«Нам однозначно є що сказати». Тетяна Бережна — про важливість участі України у Венеційській бієнале та протистояння присутності Росії

Вже цього тижня у Венеції стартує головна міжнародна арт-подія року Венеційська бієнале. Інтерв’ю NV із віце-прем’єркою з питань гуманітарної політики, міністеркою культури України та комісаркою Українського павільйону на бієнале Тетяною Бережною. Тетяна Бережна перебуває у Венеції, де днями розпочинається 61-ша Міжнародна арт-виставка Венеційська Бієнале. Вона візьме участь у відкритті Національного українського павільйону та виставки Радість ( Still Joy), яку в паралельній програмі представляє центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre, а також у низці важливих події, які нагадують світу про Україну та неспровоковану війну, яку веде проти нашої країни Росія. Перед відкриттям масштабної міжнародної події NV поспілкувався з Тетяною Бережною про те, як вона оцінює присутність України на Венеційській бієнале, важливість культурних ініціатив поза межами Національного павільйону, нагадування про війну в Україні за допомогою мистецьких проявів, способи донесення до світової спільноти масштабів трагедії України, що потерпає через війну Росії, а також, що Україна як держава робить, щоб унеможливити подальшу участь Росії у бієнале, яку організатори толерують попри протести в тому числі посадовців Європейського союзу. — Чим зараз важлива присутність України на Венеції з огляду на те, що в Україні триває повномасштабна війна? Як ми демонструємо війну через мистецтво? — Присутність України на бієнале є надзвичайно важливою, тому що нам однозначно є що сказати. По-перше, наші меседжі світу доносить наш павільйон. А по-друге, звісно ж, перед нами стоїть велика відповідальність за те, щоб проводити багато різноманітних і важливих дій, які унеможливлять участь Росії на Венеційській бієнале. Якщо говорити про наш мистецький прояв, то в українському Національному павільйоні Гарантії безпеки є фантастична робота Жанни Кадирової. Це Оригамі Олень ( скульптура — nv, ua), який був евакуйований з парку Покровська і приїхав аж до Венеції в підвішеному стані на вантажівці. І це символізує той стан підвішеності, в якому зараз живе Україна, український народ. Але Олень має ще одну метафору. У парку Покровська він був встановлений на місце реактивного військового літака. Тобто фактично ми показуємо, як могутній військовий потенціал замінили на крихкі паперові гарантії безпеки, які символізує саме Олень, ніби зроблений з паперу в техніці оригамі. Оригамі Олень дорогою до Венеції / Фото: пресслужба Національного павільйону на Венеційській бієнале Український національний павільйон складається фактично з двох частин. Одна частина — це скульптура Оригамі Олень, підвішений на вантажівці, а друга в Арсеналі - це павільйон, в якому якраз і транслюється відео про його дорогу до Венеції, а також матеріали про Будапештський меморандум, тими самими гарантіями безпеки. [Участь у Венеційській бієнале] - це один з шансів заявити світу про те, що в цей час Україна потребує реальних, дієвих, сильних гарантій безпеки, а не крихких обіцянок і крихких домовленостей. І саме це є наш меседж світу. — Чи ознайомилися ви з виставкою, яку презентує PinchukArtCentre у Венеції? Про що вона для вас? І чому важливо, що Україна презентована не лише одним національним павільйоном. — Так, звісно, я прийняла навіть запрошення виступити з вітальним словом на відкритті павільйону Still Joy ( Тиха тривка радість — nv.ua), який також представлятиме Україну на бієнале. І для нас дуже важливо, щоб Україна звучала голосно, тому, чим більше наших проявів буде на бієнале, чим сильніше вони будуть нести свої меседжі, тим краще. Бо насправді ми трохи переоцінюємо рівень ознайомленості міжнародної спільноти з тим, що відбувається в Україні. Їм потрібно дуже часто, дуже багато розповідати про те, що ми переживаємо, зокрема людськими історіями. Павільйон Still Joy говорить про радість, як про форму внутрішньої сили і здатність людини зберігати людяність навіть під час війни. Важливо говорити світу також про це. Алевтина Кахідзе «Радість», 2026. «Радість», 2026. PinchukArtCentre / Фото: Ela Bialkowska, OKNO Studio Також крім Національного українського павільйону та виставки Still Joy, українці представлять у Венеції ще один проєкт, який називається Невидимий павільйон. Це інформація про ті виступи українських митців, ті зустрічі, які вони могли би провести, але не проводять сьогодні на бієнале через те, що загинули на війні, яку Росія веде проти України. Це також сильний прояв, і афіші про всі зустрічі та виступи, які не відбудуться, розклеєні по всій Венеції. Афіші з проєкту Невидимий павільйон / Фото: Зоя Звіняцковська/Facebook І виставка Still Joy, і Національний павільйон, і Невидимий павільйон допомагають нам звучати гучніше. — Наскільки характерно на таких масштабних мистецьких подіях подавати теми, дотичні до військового контексту ( ті самі відсилки до ВПО, гарантій безпеки, історії ветеранів у виставці від PinchukArtCentre)? — Мистецтво відображає ту реальність, в якій ми живемо. І чим більше воно відверте, чим більше воно правдиве, тим більше воно цінне. Це моя особиста думка. І насправді, ми маємо вселити європейцям, всьому цивілізованому світу думку, яку вони не до кінця розуміють. Вони інколи думають, що у війні Росії проти України, яка відбувається на нашій території, воюють військові, тобто люди в формі, які все життя були військовими. Але це не так, тому що Україну зараз на фронті захищають наші митці, наші журналісти, які стали військовими, волонтерами, лікарями. Тому мистецтво, культура і війна є абсолютно нероздільні. І, коли я виступаю тут, я згадую кількість українських митців та журналістів, яких вбила Росія під час війни. Адже сьогодні наші артисти можуть виступати на сцені театру, завтра вони, розуміючи, що потрібні своїй державі, йдуть захищати її на фронті. І це безпосередньо пов’язує те, що відбувається в мистецькій культурній сфері з тим, що відбувається на війні. — Ви вже почали говорити про українські втрати у цій війні на прикладі Невидимого павільйону. Наскільки масштаб наших втрат у культурній сфері загалом зрозумілий світовій спільноті? — Станом на сьогодні, війна Росії забрала життя 346 митців та 132 українських та іноземних медійників. А якщо говорити про втрати, які стосуються пам’яток культурної спадщини, то понад 2500 об'єктів культурної інфраструктури в Україні постраждали, а 35000 музейних предметів були незаконно вивезені з окупованих територій. І зараз на окупованих територіях перебуває 2,2 млн, і навіть трохи більше музейних предметів. Ми не знаємо про їхню долю, але вони знаходяться під загрозою, яку несе Росія. Афіші проєкту Невидимий павільйон / Фото: Зоя Звіняцьковська/Facebook — Чому попри офіційні заяви, втрату фінансування ЄС та відставку журі Росія все ж залишається на бієнале? Чи це є демонстрацією того, що всі ці дипломатичні елементи тиску не працюють? — Так, насправді присутність Росії для нас є абсолютно неприпустимою, якщо порівняти з метафорою, то уявіть собі, що ви отримуєте запрошення на вечерю зі своїми друзями. На цій вечері, де сидять ті, кого ви любите, з ким ви маєте про що поговорити, сидить також вбивця. Всі розуміють, що це вбивця, але ніхто не може нічого зробити. Насправді ми провели дуже велику роботу, щоби не допустити вбивць і Росію та їхній павільйон до участі в бієнале. Президент України наклав на них санкції в межах України. Ми вели перемовини з міністрами культури Європи. І місяць тому наша добра подруга Агнесе Лаце, міністерка культури Латвії, зробила заяву, в якій більше 23 країни засудили участь Росії в бієнале. Крім того, наші партнери з Європейської комісії унеможливили отримання бієнале гранту на 2 млн євро, якщо там буде Росія. Але очевидно Венеційська бієнале, напевно, отримує гроші не тільки з цих джерел, і вони уможливлюють все-таки участь Росії в цій події. Саме тому сьогодні вже тут у Венеції ми також оголосили спільну заяву міністрів культури проти участі Росії в бієнале. На цей момент до заяви приєдналися більше ніж 14 країн. Ця заява була зачитана в Польському павільйоні. Ми розуміємо, що бієнале триває не тільки сьогодні-завтра, а до кінця листопада, тому не будемо зупинятися, а працюватимемо над різними треками, в тому числі і стосовно позбавлення віз громадян Росії, [дотичних до російського павільйону]. І що найбільш важливо, ми далі будемо працювати над тим, щоб залучити російських кураторів і російських організаторів павільйону до санкцій, які наклав Європейський Союз. Нам не вдалося включити їх 20-й пакет санкцій, але ми працюємо над цим. Тетяна Бережна у Польському павільйоні виголошує спільну заяву спільну заяву міністрів культури 14 країн проти участі Росії в бієнале / Фото: Tetyana Berezhna/Facebook — Але наскільки я розумію, вся проблема в тому, що попри те, що європейські дипломати, політики, італійські в тому числі, виступають проти російського павільйону, саме керівництво бієнале не виступило з жодною заявою проти присутності Росії і швидше толерує її. — Так, проблема дійсно в цьому. Тому що навіть наш хороший друг Алессандро Джулі, міністр культури Італії, який нас підтримує і розуміє, що участь Росії бієнале є неприпустимою, водночас зазначає, що бієнале — це окрема організація, недержавна, і тому держава не може на неї впливати, відповідно, вони ухвалюють рішення самостійно. Теги:   Венеційська бієнале Тетяна Бережна Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter