НВ (Новое Время)
Володіння зброєю і самурайський меч. Що зі мною сталося нещодавно
Пожвавилися розмови про володіння зброєю після суботнього теракту, а я пригадав, як тижні два тому ходив на виставку бойчукісток до Українського Дому Дивлюся картини, весь по
Пожвавилися розмови про володіння зброєю після суботнього теракту, а я пригадав, як тижні два тому ходив на виставку бойчукісток до Українського Дому
Дивлюся картини, весь поглинутий мистецтвом, аж раптом глип — стоїть хлопець із самурайським мечем у спеціальному наплічнику. І, знаєте, якесь таке дурнувате враження від цього видовища. Ну, типу, з одного боку, а чому б і ні? Може, чоловік із тренування йшов і зненацька вирішив культурно збагатитись. Чи по дорозі його купив. І не було куди того меча подіти. Тож він і прийшов. Не на вулиці ж лишати. І не на охороні. І не в гардеробі. Може, це родинна реліквія? А може, цей меч взагалі був пластмасовий чи деревʼяний?
З другого боку, не полишало відчуття тривожного абсурду від того, що невідомо, що там у тій голові, яка не ходить без самурайського меча до музею.
По-третє, виникло резонне питання: а як його пропустив охоронець на вході з такою історичною зброєю, що стина вражі голови з плеч, як писала Леся Українка? Тож довелося про всяк випадок заховати від хлопця очі. Ну, бо невідомо, що може стрілити в голову людині, яка прийшла дивитися бойчукісток із самурайським мечем.
Хоча, звісно, мені можна заперечити, мовляв, я боязкий і мʼякотілий. Не меча треба боятися, мовляв. А себе, насамперед. Себе, який ні сіло, ні впало в чомусь наперед підозрює людину, яка прийшла на виставку мистецтва всього лише з самурайським мечем, холодною зброєю японських аристократів. А в аристократів — кодекс. А в тебе нема кодексу. Пойняв? Це твої проблеми. Ну, але ніхто ж не постраждав — скажуть треті.
Ну, так, не постраждав. Дякую. Дякую, що живий. Усі себе поводили чемно. Бо як ще можна себе поводити, коли поруч з тобою дивиться бойчукісток людина з самурайським мечем. Ну, але я вам скажу, що прийти на виставку з самурайським мечем — це круто. Це, як мінімум, інтрига. А на інтригах і тримається цей хиткий і непевний світ.
Текст опубліковано з дозволу автора
Теги: Андрій Бондар
Носіння зброї
Теракт
Зброя
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter