Не відводити погляд

Якщо нам здалося, що щось не так, часто нам якраз не здалося Я думаю, що багато хто прочитав свідчення Надії Вікарій щодо побиття та зґвалтування у дитинстві та про її сестру Дарію, просто прикопану малу дитину, обставини смерті котрої і зараз не хочуть розслідувати, а її матір свого часу судили лише за підробку документів. Про це стало відомо, бо Надія почала говорити, а говорити вона змогла лише після тривалої психотерапевтичної допомоги, бо коли була дитиною, її голосу вірили лише діти, а дорослі — ні. Вчора я була на закритому показі документальної стрічки Сліди Аліси Коваленко — свідчення жінок, котрі уціліли після воєнного злочину сексуалізованого насилля від російських окупантів, створили сестринську організацію та підтримують одна одну та тих, котрі не наважуються про це говорити. І не наважуються дуже часто тому, що інші не повірять, засудять, висміють, засоромлять, відмахнуться, принизять. « Що ти несеш? Не фантазуй, не обмовляй хорошого чоловіка! Не вигадуй. Ти щось не так зрозуміла, ти щось не так зробила», — ось ці наративи часто чують потерпілі, коли наважуються відкритися ближчому колу. « Так а які у вас докази?» — а це часто чують від системи правосуддя, котра перекладає відповідальність розслідування та підтвердження показів на потерпілу. Дітям взагалі дуже важко розповідати про насильство — спробуйте згадати себе у дитинстві, чи легко все усвідомити, підібрати слова, зрозуміти, як і кому про це розповісти? Сексуалізоване насильство часто спричиняється близькими дитині людьми. Домашнє насилля відбувається в колі родини, найближчих. І дитина думає, що вони просто мають на це право, така система покарань, виховання та впливу. А коли починає думати, що щось тут не так, неправильно, починає говорити, стикається з тим, що їй не вірять. І це дуже боляче. Юлія Скорих Назвімо речі своїми іменами. Як подолати насильство Система правосуддя має працювати над складними та важко доказовими випадками, бо це її робота, вона не повинна перекладати цю роботу на плечі потерпілих. Саме голос потерпілих вказує на злочин, вказує на насилля, котре набирає вагу в тиші й нікуди не зникає. А нам усім, людям, що живуть поряд, треба більше відкривати серця і не відводити погляди, бо якщо нам здалося, що тут щось не так, часто нам якраз не здалося, і коли є шанс підтримати та врятувати дитину, це є і шансом для нашої людяності. Текст опубліковано з дозволу авторки Теги:   Суспільство Насильство над дітьми Діти Сексуальне насильство Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter