Втрачені гігатонни. Океанічні розломи стали головним сховищем вуглецю на Землі

Тектонічні «шрами» Землі загальною довжиною 48 000 км — вважалися геологічними пустирями. Вчені списували їх з рахунків через низьку вулканічну активність. Знахідки біля скель Сан-Паулу перевернули розуміння того, як планета насправді маневрує запасами вуглецю. Фактично, Океанографічний інститут Вудс-Хоул натрапив на гігантську систему « самоочищення». Коли плити розходяться, на світ божий виходять мантійні породи — перидотити. Саме вони стають головними героями радикальної хімічної трансформації. Процес виглядає так: гарячі підземні потоки вимивають вуглекислий газ із розплавленої мантії. Але замість того, щоб « вилетіти» в океан і закислити воду, цей газ потрапляє в пастку. Вступаючи в реакцію з перидотитом, CO2 перетворюється на тверду породу — магнезит або тальк-карбонат. Вуглець просто вкарбовується в камінь на мільйони років. Раніше вважалося, що основний обмін вуглецем відбувається лише в зонах субдукції та серединно-океанічних хребтах. Трансформні розломи просто не брали до уваги. Тепер з’ясувалося, що ми недооцінювали здатність літосфери поглинати вуглець у рази. На відміну від антропогенних викидів ( 36 гігатонн/рік), природний геологічний потік у 0,26 гігатонни здається мізерним, але саме він на дистанції в мільйони років визначав, чи буде Земля льодовою пустелею, чи квітучим садом. Ці 48 тисяч кілометрів підводних розломів працюють як гігантська консерваційна система, що втримує баланс газів у гідросфері та атмосфері. Цікаво, що саме відкриття стало результатом професійної невдачі. Команда Кляйна вирушила до Атлантики шукати класичні гідротермальні джерела ( «чорні курці»), але не знайшла жодного. Проте, вивчаючи « порожні» породи, вчені натрапили на закарбонізовані мінерали, існування яких Кляйн теоретично передбачив ще за 12 років до того. Низька температура цих зон просто маскувала інтенсивну хімічну переробку вуглецю. Теги:   викиди вуглецю Земля Тектонічні плити Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter