Бої на сході зміняться кардинально. Яка революція відбудеться найближчим часом на фронті біля Покровську, — офіцер 12-ї бригади НГУ Азов

Командир батальйону безпілотних систем 12-ї бригади Нацгвардії розповів NV, коли на Донбасі почнеться « війна майбутнього» і чому чекати її залишилось недовго. Білицьке, Родинське, Гришине — ці назви селиш на північному фланзі Покровського напрямку, що прикриває підступи до Добропілля, в квітневих зведеннях Генштабу ЗСУ повторюються щодня. Лише 19 квітня там зафіксували 42 російські штурми дії. Проте прорватись через позиції українських сил окупанти не можуть. Саме тут, у смузі довжиною в 12−13 км, тримає оборону 12-та бригада спецпризначення « Азов» НГУ, складова однойменного Першого корпусу. Головний інструмент прикриття її піхоти — батальйон безпілотних систем, яким командує офіцер із позивним Будь, — своє прізвище він не розкриває з міркувань безпеки. Рік тому в його підрозділі було 170 людей, трохи більше за роту. Зараз — понад 450 бійців, шість FPV-позицій і практично весь спектр безпілотних систем сухопутного бою: від розвідувальних Mavic та українських Zoom Lensa виробництва до розвідувальних « крил», ударних БПЛА-камікадзе, важких бомберів, FPV-дронів та наземних роботизованих комплексів ( НРК). « Наша бригада — спецпризначення, але фактично це лінійна бригада зі своєю піхотою на передньому краї, — пояснив командир Будь у розмові з NV. — Основне завдання мого батальйону — не дати штурмовим групам противника дійти до наших позицій». Штурми на Добропільському напрямку — конвеєр піхотних атак: комбат Будь не вірить у повернення росіян до дій великими механізованими колонами. Бо масоване використання БПЛА дозволяє зупинити атаку шести-десяти одиниць техніки, особливо якщо допоможуть сусідні підрозділи. Так звану російську « черепаху» — обкладену додатковим захистом БМП, дрони здатні пошкодити ще на підході до вихідних позицій: поки вона доїде до точки старту атаки, по ній відпрацюють десяток-два БПЛА. Командир азовського батальйону безпілотних систем не може пригадати жодного випадку, коли « черепаха» все-таки дісталася до позицій. Мотоцикли — інша справа. Їхній козир — швидкість і раптовість: по двоколісному « боліду», що маневрує полем, FPV-пілот просто не встигає відпрацювати швидко та ефективно. « Тут треба мати дуже хороший навик пілота, щоб влучити в мотоцикл, який швидко їздить по полю, — визнає офіцер Будь. — Це ціль із зірочкою». Проте ті російські військові, які йдуть у мотоциклетні атаки, за його словами, точно знають: для них це квиток в один кінець. « Кіл-зона сучасного поля бою — це від нуля до 20 км, — пояснює комбат. — У цій смузі інтенсивність засобів ураження — і наших, і противника — надзвичайно насичена. Далі вона зменшується, але не зникає». На більшій відстані працюють Блискавки, ударний літаковий FPV-дрон-камікадзе, — український аналог російських Молній, які іноді здатні вражати цілі на дистанції в 30−40 км. Ще більшу далекобійність має Булава, ударно-розвідувальний баражуючий боєприпас середньої дальності із зоною дії до 70 км. Батальйон Будя має підтверджені ураження FPV-дронами на дистанції понад 30 км — але саме перші 20 км залишаються зоною, де ймовірність загинути від дрона найвища. FPV-напрямок Будь вважає найскладнішим технічно. Тому рекрутам-початківцям потрібно чотири-п'ять місяців підготовки, — і лише тоді їх можна допускати до бойових завдань. Досвідченими пілотами дронів комбат називає тих своїх підлеглих, хто відпрацював на позиції щонайменше чотири-п'ять місяців — жоден симулятор не замінює реальних умов, технічних складностей і роботи систем радіоелектронної боротьби ( РЕБ). Загалом потрібен рік, щоб із цивільної людини зробити « хоча б якогось спеціаліста», додає Будь. При цьому в батальйоні є люди, яких комбат порівнює з асами авіації Другої світової. Один із таких пілотів постійно обходить усі шість FPV-позицій підрозділу, на кожній намагається застосувати дрон по-інакшому, а також ставить внутрішні рекорди по дальності і складності ураження. На звичайному, не спеціалізованому FPV, цей боєць підтверджено вразив ворожу ціль на відстані у 40 км, зробивши перед цим кілька пробних вильотів, визначивши, на яких частотах глушать сигнал росіяни, підібравши погоду і напрямок вітру, та прорахувавши маршрут від конкретної позиції. Для стандартного FPV-дрона, при нинішній насиченості ворожої оборони засобами РЕБ, 40 км — дистанція екстремальна. На напрямках головного удару — Покровсько-Мирноградська агломерація, Дружківка-Костянтинівка — ворожий РЕБ насичений настільки, що частоти, які працюють за 30 км ліворуч чи праворуч, там « лягають» на 100%. Минулого літа на смугу, де потім встали азовці, заїхали українські спеціалізовані підрозділи, які тотально нищили ворожу логістику. У відповідь росіяни стягнули на цю ділянку стільки засобів радіоелектронної боротьби, що коли 12-та бригада зайняла тут позиції, працювати на тих самих частотах було неможливо. Постачання дронів, за словами Будя, тепер стало кращим — і кількісно, і технічно. Найновішим компонентом у арсеналі батальйону стали наземні роботизовані комплекси ударного типу. На початку січня-лютого 2026 року у підрозділі Будя не було жодного НРК, здатного працювати в бойових умовах. За три місяці з’явилися перші розрахунки роботів — і перші бойові застосування. Наприклад, коли бригада лише займала нинішні позиції, її попередники відступили, і росіяни зайшли за протитанковий рів, де закріпились. Там залишався єдиний перешийок, яким окупанти « просочувалися» далі. Знищити його ніяк не вдавалося, допоки батальйон Будя не упакував велику кількість вибухівки на НРК-камікадзе — і в кілька етапів підірвав проходи у рові, знищивши єдину артерію, якою противник міг користуватись для подальших атак. Це була не єдина операція, яку провели з того часу НРК, зокрема вони використовуються для логістики. Знищення живої сили поки що не було, хоча, за словами командира, до цього вже « дуже-дуже наблизились». Зараз офіцер Будь бачить НРК не як допоміжний засіб, а як компонент, що до кінця року змінить повсякденну тактику використання військ на фронті. У смузі оборони бригади — 12−13 км — є кілька основних маршрутів висування ворожих піхотних груп. Вже найближчими днями, за словами комбата, там виставлять три спостережні пости саме з НРК-камікадзе — для роботи у погану погоду, коли жоден розвідувальний літаковий БПЛА не піднімається в повітря. Якщо ворог пройде непоміченим — НРК хоча б зафіксує його присутність, і потім можна буде допрацьовувати точково, а не витрачати час на пошук російських штурмовиків. За словами комбата, потрібно шість-вісім таких розрахунків, щоб закрити основні напрямки просування росіян у полосі оборони бригади. У найближчі місяці, впевнений Будь, інтенсивність застосування НРК зросте з обох боків лінії зіткнення. «Кіл-зона буде тільки збільшуватись — це 100%. Застосування БПЛА — теж, — прогнозує офіцер. — Десь під кінець року ми вже станемо свідками того, коли частину позицій отримуватимуть за рахунок присутності роботизованих систем, а не піхоти». Теги:   повномасштабне вторгнення Покровськ Національна гвардія України (НГУ) Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter