваюся, що на них залишиться бодай щось», — зазначає дослідник. Поки людство з’ясовує стосунки в кабінетах та окопах, останні 27 гепардів Азії залишаються наодинці з пустелею та зміненим кліматом, чекаючи на фінальний акт своєї історії. Теги:   Дика природа Гепард Дикі тварини війна США в Ірані Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter