Пошук стародавньої ДНК у тропіках. Скелети з В'єтнаму змусили переглянути історію сифілісу

Доісторичні дитячі скелети, знайдені у В'єтнамі, зруйнували головний маркер, за яким археологи століттями ідентифікували сифіліс у стародавніх популяціях. Команда під керівництвом доктора Меландрі Влок із Університету Чарльза Стерта довела , що вроджена передача хвороби від матері до немовляти в прадавні часи не була виключною прерогативою венеричного сифілісу. Аналіз останків віком від 3200 до 4000 років показав, що цей « заборонений» бар'єр спокійно долали й інші родинні бактерії, зокрема збудник тропічної фрамбезії. Технічний розріз проблеми полягає у специфічних дефектах зубів та кісток у трьох знайдених дітей. Раніше в палеопатології панував залізний принцип: якщо немовля народилося з ознаками трепонематозу — це венерична інфекція. Проте епідеміологічний фон стоянки Мань-Бак на півночі В'єтнаму вказав на інше. У цій громаді хвороба була масовою саме серед підлітків і дітей, що ідеально вписується в патерн фрамбезії — «хвороби бруду», яка передається через звичайні дотики. « Десятиліттями вроджену інфекцію в археологічних залишках сприймали як незаперечний доказ венеричного сифілісу. Наше дослідження доводить, що це припущення помилкове. Інші трепонематози також вміли проникати до плоду в утробі», — наголошує доктор Меландрі Влок. Для сучасної науки це означає глобальну ревізію всіх знахідок, які раніше використовували як доказ того, що Колумб нібито не привозив сифіліс із Америки, а хвороба вже давно була в Європі чи Азії. Оскільки вроджений шлях передачі перестав бути надійним діагностичним фільтром, сотні старих випадків автоматично потрапляють у «сіру зону» невизначеності. Ситуацію ускладнює й те, що у вологому тропічному кліматі ДНК деградує занадто швидко, тому виокремити геном бактерії з кісток віком 3500 років практично неможливо. Теги:   Археологія Хвороби Сифіліс Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter