Пішли по допомогу. Вчені ідентифікували рештки моряків полярної експедиції 1845 року

ДНК живих нащадків родичів дозволила ідентифікувати чотирьох учасників приреченої арктичної експедиції британського капітана Джона Франкліна. Майже через 180 років після смерті від холоду та голоду в канадській Арктиці, чотирьох членів екіпажу, які загинули в експедиції Франкліна, було ідентифіковано завдяки генетичному аналізу. Для цього їхню ДНК зіставили з ДНК живих нащадків, йдеться в статті Live Science. Троє жертв були з корабля Еребус, одного з двох суден експедиції. Вони загинули в затоці, яка тепер також має назву Еребус, повідомили вчені в новому дослідженні, опублікованому в травні в журналі Journal of Archaeological Science: Reports. Четверта жертва, старшина з корабля Терор, є першою людиною з цього корабля, яку ідентифікували за допомогою ДНК. Результати дослідження показують, що «жоден із чоловіків з Еребусу не був сам, коли помер», — написали автори першого з цих досліджень, додавши: «Ми сподіваємося, що можна буде провести додаткові ідентифікації, щоб надати таку інформацію іншим нащадкам». Виходячи з місцезнаходження тіл, дослідники вважають, що інші моряки з корабля на той час були ще живі та перебували поблизу. Експедиція Франкліна вирушила з Англії у травні 1845 року з метою відкриття Північно-Західного проходу, арктичного шляху, що з'єднує Атлантичний та Тихий океани. Сер Джон Франклін командував двома кораблями місії. Однак наприкінці 1846 року кораблі та їхні 129 членів екіпажу застрягли в льоду біля берегів Канади, і Франклін помер 11 червня 1847 року. 22 квітня 1848 року 105 членів екіпажу, що вижили, покинули кораблі біля острова Кінг-Вільям та спробували дістатися до материкової частини Канади, йдучи пішки та тягнучи човни на санках, але всі вони загинули по дорозі. Пошукові експедиції, що проводилися протягом наступних двох десятиліть, знайшли людські останки та артефакти. Подібні знахідки виявили дослідники і у 20-му та 21-му століттях. Новий аналіз ДНК проливає світло на те, куди саме попрямували екіпажі кожного корабля у своїй приреченій спробі врятуватися. Одна з жертв, Гаррі Пеглар, був старшиною носової верхньої команди ( Captain of the Foretop) на кораблі Терор, як виявили науковці під час свого дослідження. Документи, що належали Пеглару, були знайдені на тілі іншого чоловіка ще в 1859 році. Вони містили вірші та описи подій на борту кораблів. Останки Пеглара були виявлені приблизно за 200 км від замерзлих кораблів, а це означає, що він зайшов досить далеко у віддалену льодову пустелю. «Відомо, що він помер на самоті, одягнений у форму стюарда», — пишуть дослідники. Інші три нещодавно ідентифіковані особи — це Вільям Оррен, моряк на кораблі Еребус; Девід Янг, моряк першого класу на кораблі Еребус; та Джон Брідженс, помічник молодшого офіцера на кораблі Еребус. Згідно з історичними записами, Оррен вперше вийшов у море в 1821 році, коли йому було лише 15 років. Він служив на HMS Swan у 1830 році та HMS Alfred у 1831 році. «Він не плавав на флоті ще 14 років, доки не приєднався до екіпажу Еребусу у Вулвічі 19 березня 1845 року як кваліфікований моряк, коли йому було 38 років», — написала команда вчених. В історичних записах також зазначається, що Оррен мав зріст близько 1,63 м, темне волосся, світлу шкіру та карі очі. Нащадок його сестри надав ДНК, яка дозволила його ідентифікувати. Янгу було 17 років, коли він приєднався до експедиції Франкліна. Його батько також був моряком ВМС, але не був направлений до експедиції на Еребус. ДНК, використана для його ідентифікації, була взята від нащадка одного з його братів. Брідженс народився в 1818 році. Його батько був моряком і не перебував у шлюбі з матір'ю Джона. Хлопець ріс із вітчимом, який мріяв бачити пасинка перукарем, але той натомість пішов слідами біологічного батька. Записи свідчать, що він вперше вийшов у море як музикант у 1829 році. Брідженс служив на борту корабля HMS Endymion у 1841 році під час війни з Китаєм і «добровольцем долучився до експедиції Франкліна у Вулвічі 20 березня 1845 року, коли йому було 26 років». Для ідентифікації останків Брідженса було використано ДНК нащадка однієї з його зведених сестер. Додамо, у 1845 році Франклін на двох кораблях Еребус і Терор зі 129 членами екіпажу вирушив на пошуки Північно-Західного проходу. В середині XIX століття для Британської імперії пошуки цього морського шляху з Атлантичного океану в Тихий через Північний Льодовитий океан були одним із пріоритетних завдань. Кораблі безслідно зникли, і британська влада почала пошуки лише у 1848 році. Останній письмовий запис експедиції, написаний капітаном Джеймсом Фіцджеймсом з Еребуса 25 квітня 1848 року, був залишений поблизу Вікторі-Пойнт на острові Кінг-Вільям у канадській Арктиці. Фіцджеймс повідомив, що Еребус і Терор були заблоковані в льодовому полоні та покинуті. Нагадаємо, що в 2024 році команда вчених ідентифікувала того самого капітана Джеймса Фіцджеймса, одного з членів зниклої арктичної експедиції Франкліна 1845 року. Фіцджеймс був старшим офіцером на борту корабля Еребус, і його особистість вдалося встановити за допомогою аналізу ДНК, узятої із зуба, знайденого на острові Кінг-Вільям у канадській Арктиці. Останки було зіставлено з ДНК його далекого родича, що дало змогу підтвердити його особу. Теги:   Корабельна аварія Арктика Корабель Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter