«Хочу вірити, що Зеленський зрозумів». Волонтерка Тата Кеплер — про зустріч із президентом, тактичну медицину та сенс напису «на щиті»

Засновниця проєкту Птахи Тата Кеплер розповіла NV про брак коштів на воєнну медицину й важливість ротації лікарів на фронті, та пояснила, чому як поранені, так і загиблі воїни потребують гідного ставлення до себе навіть у здавалось би дрібницях. « У мене є правило — не дружити з тими, кому я допомагаю. Бо їх складно ховати», — розповідає NV Тата Кеплер. Колись Кеплер була відомою рестораторкою, очолювала найбільший коктейльний бар країни. Але з початку повномасштабного вторгнення єдиною і головною її роботою стало волонтерство. Навички організовувати бізнес-процеси у Кеплер залишились, і тому своє волонтерство вона перетворила на справжню машину. Через фонд Відчуй вона супроводжує проєкт Птахи. Той закуповує для фронтових бригад засобів для тактичної медицини — різні турнікети, бандажі та оклюзивні наліпки, а також фармацевтичні препарати, збираючи заявки від армійських начмедів та перевіряючи їхню справжність. Лише за минулий рік проєкт Птахи передав на фронт такмеду та фармацевтики загальною вартістю більше ніж 132 млн. грн. Авторитету Кеплер у царині фронтового волонтерства виявилось достатньо для того, аби наприкінці січня 2026-го з нею зажадав зустрічі президент Володимир Зеленський, — з очільником держави волонтерка обговорила зміну підходів до навчання військових тактичній медицині. От і з NV Кеплер говорила про армійський такмед, ідею позначати фургони з загиблими бійцями « На щиті» замість « вантаж 200», інклюзивні вбиральні для поранених у лікарнях, а також про нову для себе тему — збір донатів на УЗД та ШВЛ-апарати для пологових будинків та перинатальних центрів. Редакція подає розмову у вигляді монологу. На військову медицину не дають гранти, попри розповсюджену думку, що це так. Грантодавці кажуть, що це все одно допомога людині у формі. А я їм кажу, що це ж медицина. А вони мені відповідають, що це ж мілітарка. В 2022 році можна було зняти сторіс і тобі вже задонатили мільйон. А тепер треба три пісні записати, танцювати, і, можливо, хтось задонатить 100 тис грн. Хочу, щоб люди зрозуміли, наскільки насправді медицина має критичне недофінансування. Пам’ятаю, хтось мені сказав, що бюджет всієї військової медицини в країні дорівнює одному [ німецькому ] танку Леопард-2. Медицина повністю депріоритезована. Військове керівництво не враховує медичну ланку ані під час плануванні операцій, ані взагалі. У нас були випадки, коли на одному п’яточку було умовно десять стабів [ стабілізаційних пунктів, де пораненим надають найпершу допомогу ]. Хоча їх там не потрібно було стільки. Я можу, наприклад, не читати новини, бо в новинах нічого і не пишуть з того, що знають волонтери. Але я бачу по запитам та кількості поранених, що зараз відбувається на фронті. Ми також це бачимо по запитам на антибіотики. Прямо це відчуваємо, що десь був жорсткий бій, була військова операція і приїхали важкі поранені солдати. У фонду багато донорів і я їх усіх згадую у звітах. Але всі зачепились за Євгена Чичваркіна [ російський бізнесмен, який мігрував до Лондона ]. В мене питання: чому Женя [ Чичваркін ] такий поганий, але він має купувати УЗД-апарат, який коштує $144, 5 тис. в місцевий пологовий. Чому це не робить, наприклад, мер міста? Цей УЗД дозволяє виявляти патології на ранніх стадіях вагітності. І такі апарати є в приватних клініках. А це він вперше стоїть в державному пологовому. І це безкоштовно. Також ми з Чичваркіним купили ШВЛ-апарат ( штучної вентиляції легень) у львівський перинатальний центр для недоношених дітей. Це був офіційний запит від лікарні, вони зверталися до багатьох донорів, хтось щось обіцяв, але ніхто нічого не купив. А ми з Женею купили. Везли з-закордону. І чесно скажу, допомога по таким напрямам роботи має бути систематичною і він це робить систематично. І, якщо всі люди, які мені пред’являють історію про те, що я можу брати донати у Жені Чичваркіна, перекриють ці донати, то я з радістю скажу Чичваркіну дякую, я справляюся, більше не треба. Про лікарів та гідність поранених У нас в країні дивовижні лікарі. І вони роблять дивовижні речі, коли рятують наших військових. Я стала свідком дива, коли людині зібрали м’язи з нічого, бо було дуже важке поранення. Якщо зі мною щось станеться, я хочу лежати в київській лікарні, а не їхати кудись за кордон. Я бачу, як займаються лікуванням шрамів, рубців, опіками, контролем болю. Наші хірурги та реабілітологи дуже круті. І серед них є багато дуже мотивованих спеціалістів. Лише за минулий рік проєкт Птахи передав на фронт такмеду та фармацевтики загальною вартістю більше ніж 132 млн. грн / Фото: Олександр Медведєв / NV Разом з тим, стан наших лікарень під час лікування та реабілітації військових не завжди відповідає професіоналізму медиків. Наприклад, солдати в лікарні не можуть самостійно сходити в туалет чи помитися, їх тримають санітарки. Бо немає спеціально створених для цього умов. І ми почали цим опікуватися. В одному шпиталі прибудували сім інклюзивних санкімнат і дві адаптивні палати, в яких ми робили спеціальні меблі, щоб хлопцям з ампутаціями було зручно. І мені самій приємно від того, що мене хтось ловить в коридорі і питає: чи це я побудувала в реанімації туалет? І дякують, бо вони вже не могли ходити в туалет в «утку». Усі медикаменти, які закуповуємо, ми зберігаємо на складі. У нас в команді його називають « аптекою». В «аптеку» приїжджають усі замовлення, тобто не лише медикаменти, бо ми фонд повного циклу допомоги. Тут у нас і тактична медицина, і загальна фарма — антибіотики для поранених військових і техніка на стабілізаційні пункти. Я не маю права розповідати як будувати стабілізаційні пункти, як вивозити поранених, бо я їх не виводжу. Я можу розповісти де купити якісну фарму, як зібрати грошей, щоб її купити, як її пакувати та кому передати. Підрозділи подають нам на сайт заявки зі своїми запитами. Якщо це бригади, з якими ми раніше не співпрацювали, то їх верифіковуємо різними способами: через начмедів інших бригад або через звернення до командування медичних сил. Нам потрібно це зробити, щоб зрозуміти, що це живий запит, а не підробний. У 2022−2023 роках нам надсилали запити для ампутації кінцівок від людей, які, як ми виявили, не можуть ці ампутації робити, тому ми тоді звісно нічого і не купили. Такі запити були раніше, бо люди думали, що вони вміють все робити. Зараз такого вже немає. Ну і звісно, медику, який пройшов триденний курс, ми такого також ніколи не дамо. І взагалі на стабілізаційні пункти ми таке не передаємо. Після того, як верифікували заявку — дивимось, що в ній. Далі закуповуємо усе необхідне, іноді щось коригуємо, бо ми не працюємо з недоказовими препаратами. У нас є фармацевтка, яка дивиться на усі списки, якщо це фарма. Всю фарму ми купуємо в Україні. Нам допомагає фармацевтична компанія «Дарниця». Це єдиний український виробник, який донатить нам ліки. Якщо у нас є величезні запити і ми розуміємо, що не тягнемо, то звертаємось до них. І вони нам допомагають, якщо вони у них є. Весь такмед я замовляю за кордоном. На початку цього року у мене була зустріч із президентом Зеленським. На цій зустрічі я розповідала про необхідність ротації для військових медиків. Бо як можна було забронювати 100% цивільних лікарів? Звісно, має відбуватися ротація. І це не тому, що вони дуже втомлені, як і всі зараз дуже втомлені, а тому, що вони просто закінчуються. Вони фізично помирають. Я розумію, що бронювання для цивільних лікарів зробили, щоб не поховати цивільну медицину. Але цим самим вони перекрили кисень військовим медикам на фронті. І треба реально робити ротацію. «Медицина не в пріоритеті». Волонтерка Ірина Гук про те, чи втомились українці донатити та в чому такмед програє дронам, — інтерв'ю NV Мені хочеться вірити, що Зеленський зрозумів. Бо якби я вийшла з відчуттям, що ця зустріч ні до чого не призведе, то який би був в цьому сенс? Для мене це був би розпач і край зневіри. А мені дуже потрібна надія. Тому вона в мене є. Коли я вийшла від президента, мені сказали, що буде Ставка по медицині, тому до неї потрібно підготувати документ з напрацюваннями. Я звернулася до начмеда 3-го корпусу та до начпостача 4-го медбату « Трійки», а та ще до декількох людей, які в цьому розуміються. Ми зробили документ з питаннями та пропозиціями. Там все було — від забезпечення, ротацій до статусу стабілізаційних пунктів. Ми відправили цей документ на Банкову. І мені в фейсбуці вже почали писати, що почалися перевірки. Я зверталась до тих, хто дійсно ефективно працює у військовій медицині. У нас в країні є дуже класні начмеди та начпостачі, які налагодили медичну ланку в своїх бригадах. От їхній досвід і треба імплементувати у війську. Треба їх слухати. У мене є правило — не дружити з тими, кому я допомагаю. Бо їх складно ховати. Коли підрозділ, який ти любив, повністю знищують, вбивають, ти потім не можеш прийти до тями. Це небезпечна стежка, бо ти ніби знецінюєш власні переживання. А з іншого боку, якщо домовитись із собою, що через тиждень я годину поплачу, то так воно працює. Тобто має бути графік «на постраждати». А потім підіймаєшся та йдеш. Бо я собі можу дозволити лежати під ковдрою і страждати, а вони ні. А вони там за мене. А їм точно важче, чотири роки без ротації. В повній невизначеності, чи ти завтра прокинешся, чи побачиш родину. І мені хочеться, щоб суспільство це усвідомлювало. І усвідомлювало те, що ми раніше везли наших полеглих в машині із написом « вантаж». Це ж чийсь всесвіт і сенс там лежить, чиясь найбільша радість, чиєсь найбільше серце. А ми підписали цю машину із загиблим військовим « вантаж». А потім була історія, коли ми купили рефрижератор для тіл. Стояли, дивилися на нього. І хтось із хлопців, хто був тоді поруч, сказав, що наші хлопці повертаються зі щитом або на щиті. Після цієї розмови я сказала моїй мамі намалювати фразу « на щиті». І вона побудувала цей шрифт, його нанесли на рефрижератор. І мені потім хтось написав: «Завдяки вам мій брат повернувся не вантажем, а на щиті». Але це ще не все. Треба щось робити із написом « невідомий солдат» на надгробках військовим, чиї тіла ще не впізнали. Треба це змінити і говорити, що це захисниця чи захисник, ім'я яких ми шукаємо. Щоб була прив’язка, що ми, як суспільство, їх шукаємо. Теги:   Тата Кеплер Волонтери Володимир Зеленський Війна Росії проти України Тактична медицина Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter