«Не буди лихо, поки спить тихо». Навіщо оживляти мирний процес із РФ

Старший аналітик Центру ініціатив «Повернись Живим» Важко зрозуміти наші дуже активні й послідовні спроби оживити так званий « мирний процес імені Трампа», що став на паузу на тлі бойових дій на Близькому Сході В чому наш розрахунок? Де гарантія, що новий раунд переговорів дозволить перетягнути США на наш бік — це те, що не вдавалося увесь цей час? І, навпаки, чи прораховані ризики того, що знову будуть тиснути на нас робити поступки? Хоча лише ось нещодавно відбилися від найбільш системної спроби тиску, яка мала місце із листопада 2025 по січень 2026 року. Якомога швидше врегулювання, що відповідатиме нашим національним інтересам нам дійсно потрібне. Але чому цього разу має вийти і що змінилося на нашу користь? Так, зараз Україна почуває себе більш впевнено, ніж протягом зими 2025−26. Не в останню чергу — через прогрес із стратегічними ударами по економіці РФ і так званими ударами на оперативну глибину ( middle strike). Але цього все одно недостатньо ( поки що, щонайменше), аби змусити РФ зменшити рівень своїх політичних вимог. Окупант Кремля і далі не отримує критичної маси сигналів, які б призвели до переоцінки рівня вимог, вважаючи, що кореляція сили волі в цьому протистоянні — на боці РФ. Як наслідок — поля для компромісу як не було, так і не має. Тому, для чого оці сигнали і зусилля, які можуть нам вилізти боком? Або як кажуть в народі «Не буди лихо, поки спить тихо». Текст опубліковано з дозволу автора Проєкти Фонду Повернись живим Теги:   Переговори з Росією закінчення війни в Україні Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter