Спрогнозувати точний курс гривні наступного дня, тижня чи місяця – нереальна вправа – заступник голови НБУ

Фото: НБУ Інтерв’ю заступника голови Національного банку України Володимира Лепушинського агентству "Інтерфакс-Україна" (друга частина) Автори: Сергій Корхмазов, Дмитро Кошовий – Переходимо до блоку запитань щодо процентної та валютно-курсової політики. Маємо нову програму з Міжнародним валютним фондом. Які нові структурні маяки та вимоги містить програма у частині грошово-кредитної політики? – У нас співробітництво з МВФ є безперервним процесом, ми у постійному діалозі. Те, що записано до програми, – це те, що ми хотіли там бачити разом із Міжнародним валютним фондом. Суттєвих змін у новій програмі немає, оскільки монетарна політика – це про стратегію, про фундаментальні речі, які не змінюються часто: цінову стабільність, гнучкість обмінного курсу, наш монетарний інструментарій. Тобто програма з Фондом включає все те, що вже записано у нашій Стратегії пом’якшення валютних обмежень, переходу до більшої гнучкості обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування, а також в Основних засадах грошово-кредитної політики на середньострокову перспективу. Одним з наріжних каменів програми залишається цінова стабільність. Інколи доводиться чути, що на час війни про цінову стабільність можна забути. Проте ми вважаємо, що цінова стабільність, а ширше – макрофінансова стабільність – важлива. Це ресурс, це довіра, яка дозволяє економіці стійко працювати, не боячись якихось сюрпризів з боку Національного банку, який вирішить на догоду короткостроковим цілям пожертвувати стабільністю. Є ще одна причина будувати та зберігати довіру. У малих відкритих економіках, якщо немає довіри до національної валюти, то відбувається стрімка доларизація. У нас гривня виконує всі функції грошей саме завдяки тому, що є довіра: ми маємо і борговий ринок, через який держава може запозичувати кошти для фінансування бюджету, і депозити, і кредитування, і контроль за інфляцією. – НБУ зберіг облікову ставку на рівні 15% у березні 2026 року. Наскільки цього достатньо у якості монетарної реакції на події на Близькому Сході? – Поки що цієї реакції достатньо, потреби у якихось різких рухах немає. Ми не знаємо, наскільки затягнеться війна на Близькому Сході, як довго триматиметься ця висока ціна на нафту, але видно, що йде адаптація до нового рівня цін. Якщо треба буде реагувати, ми це зробимо. Однак для цього потрібно провести засідання Комітету з монетарної політики і правління. Наступне рішення прийматимемо на основі оновленого макроекономічного прогнозу. Наші наміри ми озвучили під час монетарного брифінгу: за умови збереження суттєвих проінфляційних ризиків НБУ утримається від пом’якшення політики, а у разі їх посилення – буде готовий підвищити облікову ставку та вжити додаткових заходів. – Мінфін з початку року суттєво знизив ставки на первинному ринку ОВДП, які він тримав з квітня минулого року – на 1,3-1,4 відсоткових пункти (в.п.), тоді як Нацбанк опустив облікову ставку лише на 0,5 в.п. Таке здешевлення було досягнуто, у тому числі за рахунок зменшення пропозиції. Які ризики це несе, як на них планує реагувати Національний банк? – Ми не бачимо ризиків. У нас був неприродний розрив між дохідністю ОВДП і ставками за депозитами, бо державні облігації не були широко відомим інструментом. Але зараз населення цей інструмент розпробувало, порогу для входу немає (можна купляти від однієї облігації, витрати майже нульові), оподаткування відсутнє. У лютому в нас були рекордні інвестиції населення в гривневі ОВДП – 10 млрд грн. З початку року зростання склало 24%, а з початку воєнного стану – взагалі шість з половиною разів. Портфель гривневих ОВДП населення перевищив 82 млрд грн, а разом із валютними – еквівалент 130 млрд грн. На початку цього року інфляція йшла близько до нашого прогнозу, це створювало очікування її подальшого зниження та, відповідно, зниження облікової ставки. Тому зменшення доходності за гривневими ОВДП почалося ще до зниження облікової. Водночас попит зберігався – роловер ОВДП у гривні у І кварталі був високим, на рівні 160%. Тобто облікова ставка впливає безпосередньо на ціну залучення на короткі строки, тоді як на довші строки ставки формуються за рахунок очікувань. І інфляційні очікування є дуже важливою компонентою: наскільки є довіра до спроможності центрального банку все ж таки подолати інфляцію після її сплеску. Колись, ще в 2019 році, ми почали публікувати прогноз облікової ставки на три роки. І ринок виявив, що має завищені очікування щодо неї, відповідно почала знижуватися доходність ОВДП. Тож цей інструмент комунікації має й матеріальний вплив для залучень. – Але все ж таки, чи не звертався Нацбанк до Мінфіну із проханням допомогти поборотися з попитом на валюту: чи не можете ви, будь ласка, трохи підняти ставки по ОВДП, збільшити пропозицію? – Та ні, Мінфін реагував на ситуацію: якщо попит високий, а інфляція знижується, є простір для зменшення дохідності. У цьому не було проблеми для нашої трансмісії. – Зараз ми в періоді волатильності, побачимо. В принципі, доходність ОВДП залишається привабливою навіть незважаючи на погіршення інфляційних очікувань населення. – А що зі строковими депозитами? Яка там динаміка за перший квартал, у тому числі у березні, коли почав діяти фактор Близького Сходу та зріс попит на валюту? – У нас був притік за січень-березень достатньо суттєвий – обсяг гривневих депозитів зріс на близько 15 млрд грн до 332 млрд грн. Загалом приріст з початку повномасштабної війни – 78,3%. – Нацбанк вже досить давно не змінював операційний дизайн монетарної політики. Ця тема навіть пропала з протоколів Комітету з монетарної політики, хоча залишається у звітах МВФ. Чому? Чи плануються якісь зміни? Деякі аналітики наводять дані, що депозитних сертифікатів стало на 160 млрд грн менше, і приблизно така саме сума опинилася на валютному ринку. І роблять з цього висновок, що поточний операційний дизайн є малоефективним. – У нас немає завдання змінити операційний дизайн, щоб він просто змінився. Він має чітку утилітарну функцію – забезпечувати привабливість гривневих активів. На кожному комітеті з монетарної політики ми аналізуємо, чи все працює добре, чи потрібно щось підкрутити. Наразі немає сенсу щось швидко змінювати. Гривневі депозити залишаються привабливими: зростання у 2025 році на 20%, з початку року – ще 4,6%. Тобто Національний банк дає стимул банкам залучати кошти на депозити, банки це завдання виконують, відповідно можуть купувати тримісячні депозитні сертифікати у межах ліміту. Ураховуючи, що НБУ прийняв рішення облікову ставку не змінювати, було б дивно знижувати стимули, закладені до операційного дизайну. – Скоріше підвищувати стимули – Будемо дивитися. Якщо побачимо потребу – внесемо зміни. Однак загалом за суттєвого профіциту ліквідності у банківській системі поточний операційний дизайн працює добре. Зараз, нагадаю, у нас операційний дизайн за системою "нижньої межі". Ми маємо основну операцію – депозитні сертифікати овернайт (ставка за якою дорівнює обліковій ставці) і додатковий інструмент – більш доходні тримісячні депозитні сертифікати, щоб мотивувати банки активно працювати з вкладниками. Щодо самого інструменту – депозитних сертифікатів, то це дуже легка тема для спекуляцій. Лише згадка про те, що близько 580 млрд грн лежать в якихось незрозумілих депозитних сертифікатах, явно збуджує уяву. Але основна причина, чому у нас є профіцит ліквідності, який потім опиняється на депозитних сертифікатах Національного банку, – це значний дефіцит бюджету, який фінансується коштами міжнародних партнерів. Поясню, як це працює: уряд продає валюту не на ринку, він продає її НБУ, а Нацбанк випускає в обіг нову гривню, яку уряд потім витрачає (сплачує за товари і послуги, нараховує зарплати, соцвиплати тощо). У підсумку, ці гроші опиняються на рахунках економічних агентів – населення та підприємств, і оскільки в нас дворівнева банківська система, вони також відображуються як банківська ліквідність. Тобто кошти ніби з’являються в двох місцях одночасно: на рахунках домогосподарств та фірм і – дзеркально – у вигляді ліквідності банківської системи. З початку повномасштабної війни у нас ліквідність суттєво зросла, оскільки зазвичай ми в уряду купуємо валюти більше, ніж продаємо на ринку (тобто нова гривня, яку ми випускаємо в обмін на валюту, частково залишається в обігу). Тож у нас зростають міжнародні резерви з одного боку, а з іншого, – зростає ліквідність в економіці і в банківській системі. Тобто це дуже бухгалтерське питання. Такий тренд є домінуючим, але інколи буває і навпаки. Приміром, у березні обсяг депозитних сертифікатів скоротився через те, що на валютному ринку зріс чистий попит, відповідно, ми продали валюти більше за той еквівалент гривні, який ми випустили для уряду в обмін на валюту. І, знову, зменшення обсягу депозитних сертифікатів в березні – це виключно бухгалтерська історія, а не "баг" політики. Банки купували валюту для клієнтів – відповідно на клієнтському рівні зменшився обсяг коштів в гривні, і на банківському рівні знизилася гривнева ліквідність. Часто спекулюють на тому, що депозитні сертифікати перешкоджають кредитуванню. Але в нас кредити на рік зростають на більш ніж 30%. Натомість депозитні сертифікати виконують таку ж функцію, як і в інших центральних банках з дворівневою банківською системою. Завдяки ним ми задаємо ціну грошам, і ця ціна в нашій обліковій ставці. Завдяки тому, що ціна грошей достатня, ставки за депозитами в гривні є привабливими, попит населення на цей інструмент зберігається, потенційний попит на валюту обмежується. Ситуація була іншою під час криз, наприклад, у 2014-2015 роках, коли Національний банк багато валюти продав, ліквідність в банках зменшилась, і, навпаки, Нацбанку необхідно було видавати банкам кредити рефінансування. Це різні способи проведення однієї й тієї операції – задати грошам ціну. – Стосовно ситуації на валютному ринку, то на перший погляд здавалося, що, коли з’явився цей попит, Національний банк почав послаблювати гривню, але в якийсь момент вирішив зачекати і навіть трохи її укріпив, щоб стримати інфляційні та девальваційні очікування. Наскільки це так, чи під цими рухами є якісь інші, не фактори психології, а об’єктивні чинники, чому саме так ви вели себе на валютному ринку? – Тут є кілька аспектів. По-перше, з початком війни на Близькому Сході у нас попит на валюту відчутно підвищився. Імпульсом було те, що зростала вартість палива, яке ми імпортуємо, відповідно виникла додаткова потреба у валюті. Курс реагував – гривня девальвувала до долара. Разом з тим, долар, маючи статус "безпечної гавані", посилився до більшості валют країн – наших основних торговельних партнерів. Тому гривня до них, зокрема до євро, майже не змінилася. По-друге, у нас є потреба зберігати в курсовій політиці конструктивну невизначеність або, якщо точно перекласти термін "constructive ambiguity", – конструктивну неоднозначність. Йдеться про умови, за яких дуже важко вирахувати, куди піде курс. Якщо курс рухається лише в один бік, то цей елемент неоднозначності зникає. Як наслідок, з’являється надлишковий попит на валюту, бо працює логіка: купуй сьогодні, щоб не купляти дорожче завтра. Цей елемент необхідно прибирати, щоб на ринку була неоднозначність стосовно того, куди піде курс. Бо, коли курс рухається в обидва боки, можна купити і програти. Тому в нас дуже делікатний режим балансування. Ми поступово переводимо акцент з керованості на гнучкість в міру того, як виникають передумови. Прогрес є, приміром частка операцій на валютному ринку без участі НБУ минулого року зросла на 6 в. п. до 53%. Для порівняння до переходу до керованої гнучкості курсу ми мали нижче 30%. Що характерно, коли підвищується гнучкість, з’являється більше заголовків, що Національний банк встановив курс там-то, або зробив з курсом те-то. Але насправді ми навпаки менше втручалися в те, що диктував ринок. По-третє, інколи важко зрозуміти причини суттєвих зрушень на валютному ринку, не маючи всієї картини. Ми публікуємо результати інтервенцій на щотижневій основі. Це також про створення конструктивної неоднозначності, щоб нас не вираховували легко. Однак це ускладнює аналіз для зовнішніх експертів, бо в межах тижня, навіть у межах одного дня ситуація може суттєво змінюватися, а отже і напрям руху курсу. Але в щотижневій статистиці цих змін не видно. За обсягами інтервенцій два тижні можуть виглядати однаковими, але в одному випадку курс ревальвував, в другому девальвував, бо ситуація в середині цих тижнів відрізнялася. – Ви говорите про конструктивну невизначеність, але складається враження, що щодо долара вона є, а щодо євро, навпаки, стає меншою. Бо, якщо навіть подивитися на графіки, то євро до гривні не дуже сильно коливається. Це таке співпадіння, чи це спостереження справедливе? – Справа в тому, що впродовж останніх років, відколи почалися тарифні війни, курс у парі євро/долар зазнає доволі суттєвих змін. Наш валютний ринок ці зміни також підхоплює. Зокрема, якщо євро дешевшає глобально до долара, то активізуються деякі імпортери, яким вигідно купити євро зараз, щоб оплатити контракти. Натомість експортери, які мають євро, не поспішають його продавати, оскільки сподіваються, що курс зміниться. Тому, коли відбуваються такі глобальні курсові зміни, ми часто рухаємося в одному напрямі з іншими валютами, враховуючи цей унікальний статус долара як "безпечної гавані". Однак курсоутворюючою валютою в нас поки що залишається долар. На основі торгів на ринку розраховується курс гривні до долара, і до нього ми згладжуємо коливання. Потім через крос-курси встановлюється курс гривні до інших валют. – Тобто курс неоднозначний як до долара, так і до євро в однакових пропорціях? Звичайно, що в нас роль євро поступово підвищується, але поки домінує долар. По імпорту майже паритет, а ось по експорту – ні, бо ми торгуємо сировинними товарами, і за ними основні розрахунки йдуть у доларах. Однак ситуація поступово змінюється, і в перспективі євро стане основною курсоутворюючою валютою, що збігається з нашими євроінтеграційними прагненнями. Але на це потрібен час. – Чи не відчуваєте ви тиску з боку МВФ у питанні курсової політики, з огляду на те, що валюти багатьох країн, навіть тих де немає війни, девальвують до долара? – МВФ в наші операційні процеси не втручається. Ми показуємо загальну рамку, однак наша щоденна робота – це наші рішення. – У новій програмі з Фондом сказано, що Нацбанк посилив цілі щодо чистих міжнародних резервів та переглянув підхід до валютних інтервенцій, щоб посилити роль обмінного курсу як амортизатора шоків, уникаючи при цьому надмірної волатильності. Я розумію, що ви не скажете нам всіх деталей, але може все ж таки трохи прокоментуєте, які зміни у підході до валютних інтервенцій були внесені? – Мається на увазі, що ми крок за кроком, і це видно, збільшуємо гнучкість курсу, щоб він більше реагував на те, що відбувається на ринку. Цей рух поступовий. Нам потрібно зберігати стійкість валютного ринку, щоб очікування залишалися керованими; нам потрібні двосторонні курсові коливання. Збільшення гнучкості курсу – це важливий бенчмарк, який свідчить про те, що ринок розвивається. У нас усе більше ринок визначає, яким буде курс. Навіть для мене спрогнозувати, яким буде курс наступного дня, тижня чи місяця, – нереальна вправа, оскільки вплив ринку суттєвий. У нас курсова траєкторія не є визначеною наперед. У професійних учасників ринку немає однозначного розуміння, куди буде рухатися курс. Помилки в прогнозах є у всіх. Такі речі не притаманні ситуації, коли немає гнучкості курсу або коли є наперед затверджена траєкторія: тоді вона легко вираховується, і всі знають, яким буде курс. – Події на Близькому Сході не вплинули на вашу готовність йти цим шляхом більшої гнучкості, шляхом пом’якшення валютних обмежень? – Стратегічно – ні. Стратегія на те і є стратегією, щоб бути універсальною та працювати у тривалій перспективі. Однак швидкість руху в цьому напрямі, звичайно, може змінюватися. Це стосується і гнучкості курсу, і валютних обмежень, і процентної політики. Якщо ризики під контролем, ситуація на валютному ринку є стійкою, припущення прогнозу щодо фінансування справджуються, а інфляція йде до цілі, тоді є підстави для пом’якшення за всіма складовими нашої політики. Але наперед визначеного графіка тут немає: гнучкість підвищується тоді, коли для цього є передумови. – Ви самі вже згадали про фінансування. Ми бачимо, що у нас вже є затримки з виділенням цієї допомоги. Наскільки, на думку Національного банку, цей фактор зараз є вагомим? Як він впливає на ваші дії? – Ми вказали на цей ризик у монетарному релізі – порушення ритмічності та зменшення обсягів міжнародного фінансування. У нас є певний запас міцності, однак нам потрібен потік фінансування. Компенсувати його відсутність тривалий час в умовах війни країна, звичайно, не може. Ми розраховуємо, що з боку партнерів буде і рішучість, і швидкість. Нам потрібна підтримка, а партнерам потрібні ми. Фінансування нашої стійкості – це не милостиня, а плата за спільну європейську безпеку. Стосовно нового кредиту ЄС на EUR90 млрд, він затверджується трьома законодавчими актами: регламентом щодо Ukraine Support Loan, змінами до регламенту Ukraine Facility і змінами до регламенту про багаторічну фінансову рамку ЄС. Щоб прийняти перші два акти, необхідна кваліфікована більшість, тоді як для останнього – одностайність. За інформацією Європейської комісії, відтермінування, пов’язане з позицією Угорщини, стосується лише технічного рішення щодо багаторічної фінансової рамки. Наразі це не створює критичних ризиків для підготовки фінансування, але є вагомим політичним фактором, який потрібно відстежувати. Ми все ж таки очікуємо, що обсяги фінансування будуть достатніми і докладаємо зусиль для цього. – Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев каже, що якщо в квітні не буде зовнішнього фінансування, то буде катастрофа. Хтось каже, що катастрофа буде в червні, хтось каже, що в липні. А що каже Національний банк, коли буде катастрофа? – Катастрофа не входить до нашого базового сценарію. Звичайно, є план реагування на випадок розривів у фінансуванні або його нерегулярності. Однак Україна все ж є суттєвою складовою європейської безпеки. Тому, думаю, без фінансування ми не залишимося. Це двосторонній рух. Нам однозначно потрібно докладати власні зусилля, проводити реформи, водночас ми бачимо в партнерів політичну волю нас підтримувати. – Ми говорили про зовнішнє фінансування як елемент платіжного балансу, але воно важливе і для нашого бюджету. У вашому останньому інфляційному звіті був аналіз цього бюджету, але ми вже бачимо, що там є додаткові запити на озброєння і є ризики надання допомоги. Є також плани по енергостійкості регіонів, 278 мільярдів, яких в бюджеті не було. Наскільки це велика загроза зростання дефіциту бюджету? Як ви її зараз оцінюєте і які можливості його покриття? – Ризик вищого дефіциту бюджету для нас завжди актуальний. Реалізується він чи ні – безпосередньо залежить від безпекової ситуації та тривалості війни. Якщо подивитися на ретроспективу, зазвичай уряд закладає нижчий дефіцит бюджету. Упродовж року він зростає та переважно покривається міжнародною допомогою й залученнями через ОВДП. Тому, скоріше за все, це питання подальшого діалогу з партнерами. Якщо потреби є обґрунтованими, вони можуть бути покриті. Тут же питання не в грошах, а в ресурсах. Тобто в тому, чи отримуємо ми необхідні ресурси для оборони. Власними силами витягнути ресурсну війну ми не можемо, оскільки в нас і так значна частина бюджету спрямовується на оборону. Ураховуючи, що Україна сьогодні виконує спільноєвропейські безпекові завдання, ці потреби мають покриватися не лише ресурсами нашої економіки. – Ви в рамках базового сценарію все ще очікуєте, що всі гроші надійдуть? – Ми очікуємо, що підтримки буде достатньо для беземісійного фінансування дефіциту бюджету. – А ці додаткові 278 млрд гривень? Будучи в цих умовах, отримати ще додаткові гроші від міжнародних партнерів буде важкувато. – Пошук фінансування – це питання уряду, тобто політичне й міжнародне в цьому випадку. Ми лише можемо допомогти з точки зору обґрунтування та підтримки цих зусиль. Тут також варто нагадати, що до бюджету закладалися дуже помірні залучення на внутрішньому борговому ринку, тобто за цим напрямом простір теж є. – Про повернення валютної виручки. Можна спрогнозувати, що в таких умовах збільшення волатильності, багато компаній намагаються як можна пізніше виручку повернути. Чи ви бачите цей процес, чи реалізувався вже цей ризик? Чи готові ви вводити додаткові заходи, щоб стимулювати вчасно повертати валютну виручку? – По цьому напряму відбулася достатньо комплексна робота не лише з боку НБУ, а й інших органів. Картина, яку ми зараз бачимо, така: у січні-лютому цього року обсяг операцій, за якими було порушено граничні строки розрахунку, більш ніж удвічі менший, ніж за аналогічний період минулого року. За два місяці цього року обсяг валютної виручки зріс на 4%. Тобто певний прогрес є. Що стосується граничних строків розрахунків, то наша мета – не посилювати обмеження, а навпаки рухатися в напрямі валютної лібералізації. У випадку з граничними строками розрахунків в наших планах повернутися до того рівня, який діяв до початку повномасштабної війни, – це 365 днів. Але це поступовий процес, для окремих категорій товарів строки вже збільшили. – Уряд вас дотиснув за півтора роки? – Тут питання не в тиску, а в обґрунтованості таких потреб та їхніх масштабах. Не завжди 180 днів – це замало. Часто для стандартних операцій цього строку вистачає, щоб здійснити поставку та отримати валютну виручку. – Щодо вставок в інфляційному звіті, що у нас буде цікавого? Я бачив критику, що тут світ рушиться, а Національний банк аналізує, я вже не пам’ятаю, як центробанки в Європі впроваджували інфляційне таргетування, що до нас доволі далеко. – Інфляційне таргетування якраз є елементом стійкості в світі, який рушиться. Зараз ми в гнучкому режимі, але повернення до класичного таргетування інфляції в наших планах. Світовий досвід аналізувати однозначно потрібно, щоб і ми могли підготуватися, і зовнішні експерти розуміли, яким шляхом буде йти НБУ. У дослідженнях також часто важлива не лише сама тема, а методологія – тобто спосіб, у який дослідник проводить аналіз, щоб інші могли його відтворити, вдосконалити або використати у власній роботі. Тому ключове значення має не тільки предмет дослідження, а й метод. Що ж до вставок, то тут дискусія в нас триває достатньо активно. – А як приймається рішення? Голосуванням? – Ні (сміється). Це достатньо структурований процес. По-перше, це планові вставки. У нас у кожному січневому звіті є аналіз чинників, які призвели до відхилення інфляції від цілі або навпаки посприяли її приведенню до цілі. У квітні ми завжди аналізуємо якість наших прогнозів, щоб показати об’єктивну картину та провести роботу над помилками. По-друге, у нас є постійний пул релевантних тем. Перед складанням кожного звіту ми аналізуємо, яка з цих тем може краще пояснити, що відбувається в економіці. Зазвичай ці вставки охоплюють довший період, ніж три роки, на які складається прогноз. Це може бути ретроспектива за кілька років, або середньострокові сценарії розвитку. По-третє, це реакція на гарячі теми. У нас постійно з’являються нові виклики – як усередині країни, так і в глобальній економіці. Такі теми стають пріоритетними, адже саме вони найбільше впливають на очікування бізнесу та населення прямо зараз. – Близький Схід може бути темою вашого квітневого інфляційного звіту? – Залежить від розвитку ситуації. Можливо це буде тематична вставка, але, ймовірніше, ця тема буде наративом всього звіту, бо впливає, м’яко кажучи, на все. – Ми сьогодні ознайомилися із вашою декларацією за минулий рік. З урахуванням ОВДП, частка яких у збереженнях зросла, у вас такий розподіл коштів та депозитів: 49,4% – гривня, 39,7% – долари та 11,0% – євро. Я знаю, що працівники Національного банку не мають права давати інвестиційних рекомендацій, але просто прокоментуйте такий розподіл? – Я можу пояснити загальну логіку інвестування. Корисно насамперед визначити для себе інвестиційну стратегію: яких цілей ти плануєш досягти, на що в підсумку хочеш ці заощадження витратити і який рівень ризику готовий прийняти (чи ти націлений на вищу дохідність і готовий більше ризикувати, чи тобі ближча спокійніша стратегія інвестування). У випадку з ОВДП я не був винятком із тренду – ми вже говорили, що населення активно в них вкладається. Гривневі ОВДП і раніше були в моєму портфелі, минулого року я наростив їхню частку, бо визначив для себе цей інструмент як привабливий за дохідністю та рівнем ризиків. Збільшення частки гривневих вкладень в моєму портфелі було цілеспрямованим рішенням, а не хаотичною поведінкою. – Частину валютних депозитів ви переклали у валютні ОВДП? – Так, бо дохідність вища. ДОДАТКОВЕ ЗАПИТАННЯ – Бачив обговорення в соцмережах, що представники НБУ не мають вкладатися в гривневі ОВДП, бо це конфлікт інтересів. Яка ваша позиція? – Якщо вкладаєшся в гривневі інструменти – говорять про конфлікт інтересів. Якщо у валютні – не віриш в гривню та політику НБУ. Навіть якщо ми будемо тримати гривню під матрацом – будуть питання, бо вийде що ми не довіряємо банкам. Якщо серйозно, давайте розберемося, що таке конфлікт інтересів. Це ситуація, коли особистий інтерес людини впливає на упередженість під час прийняття рішень та/або використовується інсайдерська інформація для спекулятивних угод. У мене є три аргументи, чому він не працює в цьому випадку. Перший – політика НБУ є прозорою. Ми чітко заявляємо, що одним із завдань НБУ є привабливість гривневих інструментів, тобто захист заощаджень від інфляції. Ми активно доносимо це повідомлення, інформація не є ексклюзивною. Другий – у привабливості гривні для заощаджень є дві складові – очікування низької інфляції і достатня номінальна дохідність гривневих депозитів та ОВДП. На обидва показника облікова ставка впливає опосередковано. Фінальне ж рішення, якими будуть ставки за цими інструментами, – не за НБУ. Третій – питання конфлікту інтересів може бути актуальним, приміром, для США, де ринки дуже швидко реагують на рішення Федеральної резервної системи, і є інструменти отримання прибутку від спекулятивних ставок. Але ми говоримо про класичні інструменти для заощаджень: державні облігації і депозити, на яких можна заробити лише якщо граєш в довгу. Тут може бути аргумент, що у представників НБУ є можливість вкласти гроші до зниження облікової ставки і виграти, умовно, кілька десятих відсоткового пункту у цій грі в довгу. Але вплив облікової ставки на ставки за гривневими інструментами заощаджень не є миттєвим. До того ж рішення по обліковій ставці найчастіше не є сюрпризом для учасників ринку. Для прикладу, як ми говорили, доходність ОВДП почала знижуватися ще до зниження облікової ставки в очікуванні такого кроку. – Наскільки ми зрозуміли, ви берете участь у програмі "Національний кешбек"? Скажіть, на власному прикладі, чи працює поведінкова економіка? Ви справді, коли бачите кілька подібних товарів, вкладаєте в той, який з національним кешбеком? – Якщо я бачу, що товар вироблено в Україні, мені щонайменше приємно – це вже стимулює його купити. До програми я долучився, бо мені було цікаво, як вона працює. Я отримав тисячу гривень з чимось та все переказав на Сили оборони та допомогу безпритульним тваринам, послугував джерелом перетоку бюджетних коштів.