Ми хочемо створити "карту можливостей" для інвесторів з урахуванням страхового покриття різних ризиків – голова Національної асоціації страховиків України

Ексклюзивне інтерв’ю з генеральним директором Національної асоціації страховиків України Денисом Ястребом – Що можна назвати основним напрямком роботи очолюваної вами асоціації в 2025 році? – Якщо говорити про наш основний фокус, то це, як не дивно, були саме страхові агенти, особливо в період до 2025 року. На початку року з’явилися нові регуляторні вимоги, і нам потрібно було дуже швидко вибудувати процеси: реєстр, навчання, перевірку посередників. Фактично всі страхові компанії тоді почали створювати власні системи контролю. Одним з найбільших викликів було просто зареєструвати всіх посередників і привести діяльність до законодавчих вимог. Ми вирішили допомогти страховикам і взяти частину цієї роботи на себе, зосередившись на навчанні. Використали просте рішення – безкоштовну освітню платформу, якою користуються університети, на базі якої побудували повноцінний курс із уроками, відео, презентаціями, текстами та тестами. Потім передали це нашим учасникам-страховикам. Ба більше, навіть допомагали створювати окремі сайти для навчання агентів. З часом компанії почали самі це підхоплювати – брали матеріали, адаптували під себе, а ми їх регулярно оновлювали. Йдеться про базове навчання на 15 годин – саме те, яке вимагалося законом. Вже до початку літа 2025 воно було готове, всі активно почали ним користуватися. А потім ми взагалі відкрили доступ для всіх, щоб не витрачати ресурси на адміністрування, а рухатися далі. – Всі, кому було потрібно, пройшли навчання у 2025 році, що зараз з цією програмою? – Зараз ця програма нікуди не зникла, вона працює й все ще доволі популярна. Ми очікуємо, що найближчим часом Національний банк оновить вимоги до продавців і програма навчання зміниться. Відповідно ми її також оновимо і знову зробимо доступною для ринку. Якщо говорити про те, чи потрібно буде проходити навчання заново тим, хто його вже пройшов, то ні, не потрібно. Для нових агентів – так, для тих, хто вже працює, йдеться про підвищення кваліфікації. За законом це 15 годин на рік, і раз на три роки це контролюється. Але на практиці все не так складно, як здається. Бо якщо страхова компанія нормально працює зі своїми агентами, постійно проводить зустрічі, обговорює зміни в продуктах, у законодавстві, то це і є навчання. Просто його потрібно правильно зафіксувати. Ми, власне, радимо ринку саме такий підхід. І, гадаю, більшість компаній так і працюватиме. Що важливо: у 2025 році фактично всі продавці вже пройшли базове навчання, отримали сертифікати, і ця інформація або вже є в реєстрі, або буде внесена. Без цього посередник просто не зможе працювати зі страховою компанією. І тут треба розуміти, що є два рівні навчання. Перше – базове, загальне, друге – це навчання всередині конкретної страхової компанії. Тому що посередник має не просто формально пройти курс, а реально розуміти: що саме він продає, як працює продукт і як взаємодіяти зі страховиком. І от ця внутрішня частина – вона невелика, але обов’язкова для кожної компанії, з якою співпрацює посередник. Крім того, десь із середини 2025 року, ми почали звертатися до Нацбанку з проханням внести зміни до постанови, яка регулює роботу посередників. Тому що вона фактично писалася з нуля. В нас раніше не було ні реєстру, ні подібної практики роботи з посередниками. І, звісно, передбачити всі нюанси відразу було просто неможливо. Тому ми поступово напрацьовували проблемні питання і передавали їх до Нацбанку. І тут справді варто подякувати регулятору – була дуже активна комунікація з ринком і асоціаціями. Ми фактично щокварталу проводили зустрічі, отримували роз’яснення. Це була велика спільна робота. – Зараз весь ринок турбує перехід на Solvency II. Як ви гадаєте, всі компанії зможуть виконати ці вимоги? – Так, підготовка до переходу на Solvency II – це ще один важливий напрямок минулого року, якому НАСУ приділяла велику увагу. Зараз в законі "Про страхування" прописано, що з 1 січня 2027 року має запрацювати базовий підхід до розрахунку капіталу платоспроможності – фактично це і є Solvency II. Але коли ми детально проаналізували і сам закон, і європейську директиву (яку, до речі, оновили у 2024 році), стало зрозуміло: повноцінно імплементувати всі вимоги ми просто не зможемо. Це стосується всіх трьох компонентів: першого – через обмеження в активах і самих розрахункових моделях; другого – через складність побудови систем управління ризиками, включаючи ORSA; третього – через вимоги до звітності, які фактично відповідають європейським стандартам. В якийсь момент ми зрозуміли: навіть якщо формально виконаємо закон, це буде не Solvency II, а умовно "Solvency 0.5". Тому Нацбанк пішов назустріч ринку. В рамках євроінтеграційних процесів було погоджено більш реалістичний підхід. План такий: до кінця 2027 року – прийняття оновленого законодавства (новий закон про страхування, супутні зміни) та поступовий перехід страховиків на нову модель з 2027-по 2030 роки. На сьогодні це виглядає як абсолютно робочий і реалістичний сценарій. В нас з’являється час, щоб адаптуватися, все порахувати і підготуватися. – Які основні виклики стоять перед компаніями при переході на Solvency II? – Викликів насправді багато. По-перше, це капітал. Кожній компанії його потрібно порахувати і зрозуміти, чи достатньо капіталу. Якщо не вистачає, то постає питання докапіталізації. По-друге, це ІТ. Компанії мають бути технологічно готові до нових вимог. І тут є ще одна проблема. Історично на ринку використовується багато застарілого, зокрема російського програмного забезпечення. І модернізувати його під Solvency II, а потім ще й замінювати це, м’яко кажучи, неефективний підхід. По-третє, це побудова системи управління ризиками, включаючи ORSA (Own Risk and Solvency Assessment). Це складний процес, який неможливий без ІТ і без оновленої нормативної бази. Окремо хотів сказати про ІТ-рішення. Це ще один великий виклик, яким активно займалися минулого року. Разом з Нацбанком ми погодили перехідний підхід. Проблема в тому, що на ринку просто немає готових рішень: немає достатньо вендорів, які можуть запропонувати повноцінні системи для страхових компаній – ні для обліку, ні для фронт-систем. Тому ми домовилися рухатися поетапно: підвищувати вимоги до систем; формувати стратегії відмови від російського ПЗ, шукати альтернативні рішення. Цього року ми вже перейшли до більш практичних кроків. На базі нашої асоціації створено окремий комітет, який працює з вендорами. Наше завдання – фактично сформувати ринковий запит і показати, що попит є. Тому що розробляти рішення під одну компанію – це неефективно. А от спільний підхід – це вже інша історія. Процес непростий, але ми ним займаємося системно. І вже найближчим часом у нас заплановані перші технічні зустрічі, де будемо переходити до конкретних кроків. – А є якісь строки переходу на нову ІТ-систему? – Якщо говорити про строки, то вони насправді дуже залежать від конкретної компанії: від її розміру, рівня готовності і від того, чи є доступ до рішень від вендорів. Ми для себе визначили, що мінімальний реалістичний термін – приблизно три роки. Це потрібно, щоб розробити системи, впровадити їх і нормально протестувати. Але якщо враховувати ще й повноцінний перехід на Solvency II, то цей строк може бути довшим. У діалозі з Нацбанком ми говорили вже про горизонт близько п’яти років, і це виглядає як адекватний, робочий сценарій. Тут важливо розуміти, що йдеться не лише про заміну програмного забезпечення чи впровадження нових підходів до розрахунків. Ми також рухаємося в напрямку імплементації європейського законодавства, зокрема в частині ІТ, кібербезпеки та управління даними. Це нова сфера не тільки для нас, а й частково для Європи, тому ми рухаємося поступово. Нацбанк вже починає вводити вимоги до ІТ-безпеки, наразі досить м’які. І це добре, бо дозволяє ринку адаптуватися без різких стресів. – Є ще на ринку проблеми, які суттєво відбиваються на діяльності страховиків? – Так, є. Це проблеми з посередниками та правоохоронною системою. Це окрема велика проблема. Йдеться не про нові правила, а про те, що правоохоронні та податкові органи часто просто не розуміють, як працює страховий ринок. Є реальні ризики, що діяльність страхових посередників можуть трактувати як фіктивну. Або, наприклад, як приховані трудові відносини. Це стара історія, але ризик досі залишається. Також є підозри, що через посередників страховики нібито оптимізують оподаткування. Ми навіть аналізували кримінальні провадження в реєстрі судових рішень і, чесно кажучи, іноді це виглядає як стендап. Наприклад, коли стандартну ситуацію – клієнт укладає договір, страховик платить комісію агенту – трактують як схему ухилення від податків. Хоча це прямо передбачено законом і є абсолютно легальною практикою. Ми навіть шукали судові рішення. І знайшли лише один випадок, щодо страхової компанії "Альфа-Гарант", де керівництво було виправдано. Фактично це єдиний приклад, коли справа завершилася хоч з якимось результатом. У більшості випадків усе виглядає так: відкривається кримінальне провадження, компанія передає величезні обсяги документів, і далі справа або тягнеться роками, або закривається без результату. – Чому виникає ця проблема? – Ми проаналізували ситуацію й зрозуміли, що проблема частково в самій моделі ринку. В нас дуже багато форматів роботи з посередниками: класичні агенти, субагенти, MLM-моделі, банківські канали (акредитації), мультиагенти тощо. І не всі ці ролі безпосередньо контактують із клієнтом. Наприклад, регіональний менеджер може керувати мережею з десятків агентів і взагалі не бачити клієнта, але при цьому бере участь в розподілі комісії. І щоб це оформити, іноді в одному договорі "з’являється" кілька посередників. Хоча в реальному житті клієнт взаємодіє з однією людиною. І тут виникає проблема. Закон не до кінця описує такі моделі й формально частина цих відносин виглядає як щось інше, а не класичне посередництво. Друга сторона проблеми – це використання ФОПів. На ринку велика кількість посередників працює саме як ФОПи, тому що це простіше й податково вигідніше. Але для фіскальних органів це виглядає як масова оптимізація, а, отже, привертає увагу. – Який ви бачите вихід з цієї ситуації? – Ми вже вийшли з комплексним баченням її вирішення. Але тут відповідальність поділена: частково це зона Нацбанку, частково – Міністерства фінансів, та податкових органів і законодавців. Тобто потрібні системні зміни і в регулюванні, і в підходах до ринку. Якщо коротко, ми пропонуємо розділити всі послуги на два типи. Перший – це класична дистрибуція, як передбачено європейською директивою IDD. Другий – це інші посередницькі послуги, які фактично вже існують на ринку, але наразі не мають чіткого опису в законі. Тобто ми хочемо чітко визначити ролі. Є агенти, які безпосередньо працюють з клієнтом – продають, консультують, укладають договори. А є, наприклад, менеджери або керівники мереж, які займаються рекрутингом, навчають агентів, контролюють їхню роботу, фактично будують і підтримують ці мережі. І таких рівнів може бути кілька. Сюди ж частково підпадають і моделі на кшталт MLM, які давно використовуються, особливо в лайф-сегменті. Також є інші абсолютно нормальні для ринку речі. Наприклад, доступ до клієнтів, коли банк чи автосалон каже: "Ось моя база клієнтів, ви можете з нею працювати, але за це є винагорода"; генерація лідів, коли сайт або сервіс знаходить клієнта і передає його страховій компанії або агенту, агрегатори та інші подібні платформи. Це все реально допомагає продавати страхові продукти, але зараз це або слабо врегульовано, або взагалі не описано в законодавстві. Якщо ми це чітко пропишемо це в законі, то зникне багато сірих зон. Не буде ситуації, коли в одному полісі п’ять агентів. Буде один агент – той, хто продав, і окремо ті, хто допомагали організували мережу, дали доступ до клієнта тощо. Тобто все стане прозорим і зрозумілим – хто що робить і хто за що отримує винагороду. – А як це працюватиме в оплаті? – Тут теж важлива різниця. Класична дистрибуція це завжди контакт із клієнтом і оплата за результат: уклав п’ять договорів – отримав комісію за п’ять договорів. Інші посередницькі послуги – це вже інша логіка. Там може не бути прямого контакту з клієнтом. І оплата йде як відсоток від потоку. Наприклад, є керівник мережі, під ним 10 агентів. Ці 10 агентів за місяць згенерували 1 млн грн страхових платежів. Кожен агент отримує свою комісію за свої договори, а керівник мережі – невеликий відсоток від загального обсягу, який ця мережа створила. Це прозора модель, яку легко перевірити й зрозуміти навіть з боку податкових чи правоохоронних органів. – Чи є вже якесь закріплене рішення цієї проблеми? – Так, це вже частково відображено в новому підході до регулювання дистрибуції. Ми бачили проєкт закону, до якого ринок давав свої коментарі, і, чесно кажучи, тут є відчуття, що ми з Нацбанком на одній хвилі. Ми обговорювали це восени – і вже зараз є конкретні напрацювання. Це дуже позитивний сигнал. Але залишається ще одна велика проблема – податковий аспект. Поки існує так званий "податковий арбітраж", ринок все одно буде під тиском. І тут важливий момент: для ринку ФОП – це не стільки про податки, скільки про зручність адміністрування. Тобто нам потрібна проста й зрозуміла модель роботи з великою кількістю людей. І, можливо, це буде не ФОП у нинішньому вигляді. Це може бути окрема форма професійної діяльності, спеціальний режим, або інша модель, як, наприклад, у сфері таксі. Головне прибрати перекоси в оподаткуванні і при цьому зберегти простоту роботи з ринком. – Було щось таке в нормативному полі, що з’явилося несподівано в минулому році, чого ринок не очікував? – Якщо говорити про 2025 рік, то завершувався він для нас досить несподівано темою фінансового моніторингу. Буквально під Новий рік ми отримали роз’яснення від Нацбанку, що потрібно змінити підхід до роботи з клієнтами. Нагадаю, в законі про фінмон є норма, яка говорить, що якщо це невеликий страховий договір, без інвестиційної складової й з премією до 40 тис. грн, то по ньому не потрібно проводити повну перевірку клієнта. Раніше поріг був 27 тис. грн, потім його підняли до 40 тис. і поширили як на фізичних, так і на юридичних осіб. І це було дуже позитивне рішення,адже приблизно 70% договорів – це якраз дрібні поліси. І ми змогли вивести їх з-під фінмоніторингу та зосередитися на дійсно ризикових великих контрактах. Але наприкінці року нам сказали, що підхід був не зовсім правильний. Тепер потрібно рахувати не кожен договір окремо, а сумарно – за всіма діючими договорами одного клієнта. І тут виникає проблема. Наприклад, в людини є автоцивілка й КАСКО – це вже може перевищувати 40 тис. грн. І якщо вона захоче купити ще туристичну страховку чи "Зелену картку", їй доведеться проходити повну ідентифікацію. Тобто фактично збирати документи, їхати в офіс, витрачати час. Очевидно, що в такій ситуації клієнт просто піде до іншого страховика, де ще немає договорів. Є ще одна важлива технічна проблема. У страховиків немає систем, як у банків, які працюють в режимі "день у день". Ми маємо до трьох днів на внесення договорів у систему, і це дозволено регулятором. Тобто фактично ми не можемо в реальному часі порахувати загальну суму по клієнту. А це означає, що система апріорі не працюватиме коректно – частина договорів просто не потраплятиме в розрахунок. Ми одразу звернулися до Нацбанку з проханням або переглянути підхід, або хоча б дати перехідний період. Наразі остаточного рішення немає, але діалог триває. Зі свого боку ми навіть підготували аналітику й подивилися, як це працює в Європі, щоб аргументовано продовжувати дискусію. – Зараз одним з найболючіших питань в Україні є страхування воєнних ризиків. Запит дуже великий, а пропозицій небагато і дуже дорого. Чи існує вихід з цієї ситуації? – Це ще один великий напрямок в якому ми працюємо. Було багато спроб побудувати систему: обговорювали різні моделі, законопроєкти, навіть створення окремих державних інституцій. Але ключова проблема дуже проста: щоб щось страхувати, треба розуміти масштаб збитків. А збитки від війни – колосальні. За оцінками міжнародних організацій, зокрема Світового банку, це близько 20 млрд дол. на рік. І тут виникає базове питання – за рахунок чого це покривати? Очевидно, не за рахунок капіталу страховиків, бо це одноразове рішення. Після цього ринку просто не буде. Це означає, що потрібен великий потік страхових премій, співмірний з ризиком. Але український страховий ринок відносно невеликий, трохи більше мільярда доларів на рік. І наші можливості тут обмежені. Ми вивчали міжнародний досвід різних країн – Ізраїлю, Британії, Іспанії, навіть деякі африканські моделі. Але майже всі ці системи працюють з ризиками, які виникають періодично: тероризм, кліматичні події тощо. Тобто там є час накопичити ресурси. В нас цього часу немає, війна – це щоденний ризик. Тому наразі найбільш робоча модель – це комбінований підхід: на небезпечних територіях – працює держава через механізми компенсацій, на умовно безпечних – працює класичне страхування. Це не ідеальна модель, але на сьогодні вона виглядає найбільш реалістичною. – Про страхування воєнних ризиків – як це працює зараз? – Сьогодні страховики вже покривають воєнні ризики – це майно, транспорт, нещасні випадки, перевезення і зберігання. Це стало можливим завдяки тому, що частину ризиків беруть на себе українські компанії, а частину – наші міжнародні партнери, зокрема, DFC, EBRD, Lloyd’s. Але треба чесно визнати, що це дороге покриття. Якщо говорити про транспорт, то тут відносно невеликі страхові суми, і часто страховики покривають ці ризики самостійно. Іноді клієнт навіть не відчуває окремої вартості оскільки вона просто "зашита" в договір. По квартирах для фізичних осіб вартість зазвичай складає до 5% від страхової суми. Середній рівень покриття – це приблизно до 2 млн грн. І ці ризики також часто залишаються на балансі страховиків. А от для юридичних осіб – це вже зовсім інший рівень. Великі суми, великі ризики, які українські компанії самостійно не можуть втримати. І тут вже підключаються міжнародні партнери. Зазвичай йдеться про ліміти до 10 млн дол. на один об’єкт. Дуже важливо, що ціна тут динамічна, вона може змінюватися буквально щотижня залежно від інтенсивності обстрілів. Щоб краще розуміти, як розвивається цей сегмент, ми започаткували окрему звітність по воєнних ризиках. Вже найближчим часом отримаємо перший масив даних і будемо публікувати їх у форматі інтерактивних презентацій. Також плануємо робити окремі аналітичні огляди. Це потрібно не тільки ринку, а й державі та міжнародним партнерам – щоб вони бачили реальну картину і могли приймати рішення. Тут важливо уточнити: ми говоримо не про класичні ризики. Йдеться про ракетні удари, дрони, роботу ППО, вибухові хвилі, пожежі, уламки. Це інша природа ризиків. Класичні політичні чи терористичні ризики – це окрема історія, і вони наразі не є в основному фокусі. Ми дуже активно працюємо з Міністерством економіки. Їхнє завдання – відновлення країни і залучення інвестицій. А без страхування воєнних ризиків це фактично неможливо. Тому ми разом працюємо над створенням системи, яка дозволить страхувати інвестиції. Зараз ми на фінальному етапі великого дослідження: збираємо дані про готовність ринку, оцінюємо апетити страховиків, дивимось, які галузі економіки можемо покривати. Є перелік пріоритетних галузей в рамках Ukraine Facility, куди міжнародні донори готові інвестувати. І наше завдання показати, як страхування може підтримати ці інвестиції. Фактично ми хочемо створити "карту можливостей": які ризики покриваємо, які ліміти, яка ціна, які виключення. Щоб інвестор розумів, що він може отримати в Україні вже зараз. – Що буде в НАСУ в пріоритеті у 2026 році? – Фокус року – малий і середній бізнес. Тому що фінансова грамотність в цій частині ще потребує розвитку. Ми багато працювали з фізичними особами, але МСБ трохи випав із фокусу. Зараз ми це виправляємо, а саме почали серію публікацій, далі детально розбиратимемо страхові продукти для бізнесу. Формат буде схожий на те, що ми робили раніше: беремо реальні продукти страхових компаній, аналізуємо їх і простою мовою пояснюємо, що це таке, як працює, на що звертати увагу. Також продовжимо формат подкастів і відео, це добре працює. Ще одна важлива подія у 2025 році – ми підписали меморандум із GIZ (німецьке агентство розвитку). Для нас це дуже значущий крок, фактично перша така співпраця на рівні страхового ринку. У рамках цього проєкту плануємо три великі напрями. Перший – навчання для страховиків, це будуть онлайн-програми (безкоштовні) з європейськими експертами: ESG, DORA (цифрова стійкість),оновлений Solvency II. Другий – велика конференція для МСБ. Плануємо провести восени офлайн-захід, на якому держава, страховики й міжнародні партнери пояснять можливості страхування, бізнес поділиться реальними кейсами. Очікуємо, що це стане майданчиком для нових контактів і партнерств. Третій – аналітика і матеріали. За результатами всієї роботи створимо навчальні й аналітичні матеріали, які будуть у відкритому доступі. Крім цього є ще болюча тема до якої буде привернута наша увага – це вимога податкової щодо впровадження так званого SAF-T (аудиторського файлу). Це формат звітності, який вже використовується в Європі і рекомендований ОЕСР. Його суть в тому, що великі підприємства формують файл, який містить повну інформацію з бухгалтерського обліку. Він побудований таким чином, що фактично сам себе перевіряє як кубик Рубіка. Якщо десь є невідповідність, вона "вилазить" в інших частинах. І в майбутньому за помилки там передбачені серйозні штрафи. Файл потрібно надавати податковим органам на запит впродовж двох-трьох днів. Тобто часу "підготуватися" фактично немає. Проблема для страхового ринку в тому, що цей файл в Україні більше орієнтований на товарні операції. А страхування це зовсім інша логіка. В нас немає класичної моделі "продавець-покупець". У нас є страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач, іноді ще медичні заклади. І це значно складніша структура відносин, яку важко "вкласти" в стандартну модель. Крім того, ми працюємо за міжнародними стандартами фінансової звітності (зокрема IFRS 17), і вони теж не дуже стикуються з логікою цього файлу. Але найчутливіше питання – це розкриття інформації. SAF-T передбачає повне, поіменне розкриття: всіх страхувальників, всіх платежів, всіх виплат. Фактично це означає повне розкриття страхової таємниці. При цьому в Україні вже є регулювання доступу до такої інформації, воно дуже схоже на банківську таємницю. І щоб отримати ці дані, потрібні спеціальні процедури. Для SAF-T таких процедур наразі немає. Національний банк прямо зазначив, що в такому вигляді передавати ці дані податковим органам страховики не мають права. Виняток становлять конкретні запити в рамках кримінальних проваджень. Ми звернулися до Міністерства фінансів і податкової служби, описали проблему і структурну, і щодо розкриття таємниці. Також навели європейську практику, де використовуються два підходи, а саме замість імен використовуються коди, а інформація подається в узагальненому вигляді, без деталізації по кожній особі. Обидва підходи є нормальними і працюють у Європі. Але у відповідь ми отримали доволі жорстку позицію: мовляв, податкове законодавство є самодостатнім, і вимоги щодо розкриття інформації мають виконуватися. З такою позицією ринок, звісно, погодитися не може. Тому робота над цим питанням триває. І це не тільки проблема страхового ринку. Банки і фінансові компанії також піднімали це питання оскільки у них є банківська і фінансова таємниця. Наскільки нам відомо, банківська система отримала певний компромісний варіант через додаткові формати і агрегування даних. Для страхового ринку поки що такого рішення немає. І це створює ризики, особливо якщо будуть запроваджені штрафи, які зараз обговорюються. Тому що вимоги різних законів фактично суперечать одна одній. – Як ще страхове об’єднання може допомогти ринку при значних законодавчих змінах правил роботи? – Крім роз’яснень законодавчих змін, співпраці з державними органами, та направлення їм запитів щодо болючих питань, паралельно ми запустили ще одну важливу ініціативу – так званий "експертний центр" із питаннями та відповідями. Ми домовилися з Нацбанком, що всі роз’яснення, які отримуємо, оперативно публікуватимемо на нашому сайті, де вже зараз є понад 100 відповідей, які структуровані, розбиті за темами, є зручний пошук. Ми публікуємо не тільки суть, а й скан-копії листів, щоб була максимальна прозорість і доступ до першоджерела. Користуватись цим дуже просто. Якщо виникає питання то спочатку можливо перевірити, чи вже є відповідь на сайті НАСУ. Якщо немає, можна звернутися до нас. Ми адресуємо запит до Нацбанку й після отримання відповіді вона також з’явиться у відкритому доступі. Крім того, якщо сам регулятор надає додаткові роз’яснення ми також їх публікуємо. Це важливо для того, щоб всі однаково розуміли нові вимоги, уникали різних трактувань і щоб спростити роботу ринку в умовах постійних змін. Фактично це допомагає навести порядок і трохи зменшити навантаження на щоденну операційну роботу.