Як Кремль проводить мобілізацію 2026-му — дослідження

Наприкінці минулого року ми в Join Ukraine займались оцінкою мобілізаційного потенціалу російської армії. Якщо коротко про дані нашого дослідження: добровільно до російської армії можуть долучитись приблизно 200 000 осіб за рік. Цієї кількості недостатньо, щоб покрити втрати, тому ми думали: як саме Кремль покриватиме дефіцит. Оголошуватиме мобілізацію, тиснутиме на строковиків для підписання контракту, агресивно заганятиме у армію безробітних? За два місяці стало зрозуміло, як саме ці активності виглядають на практиці. Коротка відповідь щодо методів Кремля та ресурсів — студенти, підприємства, населення на окупованих територіях та кожен, кого можна адміністративно підштовхнути до підписання контракту на війну. Осінь 2022-го навчила Кремль, що пряма мобілізація — політично дорога. Черги на Верхньому Ларсі, облави у дворах, панічні дзвінки у правозахисні чати. Зараз Москва платить за тишу в суспільстві, намагаючись уникнути мобілізації та діє альтернативними методами. План Генштабу РФ на 2026 рік — 409 тисяч контрактників . Реальність — близько 800 на день у першому кварталі проти 1 000–1 200 роком раніше (і це вже з адміністративним тиском), тобто падіння приблизно на 20%. За оцінкою Зеленського, у першому кварталі Росія втратила близько 89 тис. бійців, а завербувала 80 тис. Все це змушує не тільки знову збільшувати бонуси за підписання (які наприкінці 2025 суттєво просіли), але й створювати безпрецедентний адміністративний тиск для того, щоб набрати на війну достатньо живої сили. На початку 2026 року міністр науки і вищої освіти РФ Валєрій Фальков на закритій зустрічі з ректорами найбільших вишів поставив конкретне завдання: не менше 2% студентів мають підписати контракт з Міноборони. У масштабі країни це орієнтовно 44 тис. студентів вишів, а з коледжами — до 76 тис. ( Faridaily через Meduza ). Для порівняння: якщо квоту виконають, майже п'ята частина річного плану в 409 тис. контрактників буде закрита лише одним сегментом — молодими людьми, що прийшли здобувати освіту. Основна механіка вербування — банальний тиск. За інструкцією Вищої школи економіки (Национальный исследовательский университет "Высшая школа экономики" (НИУ ВШЭ), виявленою "Радіо Свобода", студентам з академзаборгованостями прямо пропонують "альтернативу відрахуванню" у вигляді контракту з Міноборони. Meduza задокументувала, що терміни здачі "хвостів" у московських вишах скоротили до двох тижнів . Не склав — або під відрахування з повісткою на "строчку", або у війська безпілотних систем "на один рік на особливих умовах". Обидві дороги ведуть в армію. Різниця — у кілька мільйонів рублів "підйомних" та висока ймовірність бути ліквідованим на українській землі (але хто це враховує). І "один рік" — брехня. За указом Путіна № 647 від 21 вересня 2022 року контракти автоматично продовжуються до кінця так званої "часткової мобілізації", що і підтверджують правозахисники. Додатки до контрактів, зразки яких знайшла "Вёрстка" на сайтах російських вишів та адміністрацій, дозволяють перекинути контрактника з БпС у піхоту: профвідбір проводять лише через три місяці після підписання, і якщо кандидат його не пройде — контракт залишається чинним, а служба йде в іншому роді військ. Бауманка — один з найпоказовіших кейсів. Офіційний сайт військового центру МГТУ відкрито запрошує студентів у війська БПС. Паралельно, за нашим внутрішнім моніторингом закритих батьківських чатів Бауманки, картина зсередини виглядає цікавіше. Матері студентів, чиї діти опинилися на межі відрахування через одну нездану дисципліну, розповідають, як у військкоматі на Яблочковій їх "ввічливо" агітують підписати контракт БПЛА замість строкової. Деканати не йдуть на поступки, академкомісія дає одну спробу перескладання, переведення в інший виш майже неможливе — навчальні плани МГТУ занадто специфічні, академічна різниця з іншими вишами сягає ста залікових одиниць. На виході — або відрахування, або армія. За даними студентського видання Groza, 269 вишів і коледжів у РФ і на окупованих українських територіях уже залучені до кампанії — від СПбГУ (alma mater Путіна) до Далекосхідного федерального, кожен зі своїми обов'язковими квотами. 20 березня 2026 року губернатор Рязанської області Павєл Мальков підписав постанову № 17-пг "Про підбір кандидатів на військову службу": усі організації області — державні і приватні — з 20 березня по 20 вересня мусять "підібрати кандидатів" на контракт із ЗС РФ. Дві людини з компанії на 150–300 працівників, три — до 500, п'ять — понад 500. Контроль виконання губернатор залишив за собою особисто. Першими на документ звернули увагу аналітики Conflict Intelligence Team . Після публічного розголосу документ прибрали з сайту "Рязанских ведомостей" (хоча на федеральному порталі правової інформації він залишився), пресслужба відмовилася від додаткових роз'яснень. Це перший випадок, коли подібна рознарядка потрапила у відкритий доступ як офіційний документ; неофіційно такі практики, імовірно, існують і в інших регіонах. У лютому 2026 року регіональні та муніципальні адміністрації РФ отримали вказівку формувати "добровольчі" списки з неплатників за комунальні послуги: у разі оголошення мобілізації саме ці люди першими отримають повістки, а поки що — "добровільний" контракт в обмін на списання боргу. Якщо боржником є жінка, до списку вносять чоловіка або сина — дані ГУР. Паралельний канал — мігранти. Указом Путіна від грудня 2024 року іноземці, які не врегулювали статус до 30 квітня 2025, підлягали видворенню — з винятком для тих, хто підписав контракт з Міноборони. Москва штучно ускладнює життя без російського паспорта, і контракт зі ЗС РФ позиціюють як єдиний шлях до громадянства і уникнення депортації. Класична вагнерівська схема рекрутингу в колоніях у 2026-му не згорнулась, а навпаки — формалізувалась та виросла у щось більше. За один місяць 2026 року до армії РФ завербували щонайменше 5000 в'язнів і обвинувачених — частині пропонують закриття справ в обмін на контракт безпосередньо у залі суду. Паралельно — конвеєр строковиків. За російським законодавством їх не можна відправляти на війну, але одразу після прибуття до частини на 18-річних починають тиснути : гроші, психологічна обробка, побиття, тортури — поки не підпишуть контракт. Діють творчо: у строковиків Челябінської і Курганської областей зафіксували випадки, коли на картку без жодного підпису надходять виплати "за контракт", який вони нібито уклали з Міноборони. Командування пояснює це "збоєм програмного забезпечення", правозахисники — тестом заочного вербування ( 24tv.ua ). Окрема ніша — посередники-фрілансери. "Важные истории" документують схему "Воєводи": структура, яка за 2025 рік отримала понад 360 млн рублів за "підбір кандидатів", з них значна частина — бюджетні кошти Москви та регіонів; один підрядник заробив 7 млн руб., тобто більше, ніж сам новобранець на фронті. Ще один канал — комп'ютерні ігри . За даними Центру протидії дезінформації, Росія використовує Discord і Arma 3 та інші ігрові спільноти для вербування іноземців; двоє громадян ПАР після спілкування з вербувальником у Discord підписали контракт у липні 2024-го, один з них загинув на Луганщині за кілька тижнів. З 2022 року Росія завербувала понад 18 тис. іноземців зі 128 країн через шахрайські центри, приватні структури, дипломатичні і культурні канали. Загальна логіка та сама, що зі студентами і боржниками: різні гачки під різні аудиторії, єдиний результат — підпис під безстроковим контрактом. В окупованому Криму і далі тривають примусові призови. Частка кримчан у призовному ресурсі РФ зросла з 0,32% у 2015-му до 2% сьогодні. Понад 30% засуджених за ухилення — кримські татари, які складають 13–15% населення півострова. На окупованих територіях Донеччини і Луганщини в квітні 2026-го масово скасовують відстрочки студентам денної форми навчання. За даними Центру національного спротиву, юнаків викликають до військкоматів нібито для "оновлення даних" або "звірки документів", а на місці ігнорують довідки про навчання і відправляють на військову підготовку — попри те, що відстрочка формально передбачена навіть російським законодавством. У так званому "Маріупольському "государствєнному" університеті", за даними Маріупольської міськради , проводять тренування зі стрільби, тактичні заняття, військові марші і церемонії присяги на вірність РФ. Стаття 51 Четвертої Женевської конвенції прямо забороняє призов мешканців окупованих територій. Росія це знає. І нічого не робить для того, щоб цієї норми дотримуватися. Масової публічної реакції немає. Однак, у закритих батьківських чатах МГТУ ім. Баумана матері діляться історіями про призваних синів, обурюються цинічними напутніми деканатів "повернеться мужиком". Але навіть у цих закритих просторах тему швидко закривають: адміни просять "не обговорювати призов". Дописи на "Пікабу" видаляються як "неперевірена інформація". Кремль публічно заперечує існування квот на студентів, водночас визнаючи сам факт вербування. Моніторинг Join Ukraine у "ВКонтакте" показує побічний індикатор того ж процесу: найбільший відгук російської аудиторії викликають наративи про подвійні стандарти — "дети элиты точно не в окопах, а 18-летних — на фронт". Незадоволення є, але переплавляється не в опір, а в риторику класової образи. Росіяни накопичують в собі відразу та ненависть до чиновників, еліт та "мажорів", яким не страшний призов. Щоправда, це незадоволення поки не переходить у дії. Адміністративний тиск має ліміт. Поки його намагаються розтягнути широкими мазками: студенти, боржники, мігранти, підприємства. Але вже зараз видно, що 2%-квота по вишах — верхня межа без публічного скандалу. Коли вона виявиться недостатньою — питання кількох місяців — Кремль матиме три варіанти: підвищити квоту до 4-5%, розширити рязанську модель тиску на підприємства на всі регіони, або таки оголосити другу хвилю "часткової мобілізації". Перехід до відкритої мобілізації ймовірний за одного з трьох тригерів. Перший — гостра криза на фронті, наприклад провал оборони на критичній ділянці або великі одномоментні втрати. Другий — політична потреба різко збільшити темп наступу під майбутню переговорну угоду. Третій — посилення санкцій чи падіння цін на нафту, що розвалить регіональні бонусні схеми остаточно. За сценарієм нашої лютневої статті — це близько 400 тис. мобілізованих одним указом, переважно з провінції, щоб не чіпати Москву і Петербург. Інфраструктура готова. Цифрові повістки працюють — вважаються врученими через сім днів після розміщення в реєстрі, незалежно від фактичного отримання. Круглорічний призов запустили з 1 січня 2026-го. Військкомати мають доступ до електронних медичних карток, що робить ухилення за медпідставами майже неможливим. Уся система в бойовій готовності і чекає лише наказу. Однак "воно" у Кремлі боїться. Боїться оголошувати мобілізацію — наслідки незрозумілі та прорахувати всі ризики неможливо. Боїться програти війну в Україні. Боїться навіть вийти з цієї війни по поточній лінії фронту. Тому замість мобілізації — конвеєр напівдобровільних контрактів через деканати, бухгалтерії, жеки та міграційні центри. Цей конвеєр поки що працює: Росія закриває десятки тисяч позицій на місяць. Надто наївно очікувати, що Росію зламає щось одне: бунти під час оголошення справжньої мобілізації чи вичерпання ресурсів адміністративного тиску. Але й вважати путінський режим монолітом — теж самообман. У вересні 2022-го перші ж дні "часткової мобілізації" вивезли з Росії, за різними оцінками, від 700 тис. до мільйона чоловіків — більше, ніж Кремль зміг призвати. У червні 2023-го приватна армія Пригожина за добу пройшла від Ростова до Воронежа, не зустрівши практично жодного опору, і зупинилась лише за 200 кілометрів від Москви. Навесні 2024-го у "Крокусі" силові структури показали, що не здатні ні попередити теракт, попри пряме попередження американців, ні швидко зреагувати на нього. Фронтові поразки під Харковом і Херсоном восени 2022-го, втеча з Лимана, провал під Авдіївкою-2023, повзучий обвал нафтопереробки під українськими ударами цього та минулого років — кожен з цих епізодів окремо здавався випадковістю, але при певних умовах російська система виглядає безпорадною. Це не означає, що Росія розвалиться завтра від одного поштовху. Це означає, що тиск працює — повільніше, ніж хотілося б, але працює. Кожен мобілізований студент Бауманки, кожен директор у Рязані, який не хоче віддавати п'ятьох співробітників, кожен боржник, якому для списання комуналки кажуть "їдь у Покровськ", — це маленький камінь у фундамент, який Кремль будує з кожним роком все нервовіше. Українська задача проста і неймовірно складна водночас: тримати фронт, бити по тилу, документувати злочини, впливати на російське суспільство. Слабка ланка у цій машині знайдеться — питання тільки в тому, наскільки ми будемо готові, коли вона трісне. Любов Цибульська , експертка зі стратегічних комунікацій та фахівчиня з питань гібридних загроз в Україні. Засновниця та чинна директорка ГО "Join Ukraine"