Леся Воронюк: Вишиванка - символ української перемоги, тому світ має бути на боці переможців

Фото: пресслужба бренду не хустка День вишиванки, який 20 років тому виник як студентська ініціатива у Чернівецькому національному університеті, сьогодні став одним із найвпізнаваніших символів української ідентичності у світі. Про те, як кілька студентів започаткували свято, що згодом переросло у глобальний культурний рух, чому після початку повномасштабної війни українці ще активніше звернулися до власного коріння, як вишиванка стала інструментом культурної дипломатії та чому питання української ідентичності залишатиметься стратегічним для держави і після перемоги, в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” розповіла співзасновниця Всесвітнього дня вишиванки, керівниця ГО “Всесвітній день вишиванки” Леся Воронюк. Чи могли ви тоді уявити, що День вишиванки зі студентської ініціативи перетвориться на світовий культурний феномен? Ні, такого відчуття тоді не було. Для нас великою перемогою було вже те, що кілька друзів-студентів одягнуть вишиванки і бодай кілька викладачів підтримають цю ідею. 20 років тому вишитий одяг не був звичним явищем для молоді. Сьогодні багато українців мають по кілька вишиванок у гардеробі, а тоді молодь майже не взаємодіяла з цим символом. Вона жила в іншому культурному контексті - орієнтувалася на голлівудську масову культуру, російські серіали, іноземні образи. За ці 20 років ми побачили величезну еволюцію ставлення до вишиванки. Я побачила свого друга Ігоря у вишитій сорочці. Ми й до того іноді одягали вишиванки просто на навчання, бо вдома вони були. Але це точно не було масовим явищем. І от на великій перерві я запропонувала: давайте оберемо один день, одягнемося у вишиванки та запросимо друзів. Так із невеликої студентської ідеї на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету почалася історія Дня вишиванки. Як повномасштабна війна змінила значення вишиванки для українців? Повномасштабна війна дуже підсвітила потребу українців мати власну внутрішню основу та коріння. Ми побачили, що після 2022 року фактично подвоїлася кількість етнобрендів, які працюють із вишиванками, прикрасами, етномузикою та традиційною культурою. Люди шукають ґрунт під ногами й знаходять його у власних витоках. Коли ми побачили справжню війну та реальних героїв - наших військових, усі голлівудські образи Рембо чи Термінатора почали виглядати абсолютно неемоційними та штучними. Українці самі створили надзвичайно сильний культурний контекст. Це відобразилося і на вишиванках. Зокрема, з’явилася мілітарі-вишиванка та багато інших нових культурних явищ. Чи є у вашій родині вишиванка, яка має особливу історію? У нашій родині залишилося небагато вишиванок. Під час Голодомору 1946-47 років прабабуся вимінювала майже все на їжу, щоб врятувати дітей. Практично все з дому винесли. Залишилася лише її весільна сорочка. Це одна з найцінніших речей нашої родинної історії. Моя мама багато років займалася колекціонуванням традиційного українського побуту. Ми збираємо колекцію вишитих сорочок, а я вже збираю сучасні українські етнобренди, бо розумію, що колись це також стане важливим предметом дослідження. Ви часто говорите, що вишиванка — це "генетичний код українця". Що ви вкладаєте у цей вислів? Цю фразу ми придумали приблизно 12 років тому. Ми шукали образ, який би пояснював значення вишиванки, і звернули увагу, що структура генів, клітин, певна геометрія візуально перегукуються з орнаментами деяких регіонів України. Так виникла ідея про вишиванку як генетичний код українця. І сучасні українці це підтверджують своєю любов’ю до вишиванок. Кожен знаходить ту сорочку, у якій почувається красиво, впевнено та натхненно. Чи не лякає вас, що вишиванка стає радше модним трендом, ніж культурним символом? Це взаємопов’язані речі. Навіть якщо сьогодні вишиванка є просто частиною гардероба, вона все одно несе культурну цінність. Я не бачила людей, які ненавиділи б українську культуру і водночас мали вишиванку у своєму гардеробі. Це так не працює. Для більшості людей вишиванка все одно залишається культурним артефактом і точкою відліку образу. Якою ви бачите українську вишиванку після перемоги? Так само, як суспільство створило мілітарі-вишиванку як реакцію на війну, після перемоги з’являться нові вишиванки — вишиванки перемоги чи майбутнього. Я думаю, вони не будуть похмурими. Це будуть яскраві та дуже красиві речі з внутрішнім кодуванням нашої сили й права створювати власне майбутнє. Які заходи плануються до 20-річчя Дня вишиванки? Ми співпрацюємо з Міністерством закордонних справ та українськими діаспорами. Починаючи з дня свята і ще протягом тижня у світі проходитимуть виставки, фестивалі, пікніки українських громад, дискусії та лекторії. Цього року я залишаюся у Чернівцях. Ми запрошуємо всіх долучатися до заходів, адже їх буде дуже багато. Одна з головних акцій - "Вишита стрічка пам’яті". Ми закликаємо українців у кожному місті приходити на алеї слави та залишати біля портретів загиблих військових вишиті стрічки. Ми повинні пам’ятати, завдяки кому маємо можливість сьогодні одягати вишиванки. Також "Суспільне" зняло документальний фільм про 20 років Дня вишиванки. Прем’єри відбудуться по всій Україні. Чи були у вас пропозиції долучитися до політики? Такі пропозиції були, але я відмовлялася. Для мене дуже важлива чистота ідеї Дня вишиванки. Політичні проєкти мають одну логіку існування, а українська ідентичність - зовсім іншу, значно довшу в часі. Але якщо після війни буде можливість використати свій досвід для формування державної політики ідентичності, я б таку можливість розглядала. Чому тема української ідентичності залишатиметься важливою навіть після перемоги? Тому що Росія не зупиниться. Вона намагатиметься знову й знову зазіхати на Україну. Ми не зможемо сказати, що всі культурні завдання виконані й можна розслабитися. Поки існує така Росія, загроза залишатиметься. Саме тому тема української ідентичності буде стратегічною ще дуже довго. Чи плануєте ви створення музею вишиванки? Так, у нас уже є готовий проєкт, приміщення у центрі Чернівців та архітектурний план. Але зараз усі ресурси спрямовані на підтримку сил оборони. Тому поки головний пріоритет - війна. Втім, дім вишиванки у Чернівцях обов’язково буде створений, коли для цього настане правильний час.